ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" жовтня 2006 р.  12-30              Справа № АС-13/378-06

вх. № 8839/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Любімий О. М., дов. № 305/56 від 20.09.05 р.

відповідача  -  Демченко О. С., дов. № 7951/10/10-026 від 05.09.06 р.,

                     -  Короткова Н. М., дов. 5694/10/10-026 від 07.07.06 р.,

                     -  Слинько М. О., дов. № 6534/10/10-026 від 31.07.06 р.

по справі за позовом  Харківське державне авіаційне виробниче підприємство м. Х-в   

до  Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові  

про скасування повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (далі -ХДАВП), просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова (далі – СДПІ) від 14.07.06 р. № 0000420815/0, № 0000430815/0 та № 0000450815/0 як неправомірні і такі, що порушують права та охоронювані законом інтереси, посилаючись на положення законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про плату за землю”, „Про систему оподаткування”, „Про ПДВ”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченні на позовну заяву.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт від 04.07.06 р. планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 р. по 01.04.06 р. При проведенні вказаної перевірки перевіряючими було встановлено порушення підприємством вимог п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пов’язане з тим, що при здійсненні виплат агентської винагороди на користь Компанії „AN Aircraft Support LTD” та Північноафриканською Торговою Компанією „Nort Afrika General Trading, Airport Road” (Лівія) не був утриманий податок з доходів нерезидентів на суму 1597301,0 грн. (15% від суми перерахованої винагороди (відсотків) на загальну суму 10648677,33 грн.).

Як вказано в акті перевірки і це підтверджено наданими сторонами документами, позивачем з Компанією „AN Aircraft Support LTD” (Великобританія) (агент) була укладена агентська угода № 1-12-2004 від 01.12.04 р., за якою на агента були покладені обов’язки по веденню переговорів та укладанню контрактів з Компанією „Levithan Holding Investments” (Люксембург) (замовник) на придбання не менш 50 літаків виробництва підприємства позивача за період з 2005 р. по 2010 р. Угодою передбачено, що всі виконанні за агентською угодою послуги призначені для використання та споживання за межами митної території України. Сторони за угодою обумовили виплату агенту винагороду за виконані роботи.

Факт виконання агентом зобов’язань за угодою № 1-12-2004 від 01.12.04 р. підтверджені актом прийому-передачі виконаних робіт б/н від 01.02.05 р. За результатами діяльності агента підприємством був укладений контракт № 19/01 від 26.01.05 р. На користь агента підприємством у 1 кварталі 2005 р. були перераховані кошти в сумі 264434,0 дол. США (1399077,33 грн.) та у 2 кварталі 2005 р. в сумі 1694434,0 дол. США (8628677,33 грн.).

Перевіряючі в акті перевірки, а відповідач у відзиві на позов та поясненнях представників в судовому засіданні вказують на те, що позивач не подавав до СДПІ звітів про кожного нерезидента, якому були виплачені доходи, як передбачено наказом ДПА України № 28 від 16.01.98 р.

Як вказано в акті перевірки, листом Міністерства закордонних справ України № 72/16-612/1-4311 від 10.02.93 р. підтверджений факт укладання міждержавної угоди з Великобританією про уникнення подвійного оподаткування, яка набрала чинності з 11.08.93 р. Оскільки згідно п. 4 Порядку „Звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелами їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”, затвердженого постановою КМУ № 470 від 06.05.01 р., підставою для звільнення (зменшення) доходів від оподаткування є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, то перевіряючими до позивача був направлений запит від 19.06.06 р. щодо надання вищевказаної довідки. У зв’язку з тим, що підприємство не надало довідку про реєстрацію Компанії „AN Aircraft Support LTD” резидентом у Великобританія, перевіряючими така реєстрація поставлена під сумнів і зроблені висновки про необхідність нарахування податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелами їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

В свою чергу п. 4 Порядку встановлює, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 і п. 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Цим же Порядком встановлено, що у разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

З аналізу наведеного положення випливає, що обов’язок надавати довідку покладений на нерезидента, а тому вимагати її від позивача у перевіряючих не було підстав. Крім того, саме відповідачу надане право звертатися із запитом до компетентного органу країни за підтвердженням інформації. Оскільки цей Порядок не передбачає направлення органами ДПС запитів до резидентів стосовно їх контрагентів, то суд не приймає як доказ посилання на запит від 19.06.06 р. Таким чином, висновки щодо відсутності реєстрації нерезидента резидентом Великобританії є передчасними і не доведеними документально.

Також слід відмітити, що згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, порушення якого було встановлено перевіряючими, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. При цьому для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від нерезидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.

Із змісту наведеної норми випливає, що обов’язок оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України безпосередньо пов’язується з місцем надання послуг на користь резидента і лише при наданні таких послуг на території України резидент, який виплачує доходи нерезиденту, зобов’язаний керуватися приписами п. 13.2 ст. 13 цього Закону і утримувати податок на такий доход.

Сторонами до матеріалів справи надані документи, які свідчать про те, що агентські послуги нерезидента на користь позивача надавалися за межами України при веденні переговорів та укладанні контракту з компанією із Люксембургу і цей факт ні позивачем, ні відповідачем не оспорюється, а тому відсутні підстави для застосування платником податків приписів п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а у відповідача відсутні законні підстави вимагати застосування цих норм. За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам та положенням чинного законодавства, а тому є неправомірними.

В акті перевірки також досліджувалася агентська угода позивача (принципал), укладена з Північноафриканською Торговою Компанією „Nort Afrika General Trading, Airport Road” (Лівія) (агент) від 25.08.05 р., за якою агент уповноважувався представляти інтереси підприємства при продажу літаків на території держав північної Африки.

За даними перевіряючих, які не спростовані позивачем, частина винагороди агенту була перерахована у 1 кварталі 2006 р. в сумі 400000,0 дол. США (2020000,0 грн.).

Оскільки, відповідно листа Міністерства закордонних справ України від 10.11.03 р., між Україною та Лівією не укладена угода про уникнення подвійного оподаткування, то відповідачем зроблений висновок про порушення підприємством приписів п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як встановлено судом, і це не спростовано відповідачем, виконання агентської угоди передбачалося за межами України на території держав північної Африки, а тому на дії позивача стосовно виплати агентської винагороди, як викладено судом вище, не можуть бути розповсюджені положення п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині є неправомірними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення № 0000420815/0 від 14.07.06 р., яким були визначені податкові зобов’язання по податку на доходи іноземних юридичних осіб (код 11020500) в сумі 1597301,0 грн. та застосовані в порядку п. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” фінансові санкції в розмірі 3194602,0 грн. є незаконним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

В акті перевірки вказано, що при перевірці правильності нарахування і своєчасності перерахування до бюджету плати за землю перевіряючими було виявлено неправомірне застосування підприємством пільги по податку на землю. Дане порушення пов’язане з тим, що пільги в сумі 6882041,93 грн. застосовувалися відповідно п. 23 ст. 12 р. 5 Закону України „Про плату за землю” стосовно земельного податку за земельні ділянки у м. Харкові по вул. Сумській, 134 (експлуатація та обслуговування будинку управління виробничих, допоміжних будівель і споруд та аеродрому) та по вул. Чкалова (експлуатація та обслуговування ближнього привідного радіомаяку та допоміжних будівель та споруд), тоді як підстав для нарахування пільги немає.

Дане твердження перевіряючих ґрунтується на приписах ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, якою визначено, що у 2005 р. звільнення від земельного податку, передбачене в п. 23 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про плату за землю”, здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідного бюджету. Оскільки рішення Харківської обласної ради про звільнення від сплати податку на землю з 01.01.05 р. по 31.03.05 р. підприємству не надавалося, то зроблений висновок про неправомірне застосування пільги в розмірі 100% у 1 кварталі 2005 р. на суму 1720510,48 грн. і саме ця сума визначеного податкового зобов’язання включена в оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000430815/0 від 14.07.06 р.

Як випливає з акту перевірки, відзиву на позов та пояснень представника відповідача в судовому засіданні висновки стосовно неправомірного застосування підприємством пільги по платі за землю у 1 кварталі 2005 р. пояснюється лише відсутністю відповідного рішення Харківської обласної ради. Слід відмітити, що ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” не містить положень про делегування обласним радам права звільняти від оподаткування або надавити пільги по податкам, зокрема по податку на землю.

Крім того, відповідно положенням п. 28 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад і не віднесена до компетенції обласної ради. За таких обставин у перевіряючих не було законних підстав наполягати на необхідності мати документ (рішення), який не може бути прийнятий Харківською обласною радою.

Також суд вважає необхідним відмітити, що у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні зроблений запис стосовно того, що воно прийняте у зв’язку з порушенням платником податку приписів ст. 68 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”. Але як вбачається із змісту даної норми, вона встановлює заборону на проведення реструктуризації або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів  господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), на надання відстрочки щодо термінів її сплати; на списання заборгованості суб’єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками, фінансовою допомогою на зворотній основі до бюджету, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами станом на 1 січня 2004 року, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв’язку з недостатністю їх активів, а також крім випадків, визначених у Законі України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Тобто ця норма не регулює правовідносини, які досліджувалися перевіряючими, і позивач не допустив та не міг допустити її порушення.

Оскільки суд з’ясовує тільки ті обставини, на які посилаються сторони, то дійшов висновку стосовно того, що висновки акту перевірки в цій частині зроблені при помилковому та/або неповному застосуванні норм чинного спеціального законодавства, а тому є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

В акті перевірки вказано, що підприємство подавало до СДПІ податкові декларації по ПДВ за лютий 2005 р. від 21.03.05 р., за березень 2006 р. від 20.04.05 р. та у період, що перевірявся, були подані також уточнюючі розрахунки до раніш поданих податкових декларацій за червень 2005 р. від 29.12.05 р., за листопад 2005 р. від 10.02.06 р. та за березень 2006 р. від 26.04.06 р.

При перевірці правильності складання уточнюючих розрахунків податкових декларацій по ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок перевіряючими було встановлено, що в розрахунку за березень 2006 р. невірно визначена сума ПДВ у р. 7.4 по коду декларації 23.2 (6804186,0 грн. замість 6456640,0 грн.), що вплинуло на визначену підприємством суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду.

В уточнюючому розрахунку до податкової декларації по ПДВ за червень 2005 р. відображено зменшення податкових зобов’язань на 110600,0 грн. і на цю ж суму збільшена сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Проте, як вказано в акті, при проведенні перевірки підприємством не були надані документи, що свідчили б про фактичну сплату вказаної суми постачальникам, а тому відповідач вважає її декларування неправомірним.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань по ПДВ за листопад 2005 р. зменшена сума податкових зобов’язань на 293,0 грн., але документів у підтвердження фактичної сплати даної суми постачальникам підприємство перевіряючим не надавало, а тому відповідач вважає її декларування неправомірним.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач вказує на те, що ним при поданні заперечень на акт перевірки відповідно приписам п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були подані уточнюючі розрахунки у зв’язку з самостійно виявленими помилками, якими були зменшені суми заявленого бюджетного відшкодування за червень 2005 р. на 110600,0 грн., за листопад 2005 р. на 293,0 грн. та за квітень 2005 р. на 339871,0 грн.

Виявлені порушення були підставою для прийняття оскарженого в даному провадженні податкового повідомлення-рішення № 0000450815/0 від 14.07.06 р.

Як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи копії вказаного податкового повідомлення-рішення, в ньому зменшена сума бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2005 р. (№ 22398 від 29.12.05 р.) на суму 110600,0 грн., за листопад 2005 р. (№ 818 від 10.02.06 р.) на суму 293,0 грн. та за квітень 2005 р. (№ 7714 від 20.05.05 р.) на суму 339871,0 грн. Але жодних даних стосовного того, що перевіряючими досліджувалися підстави для визначення суми бюджетного відшкодування за квітень 2005 р. в акті перевірки не наведено. Такі дані відсутні і у відзиві на позов.

Слід відмітити, що відповідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, підставою для складання податкового повідомлення (повідомлення-рішення) є дані документальних перевірок (п. 3.1 Порядку). З урахуванням приписів даного Порядку і у відсутності даних про перевірку правомірності декларування сум ПДВ за квітень 2005 р. в акті перевірки від 04.07.06 р. прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000450815/0 від 14.07.06 р. в цій частині є безпідставним.

Оскільки позивач не спростовує того, що ним були допущені помилки при заповненні відповідних рядків уточнюючих розрахунків, суд не досліджує правомірність висновків щодо сум ПДВ, на які було зменшено бюджетне відшкодування за червень та листопад 2005 р.

У відзиві на позов відповідач підтвердив те, що підприємство дійсно подало уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань за квітень, червень та листопад 2005 р., але вони надійшли до СДПІ 06.07.06 р., тобто після проведення перевірки і складання акту, що суперечить приписам п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, відповідач наполягає на тому, що платник не заперечував наявність помилок та усвідомлював помилковість своєї правової позиції.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 4.1.1 ст. 4 вищевказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації. При цьому, відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у  майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З аналізу наведеної норми випливає, що право на подачу уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з самостійно виявленою помилкою обмежується лише строком у 1095 днів і інших застережень законодавець не визначив.

Норма, на яку у відзиві на позов посилається відповідач, а саме п. 17.2 ст. 17 наведеного Закону, встановлює порядок самостійного нарахування фінансових санкцій у залежності від того, яким чином і в які періоди проводиться коригування, але не вказує на відсутність у платника податків права на подачу уточнюючого розрахунку.

Також слід відмітити, що відповідно приписам п. 4.1.2 ст. 4 наведеного Закону прийняття податкової декларації (слід розуміти і уточнюючого розрахунку) є обов’язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи  зміну  показників  такої  декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація (слід розуміти і уточнюючий розрахунок), що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація у випадках, встановлених цим Законом. У цьому випадку чинне законодавство передбачає прийняття керівником органу ДПС рішення про невизнання податкової декларації.

Як вбачається з наданих сторонами документів, направлені уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань по ПДВ були прийняті відповідачем 06.07.06 р. Рішення стосовно невизнання їх керівником СДПІ не приймалося і платнику податків не направлялося, що свідчить про те подані уточнюючі розрахунки були прийняті і підлягали відображенню в обліку, як передбачається Інструкцією „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України”, затвердженої наказом ДПА України № 276 від 18.07.05 р.

За таких обставин, на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000450815/0 від 14.07.06 р. в податковому обліку, що ведеться у СДПІ, мало бути відображене проведене платником коригування податкових зобов’язань по ПДВ, зокрема, за червень та листопад 2005 р.

Зважаючи на те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000450815/0 від 14.07.06 р. відповідачем не враховані фактичні обставини, суд дійшов висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова від 14.07.06 р. № 0000420815/0, № 0000430815/0 та № 0000450815/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства  3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 06.11.2006 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.