УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0610/1-516/2011

Стаття 185 ч.2, 185 ч.3 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Романова О.В.

суддів Гузовського О.Г., Заліщука М.С.

з участю прокурора Селюченко І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 17 травня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростеня Житомирської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, зареєстрованого і проживаючого по АДРЕСА_1 раніше судимого:

- 11.10.1993 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст.140 ч.2, 208, 81 ч.3, 17 ч.2 і 81 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 8.04.1997 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.142 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 18.01.2002 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 1.02.2007 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст.185 ч.3, 289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України на 3(три) роки позбавлення волі, а за сукупністю зазначених злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому остаточно визначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо нього до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.

Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання, тобто з 24 травня 2011 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2: - 770 (сімсот сімдесят) грн. матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позову ОСОБА_2 - відмовлено за його безпідставністю.

Речові докази по справі: паспорт до мобільного телефону марки "NOKIA 6131" (що переданий на зберігання ОСОБА_3) - залишено потерпілій ОСОБА_3; електронний годинник; DVD програвач марки "ВВК"; фен марки "SCARLET"; електроплитку "Элна"; шість скляних чарок; шість скляних стаканів; фотоапарат марки "MATRIX"; 2 пари чоловічих носків; 3 помади фірми "Оріфлейм"; 2 пластикові пляшки шампуні - кондиціонер фірми "Оріфлейм"; дві паперові коробки сріблястого кольору, в кожній з яких знаходяться по одному скляному флакону тіней; запаковану пластикову ємкість сірого кольору, в якій знаходиться "Скраб для тіла" фірми "Оріфлейм"; пластикову прозору ємкість, в якій знаходиться гель для корекції фігури фірми "Оріфлейм"; ліцензійні відеодиски в кількості 12 штук; господарську сумку (що передані на зберігання ОСОБА_2) - залишено потерпілій ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області - 393 (триста дев'яносто три) грн. 96 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи на розрахунковий рахунок 31258272211843, МФО 811039, код 25574601 УДКУ в Житомирській області - за експертні роботи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення наступних злочинів.

В період часу з 15.00 год. до 15.30 год. 23 травня 2011 року ОСОБА_1 повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3, шляхом вільного доступу, з другої кімнати таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, зокрема:

- мобільний телефон марки "NOKIA - 6131", вартістю 1200 гривень, в якому знаходився:

- стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "Київстар", вартістю 25 гривень на рахунку якого знаходилися кошти в сумі 4 гривні 95 копійок, а всього таємно викрав чуже майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 1229 гривень 95 копійок.

Крім того, біля 18.00 год. 23 травня 2011 року ОСОБА_1 повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження скла у вікні, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 Коростенського району, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_5, на загальну суму 1876 грн., чим заподіяв зазначеним потерпілим матеріальної шкоди на вказану суму.

На вирок суду засудженим ОСОБА_1 подано апеляцію, в якій він, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації злочинів, за які засуджений, вказує, що при призначенні йому покарання, судом першої інстанції, на його думку, не в повній мірі враховано, що зазначені злочини він вчинив внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки після звільнення з місць позбавлення волі 29.04.2011 року, не міг працевлаштуватись, а його співмешканка ОСОБА_6 та її матір - ОСОБА_3 постійно докоряли його у неспроможності забезпечити сім'ю, а також у тому, що більшу частину зароблених грошей він мусив витрачати на лікування своєї важко хворої матері. Зазначає, що крадіжку мобільного телефону в тещі вчинив не з користі, а з помсти за її постійні докори. Стверджує, що наступну крадіжку вчинив з метою залагодити виниклий з приводу крадіжки мобільного телефону тещі конфлікт. Посилається також на те, що у вчиненому він щиро розкаявся, готовий у разі з'явлення у нього відповідних коштів відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

З огляду на наведені обставини, порушує питання про зміну вироку, призначення йому менш суворого покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, та обґрунтованість кваліфікації цих дій за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України в апеляції засудженого не оспорюються.

Що ж стосується обраного йому покарання, то, як вбачається з вироку, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, дані про його особу, зокрема те, що ОСОБА_1 характеризується негативно, ніде на працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, а також, рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1, з огляду на що, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 за вчинення більш тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією зазначеного закону, а остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання є надмірно суворим, про що йдеться в апеляції, не вбачає, навіть з огляду на ті обставини, на які засуджений посилається в апеляції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, зокрема для застосування положень ст. 69, 75 КК України за доводами апеляції засудженого, не знаходить.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді