Справа № 105/1061/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді -Федоренко Е. Р.,
при секретарі -Жмур Н.І., Сорочан А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 лютого 2012 року близько 8-30 год. вона йшла на роботу по АДРЕСА_1, відчула сильний поштовх в спину, від чого впала на землю. Повернувши голову трохи набік, побачила морду величезного патлатого собаки породи «московська сторожова», яка стала рвати на ній одяг, а саме рукав шуби. З метою самозбереження вона почала кричати, і уткнувшись обличчям в землю, почала закривати голову руками. Через нетривалий час вона почула крик чоловіка, який вимагав забрати собаку. Ще через пару хвилин із домоволодіння № 32-а вийшов відповідач ОСОБА_2 і покликав собаку, який двинувся в сторону домоволодіння. Після цього вона піднялася з землі. Відповідач спитав її, чи все з нею гаразд. Вона сказала, що начебто все нормально і вона пішла далі. Доходячи до міста роботи, вона відчула наростаючий біль, і вже на роботі виявила, що рукав шуби розірваний. Після цього виявила, що рукав її светра мокрий і ліпкий від крові. Знявши светр, побачила рвану рану, з якої кровоточила кров на плечі і вирішила повернутися додому. Із дому її чоловік доставив в травматологічний пункт Джанкойської ЦРБ, що підтверджується довідкою з діагнозом «укушена рана лівого плеча». У лікарні їй була оброблена рана, поставлений дренаж і призначено лікування. На амбулаторному лікуванні вона знаходилася 23 дні. У той же день, 12 лютого 2012 року вона звернулася до Джанкойського МВ ГУ МВС України в Криму із заявою про подію. За порушення вимог ч.2 ст.154 КУпАП на власника собаки відповідача ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол і направлений в суд. Згідно акту судово-медичного дослідження № 155 від 03 квітня 2012 року їй були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Вважає, що власником собаки їй спричинена матеріальна шкода у вигляді вартості лікарських препаратів на загальну суму 179,95 грн.; недоотриманого прибутку у розмірі 1400 грн. у період знаходження на амбулаторному лікуванні на протязі 23-х днів; втраченого одягу - шуби із штучного міху, остаточна вартість якої складає 400 грн. Також вважає, що їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у спричинених моральних стражданнях від тілесних ушкоджень, фізичного болю від укусів собаки і в результаті лікування, а також отриманого нервового шоку. Крім того, вона вимушена була звертатися до лікарів, витрачати час на відвідування лікарської установи, приймати лікарські засоби. Компенсацію за моральну шкоду оцінює у розмірі 5000 грн.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, та пояснили, що собака напав на позивача ззаду, побачивши її, позивач сильно злякалася, тому не відчула одразу, що собака її вкусив, саме сильно почуття в той момент у неї було страх. І тому коли відповідач, вийшовши на її крик, спитав, чи все з нею гаразд, вона відповіла, що мабуть все нормально. Відчула біль на плечі підходячи до роботи, побачила рану, коли зняла шубу. Також пояснила, що, сильно злякавшись та знаходячись у шоковому стані, своєчасно не зрозуміла всіх наслідків, прийшла до нормального стану після спливу деякого часу. З роботи зателефонувала чоловіку, який сказав їй йти додому. Вдома, добре розглянувши рану, вони з чоловіком прийшли до висновку про необхідність звернення до лікарні. Перед лікарнею вони з чоловіком поїхали до відповідача, який сказав їм, що він є лікарем і запропонував їм відвезти їх разом до лікарні, але коли відповідач пішов за ключами, то його дружина почала вести з ними недружелюбно, казала, що вони від них нічого не отримують, у зв'язку з чим вони з чоловіком покинули будинок відповідача і поїхали до лікарні.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що позивач, коли він вийшов на вулицю, на його питання чи все з нею гаразд, відповіла, що з нею все нормально, собака її тільки злякав. На протязі 10 днів до нього ніхто не приходив і не інтересувався станом здоров'я собаки, хоча у тому випадку, якщо би позивача покусав саме його собака, то позивач повинна була поінтересуватися у нього, чи зроблені собаці всі необхідні щеплення. Таким чином, факт покусу позивача його собакою не доведений. В акті судово-медичного висновку зроблений висновок, що тілесні ушкодження виникли у позивача від дій тупих предметів, якими зуби собаки не являються. Крім того, постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 28 лютого 2012 року провадження в адміністративній справі відносно нього закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, дана постанова набрала законної сили після перегляду її апеляційним судом. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до статті 64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Правовідносини по справі регулюються статтями 1166, 1167 та статтею 23 Цивільного кодексу України.
Норми статті 1187 ЦК регулюють спеціальний вид зобов'язання із завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким в даному випадку могла бути діяльність, пов'язана з утриманням службових собак та собак бійцівських порід, проте даних обставин по справі не встановлено (а.с.48).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Отже, у справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач відсутність своєї вини у заподіянні цієї шкоди.
Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.
Судом встановлено, що постановою дільничного інспектора міліції Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 17 лютого 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по ст.296 КК України за відсутності складу злочину. Проведеними заходами встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, у якого на утриманні знаходиться собака породи «московська сторожова» у віці 2-х років. 12 лютого 2012 року близько 8-30 годин вказаний собака напав на ОСОБА_1 і повалив на землю. Із домоволодіння № 32-а вийшов хазяїн собаки, підняв ОСОБА_1 с землі, вибачився за собаку і пішов у свій двір.
Згідно пояснень ОСОБА_1, які вона давала у судовому засіданні, побачивши собаку, вона сильно злякалася, тому не відчула одразу, що собака її вкусив, саме сильно почуття в той момент у неї було страх. І тому коли відповідач, вийшовши на її крик, спитав, чи все з нею гаразд, вона відповіла, що мабуть все нормально. Відчула біль на плечі підходячи до роботи, а рану побачила, коли зняла шубу.
Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2, які містяться у матеріалах відмовного матеріалу № 839, та які були підтверджені ним у судовому засіданні, він проживає за адресою: АДРЕСА_1, має собаку породи «московська сторожова», яка днем знаходиться у вольєрі, а вночі бігає на дворі. Периметр двора огороджений забором, хвіртка воріт відкривається всередину двору для того, щоб собака не міг її відчинити. 12 лютого 2012 року його дружина повідомила йому, що ворота на вулицю відкриті, хоча звечора він їх закривав, тому йому невідомо чому вони виявилися відкритими. Він вийшов на двір і не побачив собаки, подумав що він може знаходитися на вулиці. Вийшовши на вулицю та подивившись по сторонах, собаки не побачив, і припустив, що він спить у вольєрі, і захлопнув хвіртку, пішов в сторону вольєра і став кликати собаку. Почувши крик на вулиці, побіг туди і побачив біля своїх воріт на тротуарі дівчину, яка піднімалася з землі, і свою собаку в 5-7 м від неї. Він допоміг дівчині піднятися, вибачився, нашвидку оглянув її на предмет ушкоджень, запропонував надати необхідну медичну допомогу, оскільки має медичну освіту, спитав її чи все з нею нормально, чи не покусав її собака, на що вона пояснила йому, що собака її не покусав, а тільки злякав. Він ще раз вибачився і дівчина пішла. Біля 11-00 год. до нього додому прийшла вищевказана дівчина з невідомим йому чоловіком і пояснили, що його собака покусав цю дівчину нижче лівого плеча. Він запропонував їм зайти для того, щоб обробити рану, оскільки з їх слів йому стало відомо, що у лікарню вони не зверталися, вони відмовилися, він запропонував їм поїхати у лікарню, однак вони відмовилися від цього. Він запропонував їм оплатити лікування та пошкоджене майно, якщо таке мається, вони відмовилися і сказали, що будуть звертатися в міліцію і він заплатить їм стільки, скільки вони захочуть. Попросивши їх не уходити, він пішов за ключами, а коли повернувся, їх вже не було.
Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 28 лютого 2012 року, яка після перегляду її апеляційним судом набрала чинності, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК постанова суду про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце події та чи вчинені вони цією особою.
Справу про адміністративне правопорушення було порушено відносно ОСОБА_2 за ознаками ч.2 ст.154 КУпАП України, яка передбачає відповідальність за порушення тримання собак і котів, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Отже, обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.154 КУпАП є наявність спричинення шкоди здоров'я людини або їх майну внаслідок порушення умов тримання собак і котів.
