АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/4577/2012 р Головуючий 1 інст-Гуменний З.І.

Справа № 2036/2-1827/11

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В..

при секретарі - Давшан А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 квітня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що на підставі договору позики від 04.07.2007 року він передав ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10 000 доларів США в строк до 04.07.2008 року з виплатою 7% щомісячно до дати повернення боргу, що підтверджується розпискою.

Станом на 04.07.2007 року 10 000 доларів США відповідало 50 500 грн. За 12 місяців відсотки за позикою склали 42420 грн. Таким чином на 04.07.2008 року ОСОБА_1 мала сплатити суму у розмірі 92 920 грн.

У вказаний термін відповідачка свої зобов'язання щодо повернення боргу не виконала. На неодноразові звернення про добровільну сплату боргу ОСОБА_1 не реагувала, лише обіцяла обговорити умови повернення боргу, а останнім часом взагалі припинила спілкування з позивачем.

Тому, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.57), просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором позики в сумі 92 920 грн., сплату щомісячних процентів в розмірі 7% від суми основного боргу в сумі 217 654,71 грн., судові витрати та поновити строк позовної давності, оскільки з урахуванням виду своєї діяльності позивач перебував у тривалому відрядженні.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27 квітня 2012 року позов задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 50500 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою у сумі 260 074,71 грн., судові витрати в сумі 2 955 грн., а всього -313 529,71 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, ухваленням нового рішення, яким закрити провадження у справі та стягнути на користь відповідача судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що причини пропуску позивачем строку позовної давності не доведені, тому суд безпідставно поновив пропущений строк, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску строку позовної давності. Крім того, зобов'язання за договором мають виконуватися належним чином, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики.

Такі висновка колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики у простій письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики відповідачка написала розписку, в якій зазначила, що позичила у ОСОБА_2 суму еквівалентом 10 000 доларів США, з виплатою 7% щомісячно з датою повернення 04 липня 2008 року (а.с.6).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей, або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на 04 липня 2007 року офіційний курс долара США становив 505 грн. за 100 доларів США (а.с. 55), за 12 місяців з урахуванням 7% від суми позики заборгованість за сплату щомісячних відсотків склала 42 420 грн. Тому, заборгованість у цілому за договором позики склала 92 920 грн.

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким , що просрочив , якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності без поважних причин, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи ОСОБА_2 просив суд поновити строк позовної давності, оскільки він пропущений з поважних причин, на підставі тривалого відрядження за межами Харківської області (а.с.57).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307,ст.ст.308, 313,п.1ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: