ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.12 р. Справа № 5006/41/13/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК", м. Артемівськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН", м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 25 754,77 гривень, суму штрафних санкцій у розмірі 41 622,94 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Шутенко В.А.

Від відповідача: не прибув

Приватне акціонерне товариство "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК", м. Артемівськ (далі -Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН", м. Донецьк (далі -Відповідач), про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 25 754,77 гривень, суму штрафних санкцій у розмірі 41 622,94 гривень, а всього суму грошових коштів в розмірі 67 377,71 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбачених договором оренди №120В/09 від 06.04.2009р. зобов'язань зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідач утворилась заборгованість зі сплати даних платежів, на яку позивач нарахував пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд забезпечити позов накладенням арешту на майно (грошові кошти на поточному рахунку), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН", м. Донецьк. Але в подальшому подав заяву в якій просив не розглядати заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких зрезюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

ВСТАНОВИВ

06.04.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК" (правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.11 статуту, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН" (відповідач, орендар) був укладений договір оренди №120В/09, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду нежитлове приміщення адміністративної будівлі цеху ланцюгів №2 (в подальшому майно) загальною площею 52 кв.м., яке знаходиться за адресою: 84500, м.Артемівськ, вул. Артема, 6, необхідного для введення виробничо-господарської діяльності Орендаря, та Орендар зобов'язується прийняти вказане майно, використовувати його по цільовому призначенню, а також своєчасне вносити орендну плату.

Відповідно до п. 2.1. договору в порядку виконання цього договору Орендодавець бере на себе наступні обов'язки на протязі 3-х календарних днів з дати підписання Договору згідно акту прийому-передачі передати майно у володіння та користування Орендарю(п.2.1.1).

Відповідно до п. 2.2. договору Орендодавець має право нараховувати та оставляти в своєму розпорядженні амортизаційні нарахування по орендованому майну (п.2.2.1).

За володіння та користування орендованим майном Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю суму орендної плати у розмірі 2358,35 гривень з ПДВ. Орендна плата щомісяця в односторонньому порядку корегується Орендодавцем на коефіцієнт інфляції поточного місяця, про що вказується в рахунку (п.3.1.).

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 01.12.2009р. за володіння та користування орендованим майном Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю суму орендної плати у розмірі 2600,00 гривень з ПДВ. Орендна плата щомісяця в односторонньому порядку корегується Орендодавцем на коефіцієнт інфляції поточного місяця, про що вказується в рахунку.

Розрахунки між сторонами за оренду майна здійснюються щомісяця не пізніше 20-го числа місяця поточного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавцю, якщо інше не передбачено додатковою угодою до даного Договору (п.3.2.).

Строк дії договору з дати підписання та діє до 01.04.2010року (п5.6.). Строк дії договору неодноразово продовжувався та в останній редакції договору його строк було продовжено до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору оренди №120В/09 від 06.04.2009р. позивачем відповідно до акту прийому-передачі майна від 06.04.2009р. було передано відповідачу в оренду майно: нежитлове приміщення адміністративної будівлі цеху ланцюгів №2 (в подальшому майно) загальною площею 52 кв.м., яке знаходиться за адресою: 84500, м.Артемівськ, вул. Артема, 6, необхідного для введення виробничо-господарської діяльності Орендаря, та Орендар зобов'язується прийняти вказане майно, використовувати його по цільовому призначенню, а також своєчасне вносити орендну плату.

В період існування між сторонами орендних правовідносин позивачем складалися рахунки-фактури на оплату за період з 30.06.2011р. по 30.03.2012р., доказів вручення (надсилання) або отримання яких орендарем не надано. Однак, суду надані акти виконаних робіт за період з червня 2011р. по березень 2012р., які підписані сторонами з обох сторін без заперечень та зауважень. У складених актах виконаних робіт зафіксовано вартість орендної плати за користування орендним майном, така ж як і в рахунках-фактурах на оплату за період з 30.06.2011р. по 30.03.2012р., тому суд приходить до висновку, що рахунки на оплату послуг відповідачу були надані, що підтверджується актами виконаних робіт за період з червня 2011р. по березень 2012р., що наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом, відповідно до наданих до матеріалів справи актів взаємозаліку, між сторонами був здійснений взаємозалік, в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором оренди №120В/09 від 06.04.2009р.

Наведені обставини дають суду підстави вважати сталою практику сторін спору, внаслідок якої вони не вимагали засвідчення факту вручення рахунків, натомість фіксували факт чинення господарської операції відповідними актами та з огляду на подальше вчинення сторонами процедури зарахування зустрічних однорідних вимог, суд приходить до висновку, що рахунки було належним чином вручено відповідачу, він обліковував у себе наявність зобов'язань з їх оплати, а, отже, був обізнаний з приводу суми, строків та порядку виконання ним зобов'язань за договором оренди в частині оплати за надані послуги за користування майном.

Згідно акту приймання-передачі від 31.03.2012р. позивач прийняв, а відповідач передав нежитлове приміщення адміністративної будівлі цеху ланцюгів №2 (в подальшому майно) загальною площею 52 кв.м., яке знаходиться за адресою: 84500, м.Артемівськ, вул. Артема, 6.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення разом із заборгованістю в сумі 25 754,77 гривень і також нараховану пеню в сумі 41622,94 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди №120В/09 від 06.04.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди приміщення №120В/09 від 06.04.2010р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №120В/09 від 06.04.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Тобто оскільки відповідач, з огляду на підписані ним акти виконаних робіт, був обізнаний з приводу розміру орендної плати, що мала бути ним сплачена, а також враховуючи наведені вище положення закону щодо обов'язку відповідача проводити оплату орендної плати щомісячно, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази у їх сукупності дають підстави вважати зобов'язання відповідача щодо оплати за надання послуги такими, що настали у строк, визначений позивачем.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (оренди) шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця орендної плати за договором оренди №120В/09 від 06.04.2010р. у розмірі 25 754,77 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів позивачем у червні 2011р. - березні 2012р. були у повному обсягу надані і не оплачені відповідачем послуги (оренди) на загальну суму 25754,77 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг (оренди) згідно умов договору оренди приміщення №120В/09 від 06.04.2010р. кваліфікується судом як порушення відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Загальна сума заборгованості за надані орендні послуги становить 25754,77 гривень.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів оплати заборгованості за орендну плату в сумі 25754,77 гривень суду не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач з посиланням на п.4.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню за відповідний період прострочення в сумі 41 622,94 гривень, застосовуючи 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, що суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Зокрема, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що умови пункту 4.2. договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги по 31.05.2012р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором оренди №120В/09 від 06.04.2009р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування пені здійснено неправомірно, а саме без врахування ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд здійснивши розрахунок пені самостійно, прийшов до висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені в розмірі 41 622,94 гривень підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1308,53 гривень.

З огляду на подання позивачем заяви з проханням не розглядати його заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд з цього питання рішення по суті не приймає.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК", м. Артемівськ, до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН", м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ГРІН ЛАЙН" (83048, м.Донецьк, вул. Університетська, 73/47, ЄДРПОУ 25332192, р/р 26005011656500 в АКІБ «Укрсиббанк» відділення №37 м.Донецьк, МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "Артемівський машинобудівний завод "ВІСТЕК" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 6, ЄДРПОУ 31226457, р/р 26007045620402 в ПАТ «Сведбанк» м.Київ, МФО 300164) заборгованість в розмірі 25754,77 гривень, пеню у розмірі 1308,53 гривень, судовий збір в сумі 646,48 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Колесник Р.М.