Справа №22-ц-1157   2007р.                 Головуючий у 1-й інстанції     Рунов Г.Ю.

Категорія 21                                            Суддя-доповідач                         Данильченко Л.О.

РІШЕННЯ

 іменем   України

04 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів ~ Данильченко Л.О.,  Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб,  які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1. ,  його

представника ОСОБА_2.,  представників відповідачівОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.  М. В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м.  Суми від 09 липня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.  М. В. Фрунзе»,  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Суми

про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О.,  пояснення позивача ОСОБА_1. ,  його представника ОСОБА_2.„ які згодні з рішенням суду першої інстанції,  пояснення представника відповідача ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе» ОСОБА_4,  який підтримав доводи апеляційної скарги,  пояснення представника відповідача Фонду соціального страхуванняОСОБА_3,  який не згоден з доводами апеляційної скарги і вважає,  що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди,  вивчивши матеріали справи і доводи апелянта,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1.  обґрунтовував свої позовні вимоги тим,  що з 1983 року працює на ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе». Внаслідок незабезпечення роботодавцем належних умов праці він отримав професійне захворювання. Згідно акту огляду МСЕК від 22 листопада 2006 року ступінь втрати професійної працездатності склала 65%,  тому позивач просив стягнути з

2

 відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.,  оскільки порушені нормальні життєві зв'язки,  він є інвалідом,  змушений перейти на іншу роботу,  постійно хворіє.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.  Суми від 09 липня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе» на користь ОСОБА_1.  моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову,  так як вважає,  що суд порушив норми матеріального та процесуального права,  неповно з'ясував обставини справи,  висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає,  що позивачем не було надано доказів на підтвердження моральних переживань та заподіяння йому моральної шкоди.

Крім того,  апелянт вважає,  що належним відповідачем є Фонд соцстрахування,  а не підприємство,  і суд повинен був застосувати Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..» який діяв на момент заподіяння шкоди.

Також апелянт послався на те,  що таке рішення суперечить нормам Конституції України та рішенням Конституційного суду України,

Судом першої інстанції було встановлено,  що ОСОБА_1.  з 1 липня 1983 року і на час розгляду справи судом працював у ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе» котельником,  термістом.  Внаслідок неефективного використання засобів індивідуального захисту,  недосконалості технологій,  проведення робіт в умовах підвищеного рівня інтенсивності шуму,  пилу,  вібрації ОСОБА_1.  отримав хронічне захворювання легенів II  ст.  пилової етіології,  вегетативно-сенсорну поліневропатію верхніх кінцівок зі стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук,  міофіброз надлопаткових м'язів і м'язів передпліччя,  двохсторонній періартрит,  деформуючий остеопороз ліктьових і променевозап'ястних суглобів зі стійким больовим синдромом і значним порушенням функцій верхніх кінцівок,  нейросенсорну туговухість III  ст.

В зв'язку з вказаними професійними захворюваннями висновком МСЕК від 13 листопада 2006 року ОСОБА_1.  була встановлена 3 група інвалідності та ступень втрати професійної працездатності 65%.

Дані обставини не заперечуються сторонами.

Вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга

з

підлягає    частковому    задоволенню,     а   рішення    суду   -    скасуванню    з постановлениям нового рішення в зв'язку з слідуючим.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1. ,  оскільки внаслідок професійного захворювання,  отриманого на виробництві,  він втратив 65% професійної працездатності,  став інвалідом третьої групи.

При цьому посилання апелянта на висновок медико-соціальної експертизи,  якою встановлено відсутність медичних показників моральної шкоди,  колегія суддів не може прийняти до уваги,  оскільки відсутність медичних показників не свідчить про відсутність самої моральної шкоди,  так як позивач надав суду докази,  які свідчать про його фізичні та душевні страждання та додаткові труднощі по організації свого життя у зв'язку з отриманим професійним захворюванням.

В той же час колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права,  визначивши,  що моральна шкода підлягає стягненню з підприємства ВАТ «СМНВО ім.  Фрунзе»,  а не з Фонду соціального страхування.

Так,  дійсно,  Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» було виключено частину третю статті 34 Закону (щодо відшкодування моральної шкоди). Вказані зміни набули чинності 20 березня 2007 року.

Однак,  з матеріалів справи вбачається,  що професійне захворювання у позивача виявлено у серпні 2006 року,  а інвалідність та ступінь втрати працездатності встановлені актом огляду МСЕК 13 листопада 2006 року,  тобто ці події відбулись ще в той час,  коли діяла норма Закону про обов'язок Фонду соціального страхування відшкодовувати моральну шкоду. Ці виплати Фонд проводить за рахунок внесків підприємств і роботодавців.

Відповідно до  ст.  58 Конституції України,  закони не мають зворотної дії в часі.

За таких умов,  колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення обов'язку відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок професійного захворювання на Фонд соцстрахування.

Посилання Фонду соцстрахування на ту обставину,  що Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» було   зупинено   дію   норми   Закону   «Про   загальнообов'язкове   державне

4

 соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання..» в частині    відшкодування моральної шкоди,  колегія суддів також не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  64 Конституції України,  конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,  крім випадків,  передбачених Конституцією України.

Вищезазначена правова позиція висвітлена у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян),  в якому зазначено,  що зупинення дії положень законів,  якими визначено права і свободи громадян,  їх зміст та обсяг,  є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках,  передбачених Основним Законом України,  а саме в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

При цьому Конституційним Судом України зазначено,  що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України,  то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків,  пільг,  компенсацій і гарантій,  передбачених іншими законами України.

Таким чином,  оскільки спірні правовідносини виникли в той час,  коли діяла норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві..» щодо відшкодування моральної шкоди Фондом соцстрахування,  а також приймаючи до уваги неконституційність положень Закону України «Про Державний бюджет» в частині зупинення дій окремих законів про соціальні гарантії та компенсації,  колегія суддів вважає,  що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу слід покласти на Фонд соцстрахування,  стягнувши з Фонду соцстрахування на користьОСОБА_1.  5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Оскільки суд першої інстанції допустив помилку при застосуванні матеріального закону,  рішення суду на підставі п.4 ч.1  ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача і стягнення вищезазначеної суми з Фонду соцстрахування.

Керуючись п.2 ч.1  ст. 307,  п.4 ч.1  ст. 309,   ст.  ст. 313-314,   ст. 316,   ст. 319 ЦПК України,  колегія суддів:

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.  М. В. Фрунзе» задовольнити

частково.

5

Рішення Ковпаківського районного суду м.  Суми від 09 липня 2007 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Суми про стягнення моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Суми на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.  М. В. Фрунзе» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набрало законної сили,  але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.