Дело № 1510/5704/12

Производство № 5/1510/189/12

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

про відмову у скасуванні випробування та

направлення для відбування призначеного покарання

24 вересня 2012 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючого судді Яковенка І.І., при секретарі Тюміні Ю.О., за участю прокурора Купцова І.П., представника Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області Кічікової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі Одеської області подання Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області про скасування випробування та оголошення в розшук

ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року, уродженця с. Дунайське Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, перебуваю чого у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні одну малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2010р. за ч. 1 ст. 187 КК України до трьох років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України,

встановив:

Ізмаїльський МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області (далі -КВІ) 17.08.2012 р. звернувся до суду з поданням на підставі ст. 166 КВК України, ч. 2 ст. 78 КК України для вирішення питання про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання, посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_3. засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2010 р. за ч. 1 ст. 187 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України. Зазначений вирок суду надійшов для виконання до КВІ 23.11.2010 р. 29.11.2010 р. ОСОБА_3 було роз'яснено, що він зобов'язаний на підставі п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти КВІ про зміну місця проживання чи роботи, про що він власноручно зробив запис та підписав відповідну підписку. Після 07.02.2012 р. ОСОБА_3 не з'являвся до КВІ за викликом, була здійснена перевірка за місцем його мешкання, де зі слів рідної сестри було встановлено, що він біля 2 місяців за місцем мешкання відсутній, начебто знаходиться в АДРЕСА_2, куди також був надісланий виклик. 26.03.2012 р. ОСОБА_3 з'явився до КВІ та надав письмове пояснення, що не з'являвся до КВІ, у зв'язку з тим, що знаходився у м. Кілія, де працював, та не мав гроші на проїзд. Йому було винесене письмове попередження, додатково роз'яснені порядок та умови відбування покарання. Незважаючи на це, на протязі квітня -серпня 2012 року ОСОБА_3 до КВІ за викликами не з'являється. Після неодноразових викликів відносно нього винесене подання про привід за № 1260 від 05.07.2012 р., матеріали Ізмаїльським МВ (по м. Ізмаїла та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області до теперішнього часу до КВІ не надійшли.

ОСОБА_3 в судовому засіданні подання КВІ не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши, що він не з'являвся до КВІ, у зв'язку з тим, що у нього не було коштів, виклики він не отримував, пів року тому у нього народилася дитина та у зв'язку із скрутним матеріальним становищем він поїхав на роботу до м. Кілія, на теперішній час проживає за місцем реєстрації.

Суд, заслухавши пояснення представника КВІ Кічікової Н.І., яка підтримала подання, думку прокурора Купцова І.П., який вважав, що подання задоволенню не підлягає, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні подання КВІ слід відмовити з наступних підстав.

Так, 02 листопада 2011 року ОСОБА_3 був засуджений Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 187 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до матеріалів особової справи КВІ відносно ОСОБА_3 23.11.2010р. вирок суду було отримано КВІ для виконання, що підтверджується відповідним листом суду (а.с. 1) та повідомленням КВІ про прийняття вироку до виконання (а.с.6).

29.11.2010 р. засудженому ОСОБА_3 було роз'яснені покладені на нього судом обов'язки про те, що він зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ та зобов'язаний повідомляти КВІ про зміну місця проживання або роботи, він також був попереджений про наслідки ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного порушення громадського порядку (а.с. 14).

Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводити індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролювати додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; вносити подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовувати початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

Вказана стаття до поважних причин неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції відносить несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого своєчасно прибути за викликом.

В матеріалах містяться копії викликів ОСОБА_3 до КВІ: від 01.02.2011 р. -з'явитися до 10.02.2011 р. (а.с. 32); від 25.07.2011 р. -до 27.07.2011 р. (а.с. 43); від 13.03.2012 р. -до 23.03.2012 р. (а.с. 64); від 23.03.2012 р. -до 04.04.2012 р. (а.с. 67); від 07.06.2012 р. -до 15.06.2012 р. (а.с. 71); від 20.06.2012 р. -до 28.06.2012 р. (а.с. 72). Однак, разом з цим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факти одержання ОСОБА_3 зазначених викликів.

З матеріалів також вбачається, що до Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїла та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі -Ізмаїльський МВ) КВІ було внесено подання від 05.07.2012 р. про здійснення приводу засудженого до 17.07.2012 р. (а.с. 73). З вказаного подання вбачається, що засудженому ОСОБА_3 необхідно з'явитися до КВІ для надання письмових пояснень, в поданні також зазначено, що у випадку відсутності засудженого необхідно надати матеріали перевірки (рапорт ДІМ, пояснення батьків, родичів, сусідів, друзів, колег по роботі засудженого). Однак, в особовій справі засудженого відсутні будь-які матеріали, які б підтверджували виконання приводу або ж хоча б здійснення виїзду за місцем проживання засудженого з метою виконання приводу.

Разом з тим, відповідно до рапортів ДІМ Ізмаїльського МВ від 26.12.2010 р. (а.с. 24), від 10.10.2011 р. (а.с. 51), від 13.12.2011 р. (а.с. 55) та довідки ДІМ Ізмаїльського МВ від 14.03.2012 р. (а.с. 65) ним в період відповідно 26.12.2010 р., з 01.07.2011 р. по 10.10.2011р., з 01.01.2012 р. по 14.03.2012 р. перевірявся засуджений ОСОБА_3 за місцем проживання за адресами: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1. Із вказаних рапортів та довідки також вбачається, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 проживає за вказаною адресою, веде нормальний спосіб життя, алкогольними напоями не зловживає та він був попереджений про відповідальність за неявку до КВІ у встановлений час.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані матеріали справи є суперечливими між собою, оскільки, з одного боку, за ними КВІ нібито здійснює виклики засудженого до КВІ, вносить до Ізмаїльського МВ подання про його привід, які Ізмаїльським МВ не виконуються, навіть не надаються матеріали про їх виконання, а з іншого -ДІМ Ізмаїльського МВ здійснює із засудженим індивідуально-профілактичну роботу в цей же період, в який КВІ намагалася викликати або примусово доставити засудженого за допомогою Ізмаїльського МВ. Тому суд приходить до висновку про те, що вказані матеріали справи не можуть свідчити про ухилення ОСОБА_3 від виконання покладених на нього обов'язків.

З матеріалів також вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не повідомив КВІ про зміну місця проживання: виїхав до м. Кілія, де постійно проживав протягом двох місяців, він 26.03.2012 р. був попереджений про те, що у випадку подальшого невиконання ним покладених на нього судом обов'язків або систематичного скоєння ним правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, КВІ може направити до суду матеріали для вирішення питання про скасування випробування та направлення його для відбування покарання (а.с. 29).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 26.03.2012 р., а також відповідно до пояснень, наданих в судовому засіданні, він перебував у м. Кілія по роботі та у нього не було коштів на дорогу (а.с. 68).

Крім того, відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 у останнього 12.03.2012 р. народилася дитина.

Таким чином, досліджені матеріали особової справи відносно ОСОБА_3 свідчать про те, що останній з поважної причини не виконав покладені на нього судом обов'язок повідомити про зміну свого місця проживання або роботи, а саме він не повідомив про це КВІ у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та необхідністю заробляти кошти на життя та утримання сім'ї.

Усе вищезазначене дає суду підстави зробити висновок, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що подання КВІ про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 78 КК України, ст. ст. 164, 166 КВК України, ст. ст. 4082, 411 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні подання Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області про скасування випробування та направлення для відбування призначеного покарання ОСОБА_3, засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2010 р. за ч. 1 ст. 187 КК України до трьох років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи діб з моменту її оголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко