Справа № 22-ц-1277 2007 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Бондар CO.
Категорія - 18 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.
РІШЕННЯ
іменем України
9 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Хвостика С. Г.
суддів - Сибільової Л.О., Семеній Л.І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3., його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну
справу за апеляційною скаргоюОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_3
про стягнення заборгованості за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1 про визнання договору позики
недійсним,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся з указаним позовом у травні 2007 року. Свої вимоги мотивував тим, що за договором позики від 7 червня 2006 року він передав ОСОБА_3 460700 грн. на строк до 1 вересня 2006 року. У зв'язку з тим, що позичальник позику не повернув, просив стягнути з нього суму позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також 20000 грн. моральної шкоди та відшкодувати спричинені матеріальні збитки на суму 426649 грн.
ОСОБА_3. з таким позовом не погодився, подав зустрічну заяву і свої вимоги мотивував тим, що грошових коштів від ОСОБА_1. не отримував, тому вважав такий правочин фіктивним, просив визнати договір позики недійсним, хоча й не заперечував, що обіцяв передати ОСОБА_1. зазначену в договорі позики суму грошей як додаткову компенсацію за відступлену ним частку у статутному фонді ТОВ «СТЕК», учасниками якого вони були, лише після приватизації майна цього товариства.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3. на його користь 528934 грн. 09 коп. боргу за договором позики та 1730 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. В задоволенні позову ОСОБА_3. відмовлено за необґрунтованістю вимог.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, а у вимогах ОСОБА_1. - відмовити. При цьому зазначає, що договір позики був безгрошовим і укладений з метою гарантованого отримання ОСОБА_1. зазначеної суми як додаткової компенсації за відступлену ним частку у статутному фонді ТОВ «СТЕК», а також, що судом невірно визначена сума боргу, так як суд не застосував поріг індексації при обрахуванні суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1. і його представника ОСОБА_2 про зміну рішення і зменшення суми боргу з урахуванням порогу індексації, пояснення ОСОБА_3. і його представника ОСОБА_4 про задоволення апеляційної
2
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з письмовим договором позики від 7 червня 2006 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 460700 грн., що в еквіваленті відповідало 91500 доларів США, які останній мав повернути в строк до 1 вересня 2006 року, однак так і не повернув (а.с. 5-6).
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позикодавця суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачено ст. ст. 1050, 625 ЦК України, оскільки позичальник своєчасно не повернув суму позики.
Посилання ОСОБА_3. на те, що він не отримував грошових коштів від ОСОБА_1. за договором позики від 7 червня 2006 року, у зв'язку з чим не передбачалось настання реальних правових наслідків цього, були предметом судового розгляду і обґрунтовано спростовані судом першої інстанції.
Зокрема, оспорюючи договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були ним одержані від позикодавця, ОСОБА_3. в судовому засіданні суду першої інстанції в якості доказу надав звукозапис (а.с. 186). Однак в суді апеляційної інстанції він же підтвердив, що при записі розмов між ним і ОСОБА_1., на що у останнього згода не запитувалась, мова йшла не про безвалютність договору позики в цілому, а про його намір повернути ОСОБА_1. грошові кошти в якості додаткової компенсації за відступлену ним частку у статутному фонді ТОВ «СТЕК».
У зв'язку з недоведеністю вимог щодо фіктивності договору позики на підставі неотримання грошових коштів обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову.
При перегляді справи в суді апеляційної інстанції позивач за первісним позовом ОСОБА_1, як і його представник ОСОБА_2також, просив зменшити визначену і стягнуту на його користь судом першої інстанції суму боргу з урахуванням індексу інфляції, врахувавши поріг індексації, про що йдеться у ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тим самим, частково погодившись з доводами апеляційної скарги.
Колегія суддів приймає до уваги таке клопотання і вважає за можливе зменшити суму боргу з урахуванням індексу інфляції з 515984 грн., як зазначено у рішенні суду, коли враховувались всі індекси інфляції за весь період прострочення виконання зобов'язання, до 501702 грн. 30 коп., з урахуванням порогу індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка ( з урахуванням індексів інфляції за вересень 2006 року - 102; жовтень 2006 року -102, 6; листопад 2006 року - 101, 8; червень 2007 року - 102, 2).
У зв'язку з зазначеним, загальна сума боргу за договором позики, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, які судом вірно вирахувані в розмірі 12950 грн. 09 коп., буде становити 514652 грн. 39 коп. (501702 грн. 30 коп. + 12950 грн. 09 коп.), а не 528934 грн. 09 коп., як вказано у рішенні суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга ОСОБА_3 -частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
з
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2007 року в даній
справі змінити в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зменшивши її з 515984 грн. до 501702 грн. 30 коп., а також щодо стягнення загальної суми боргу.
Стягнути зОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 514652 (п'ятсот чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 39 коп. боргу за договором позики, а не 528934 грн. 09 коп., як зазначено у рішенні суду першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .