ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. 11-00 Справа № АС-13/328-06
вх. № 8338/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Христофоров О. В., дов. № 7128/10/10-021 від 30.10.06 р.
- Дячкіна М. В., дов. № 4851/10/10-021 від 31.07.06 р.
3 особи - не явився
відповідача - не явився
по справі за позовом Ізюмська ОДПІ, м. Ізюм 3-я особа Ізюмська районна державна адміністрація м. Ізюм
до ТОВ "Золота нива", с. Забавне
про визнання протиправними дій та стягнення 141434,04 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Ізюмська ОДПІ Харківської області, після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, стягнути з ТОВ „Золота нива” до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 129480,41 грн. та допустити негайне виконання рішення, посилаючись на положення законів України „Про податок з доходів фізичних осіб”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах предмету позову.
Відповідач у відзиві на позов та запереченнях представника позовні вимоги не визнає, посилаючись на положення законів України „Про податок з доходів фізичних осіб”, „Про порядок погашення зобов’язань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Інструкції „про порядок нарахування та погашення пені”, затвердженої наказом ДПА України № 77 від 01.03.01 р., Порядку оформлення результатів документальних перевірок стосовно питань дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.02 р., ЦК України, КАС України, ГК України.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що при проведенні позивачем планової документальної перевірки підприємства відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.04 р. по 30.06.05 р. була складена довідка від 26.08.05 р. з питань перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів. За результатами перевірки перевіряючими були виявлені порушення вимог ст. 8, п. 19.2 „а” ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Як стверджує позивач, у підприємства станом на 01.07.05 р. заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб (із заробітної плати), який був нарахований та утриманий, становить 54930,65 грн. З пояснень представника позивача випливає, що дані факти були встановлені на підставі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, які подавалися платником до ДПІ і також надавалися при перевірці. Оскільки були встановлені також факти не повного та несвоєчасного перерахування до бюджету податку позивачем була нарахована пеня в порядку п. 16.4.1 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 6570,76 грн.
Також при перевірці повноти та своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з орендної плати згідно угод на використання земельних паїв було встановлено, що станом на 01.07.05 р. заборгованість перед бюджету становить 74549,76 грн., перерахувань коштів не проводилося, що в свою чергу спричинило нарахування пені в розмірі 5381,87 грн. як пояснив в судовому засіданні представник позивача, суми нарахованого, утриманого але не перерахованого податку були виявлені при дослідженні Головної книги підприємства, в якій відповідач їх відображав.
Таким чином, за твердженням позивача, заборгованість підприємства перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб становить 129480,41 грн. та пені 11953,63 грн.
В обґрунтування свого права на стягнення сум податкового боргу в судовому порядку позивач посилається на приписи п. 3.21 (слід розуміти – 3.2.1) ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який встановлює, що у будь - яких випадках, коли платник податків згідно з законом з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов’язків платіж), яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, що утримуються з виплати, сума таких податків, зборів (обов’язковий платіж) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді, та створюється від їх імені. Аналізуючи дану норму, позивач вказує на те, що оскільки суб’єкт господарювання (слід розуміти – відповідач по даній справі) зобов’язаний утримувати і перераховувати кошти до бюджету, він наділений владними повноваженнями, а зважаючи на те, що в ст. 1 Бюджетного Кодексу України контрольними повноваженнями в галузі бюджетних відносин наділені податкові органи, на Ізюмську ОДПІ покладені обов’язки контролювати та вимагати від відповідача здійснити вказані дії. Крім того, позивач наполягає на тому, що акт перевірки є актом бюджетної діяльності та є одностороннім правочином, що створює обов’язки для інших осіб у випадках, встановлених законом.
Суд вважає необхідним відмітити, що дані твердження позивача суперечать ЦК України, положення якого не розповсюджуються на правовідносини в сфері оподаткування, КАС України, яким визначено поняття особи, наділеної владними повноваженнями та Бюджетного Кодексу.
Як вказано вище, заборгованість відповідача перед бюджетом по прибутковому податку з фізичних осіб була виявлена за результатами перевірки. Оскільки правомірність її проведення не є предметом спору, суд не досліджує обставини, пов’язані з її проведенням. В акті перевірки вказано (стор. 9), що в розрахунок заявленої до стягнення суми боргу включена заборгованість по прибутковому податку в сумі 57426,71 грн., яка мала місце станом на 01.01.04 р.
Як вказує представник позивача в поясненнях в судовому засіданні, заборгованість в сумі 57426,71 грн. виникла за 2003 р., а за попередні періоди у підприємства заборгованість відсутня.
Відповідач у відзиві на позов не вказує обставини стосовно наявності або відсутності заборгованості перед бюджетом але представник відповідач в судовому засіданні наполягає на тому, що станом на 01.01.04 р. рахувалася заборгованість, яка виникла у 2001-2003 р.р. Доказів в обґрунтування даного твердження представник відповідач до матеріалів справи не надав, пояснюючі це відсутністю їх у представника.
За таких обставин суд вважає не доведеними твердження відповідача.
З акту перевірки вбачається і це підтверджено наданими позивачем до матеріалів справи податковими розрахунками за період 1 квартал 2004 р. – 2 квартал 2005 р., що у період, що перевірявся, підприємство утримало прибутковий податок з доходів фізичних осіб в сумі 119488,38 грн., а перерахувало до бюджету – 124373,13 грн. (за даними перевіряючих – 123835,29 грн.). Тобто фактично було перераховано більше на 4884,75 грн. (за даними перевіряючих – на 4347,01 грн.). Таким чином заборгованість підприємства по прибутковому податку з фізичних осіб, нарахованого на виплачену заробітну плату становить 53079,71 грн. і в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем до позову включені вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 96627,62 грн. з доходів фізичних осіб, отриманих ними за земельні паї. При цьому представник позивача підтвердив, що ці суми податків підприємством в податковому розрахунку не визначалися, а відображені лише у Головній книзі підприємства. Представники відповідача в судовому засіданні ні підтвердити, ні спростувати цей факт не могли, посилаючись на відсутність у них документів.
Як наполягає позивач, для встановлення факту заборгованості перед бюджетом достатньо відображення його в акті перевірки і саме цей акт є підставою для подальшого стягнення боргу в судовому порядку.
Слід відмітити, що дані твердження є помилковими, оскільки позивачем не взято до уваги, акт перевірки не є актом ненормативного характеру. Крім того позивачем не взято до уваги те, що відповідно приписам п. 3.1.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за рішенням суду саме в рахунок погашення податкового боргу платника податків можуть бути примусово стягнені його активи. При цьому в п. 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Представник позивача не надав доказів того, що податкові зобов’язання по прибутковому податку в сумі 96627,62 грн. були узгоджені з урахуванням положень п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону і набули статусу податкового боргу, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені передчасно і позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ „Золота нива” до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 53079,71 грн. В решті вимог в позові відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 06.11.2006 р.
Суддя Водолажська Н.С.