Як вбачається з тексту постанови від 28 лютого 2012 року, підставою для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення по ч.2 ст.154 КУпАП стало те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення потерпілою ОСОБА_1 матеріальний збиток не заподіяний. Стосовно заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_1, то, враховуючи час її звернення до лікарні об 11-20 год., тобто майже через 3 години після події, неможливо встановити дійсний факт наявності у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень від укусу собаки, яка належить ОСОБА_2
Проте з даної постанови не вбачається, що ОСОБА_2 не порушив умови тримання свого собаки, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.154 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_2 фактично визнав за собою порушення таких правил, оскільки пояснив, що його ворота були відчинені і його собака бігав на вулиці. Також ОСОБА_2 визнав той факт, що вибігши на вулицю на крик дівчини, він побачив біля своїх воріт на тротуарі дівчину, яка піднімалася з землі, і свою собаку в 5-7 м від неї. Він допоміг дівчині піднятися, вибачився, нашвидку оглянув її на предмет ушкоджень, запропонував надати необхідну медичну допомогу. Потім, коли біля 11-00 год. до нього додому прийшла ця дівчина з чоловіком і пояснили, що його собака її покусав, він запропонував їм зайти для того, щоб обробити рану, оскільки з їх слів йому стало відомо, що у лікарню вони не зверталися, також запропонував їм поїхати у лікарню, навіть оплатити їй лікування та пошкоджене майно, якщо таке мається.
Вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 визнавав причетність свого собаки до вказаної події і факт покусу ним позивача.
Згідно довідки № 220 Джанкойської ЦРБ, ОСОБА_1 12 лютого 2012 року об 11-20 год. звернулася у травматологічний пункт лікарні, виявлений діагноз - укушена рана лівого плеча, зроблено оброблення рани (а.с.13).
З пояснень лікаря-травматолога Старих О.В. вбачається, що 13 лютого 2012 року до нього звернулася на прийом ОСОБА_1 зі скаргами на наявність укушених ран лівого плеча, які вона одержала з її слів 12.02.2012 року близько 8-30 год. біля будинку АДРЕСА_1. Хвора у проведенні щеплень від сказу в момент огляду потреби не мала (а.с.5 відм.мат.).
Згідно акту судово-медичного дослідження № 76, яке розпочато 13.02.2012 року, ОСОБА_1 прибула на медичне дослідження з метою визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, зі скаргою на біль в лівому плечі, зі слів 12.02.2012 року близько 8-30 год. собака хватав її за одяг і укусив за ліве плече. У зв'язку з ненаданням медичної документації, неясним характером, клінічною течією і результатом ушкоджень, визначити на даний час ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не уявляється можливим (а.с.31).
Як пояснила у судовому засіданні позивач, що судово-медичний експерт, який проводив дослідження, для необхідності встановлення вказаних обставин, просив надати йому медичну карту, яка знаходилася у Джанкойській ЦРБ. Прибувши до лікарні, виявилося, що її медичної карти там не було, оскільки її запросив Джанкойський МВ ГУ МВС України в Криму.
Зазначене підтверджується супровідним листом за № 59/4405 від 12.02.2012 року, що знаходиться у відмовному матеріалі, у якому начальник Джанкойського МВ у зв'язку з розглядом матеріалу за заявою ОСОБА_1 по факту укусу її собакою, просить головного лікаря Джанкойської ЦРБ надати амбулаторну карту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, історію хвороби і виписку із журналу прийомного покою (а.с.4).
Згідно акту судово-медичного дослідження № 155, яке розпочате 04.04.2012 року, закінчено 06.04.2012 року, у громадянки ОСОБА_1 виявлені пошкодження: дві рани і синець на зовнішній поверхні лівого плеча у середній треті. З приводу вказаних тілесних ушкоджень потерпіла знаходилася на амбулаторному лікуванні у хірурга поліклініки Джанкойської ЦРБ, вказані тілесні ушкодження відбулися від дії тупих предметів. Термін утворення даних ушкоджень можливий 12.02.2012 року. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження відносяться до легких, як такі, що потягли короткочасний розлад здоров'я (а.с.9-10).
Згідно акту судово-медичного дослідження № 446, яке розпочате 27.08.2012 року, закінчено 27.08.2012 року, у громадянки ОСОБА_1 виявлені пошкодження: дві рани і синець на зовнішній поверхні лівого плеча у середній треті. З приводу вказаних тілесних ушкоджень потерпіла знаходилася на амбулаторному лікуванні у хірурга поліклініки Джанкойської ЦРБ, вказані тілесні ушкодження відбулися від дії тупих предметів, в даному випадку не виключено при дії зубів собаки. Термін утворення даних ушкоджень можливий 12.02.2012 року. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження відносяться до легких, як такі, що потягли короткочасний розлад здоров'я (а.с.34-35).
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, пояснила, що вона працює у перукарні разом з позивачем. 12 лютого 2012 року вона прийшла на роботу, коли дізналася від неї, що її по дорозі на роботу покусав собака, при цьому на її шубі вона побачила слизькі патьоки від слюней собаки, коли позивач роздягнулась, то вони побачили рвані укуси і кров. Позивач вирішила йти додому, це було приблизно на початку 10-ої години ранку.
Проаналізувавши хід події, а саме, те, що позивач дійсно могла із-за страху одразу не відчути укус собаки, відчувши біль по дорозі на роботу, та прийшовши до роботи і оглянувши рану, піти додому, а не до лікарні, оскільки не розуміла всіх наслідків і необхідності звернення до лікарні, а вже добре оглянувши рану вдома, вирішила їхати до лікарні; по дорозі до лікарні вона з чоловіком заїхала до відповідача, щоб, за її словами, виразити йому її ставлення до події і свій негатив, на що витратила ще певний час, тому до лікаря потрапила вже об 11-20 год. Крім того, у лікарні вона теж могла одразу не потрапити на прийом до лікаря і чекати своєї черги.
Тупими предметами, від яких могли відбутися вказані пошкодження, за своїми характеристиками відносяться зуби собаки.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що всі обставини події узгоджуються між собою. Протиправна поведінка відповідача виражається у неналежному утриманню своє собаки.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, заподіяною позивачу внаслідок покусу собаки, суд вважає доведеним.
Відсутність своєї вини у заподіянні цієї шкоди має доводити відповідач.
Суд враховує вину відповідача суб'єктивним ставленням до своїх обов'язків, яке полягає у неналежному утриманні своєї собаки.
Таким чином вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованими.
При цьому суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача вартість придбаних нею ліків на суму 170 грн.93 коп., оскільки їх призначення підтверджується відповідною випискою лікаря, а придбання підтверджено відповідними квитанціями на вказану суму (96,20 грн. + 62,98 + 11,75 грн.). (а.с.17-18).
Вимога про стягнення недоотриманого прибутку у розмірі 1400 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю доказів знаходження на амбулаторному лікуванні, а саме на протязі 23-х днів.
Вартість пошкодженого майна на суму 400 грн. також нічим не підтверджено, тому у цій частині позов також задоволенню не підлягає.
З роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У ході судового розгляду було встановлено, що позивач постраждала від покусу собаки, отримала нервовий шок та страх, відчула фізичну біль та вимушена була зверталися до лікарів. Також суд враховує необхідність відновлення попереднього стану позивача, оскільки вона досі відчуває страх, а також те, що на лівому плечі від покусу собаки залишився шрам.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Розмір судового збору, який має бути сплачений по даній справі складає 321,90 грн. (214,60 грн. + 107,30 грн.). Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 218,80 грн. Оскільки позов задоволено частково, на суму 1170,93 грн., що у відсотковому значенні від пред'явленого розміру позовних вимог складає 16,26 %, то відповідачу присуджуються судові витрати пропорційно до тієї частини позову, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, у розмірі 103,10 грн., із яких 52,34 грн. сплачуються на користь держави (недоплачений судовий збір при подачі позову), інша частина у розмірі 50,76 грн. йде в залік стягнення матеріальної шкоди; інша частина судового збору у розмірі 269,56 грн. присуджується позивачу, із яких 218,80 грн. було нею сплачено при подачі позову.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума матеріальної шкоди у розмірі 170,93 грн., із яких 50,76 грн. відраховуються в рахунок сплати недоплаченої частини судового збору (170,93 - 50,76 грн.), отже сплаті на користь позивача підлягає сума матеріальної шкоди у розмірі 120,17 грн., а також моральна шкода у розмірі 1000 грн.
На підставі ст. ст. 3, 11-16, 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 120 грн.17 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., а всього 1120 грн. 17 коп. (одна тисяча сто двадцять гривень 17 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 52 грн.34 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Джанкойський міськрайонний суд АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя Е. Р. Федоренко