Справа №22-ц-1239/ 2007 р.                       Головуючий у 1 -й інстанції ~ Кудін A.M.

Категорія 66                                                  Суддя - доповідач Кононенко О.Ю.

УХВАЛА

09 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської  області в складі :

головуючого -   Попруги С. В.

суддів                               -    Кононенко О.Ю.,  Гагіна М. В.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.  та осіб,  які беруть участь у справі - представника ЗАТ КБ «ПриватБанк» -Гакаль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2007 року

про відмову в прийнятті заяви Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1,

встановила:

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2007 року відмовлено у прийнятті заяви Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в зв'язку з тим,  що із заяви вбачається спір про право та роз'яснено право на звернення до суду у позовному порядку.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ «ПриватБанк»,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  а саме:  ст.   ст.  207,  526,  1050,  1054 ЦК України,   ст.  100 ЦПК України,  просить зазначену ухвалу судді скасувати і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Апелянт зазначає,  що укладений договір складається із Заяви позичальника та з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам,  і за формою письмового правочину повністю відповідає вимогам  ст.  207 ЦК України.

Апелянт вказує,  що відповідно до п.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам,  при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань,  передбачених Заявою та п.п. 3.2.2,  3.2.3 даних Умов,  банк має право нараховувати пеню. Також апелянт зазначає,  що відповідно до  ст.  ст.  1054,  1050 ЦК України у випадку порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту,  кредитор має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Оскільки вимога про нарахування пені та вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту ґрунтується на письмовому правочині,  то апелянт вважає,  що відмова суду у видачі судового наказу є необгрунтованою.

Дослідивши матеріали,  колегія суддів дійшла до висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а ухвала суду - залишенню без змін,  виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається,  що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» таОСОБА_1 20 вересня   2006 року укладено кредитний договір,  за умовами якого боржник отримав

2

кредит в розмірі 3223 грн. 00 коп.3і сплатою відсотків за користування кредитом 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2008 року (а.с. 15, 16-17).

Згідно умов договору,  останній складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Згідно умов договору позичальник зобов'язаний щомісяця надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 222, 88 грн. для погашення заборгованості за кредитом,  яка складається із заборгованості за кредитом,  за відсотками,  комісією,  а також інших витрат.

Станом на 13 липня 2007 року в порушення умов договору ОСОБА_1. має заборгованість в розмірі 4401, 18 грн.,  яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3103, 14 грн.,  заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 639, 93 грн.,  заборгованості по комісії в сумі 567, 28 грн.,  пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 90, 83 грн.

Відповідно до вимог ч.1  ст.  95,  п.1 ч.1  ст.  96 ЦПК України,  судовий наказ,  як особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів,  може бути видано,  якщо заявлено вимогу,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому у письмовій формі.

Відповідно до п.2 ч.1  ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу,  якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відмовляючи банку у прийнятті заяви про видачу судового наказу,  суд першої інстанції виходив з того,  що із заяви ЗАТ КБ «Приват Банк» вбачається спір про право,  оскільки порушення боржником зобов'язань за кредитним договором не є за його умовами підставою для стягнення заборгованості з боржника у безспірному порядку,  в тому числі і суми кредиту в повному обсязі.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу,  оскільки крім повернення суми кредиту та сплати процентів,  банк просив стягнути заборгованість по комісії за користування кредитом та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно з ч.3  ст.  551 ЦК України,  розмір неустойки (пені) може бути зменшено за рішенням суду за наявності обставин,  які мають істотне значення,  і таким чином,  не можна вважати,  що вимога про стягнення пені є безспірною.

Крім того,  згідно з ч.3  ст.  549 ЦК України,  пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте заявник не надав належного розрахунку пені за кожен день прострочення виконання.

В самому правочині,  на підставі якого ставиться вимога про видачу судового наказу,  сума пені не зазначена.

В заяві про видачу судового наказу Банк ставить одну загальну вимогу про стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 4401 грн. 18 коп.,  об'єднавши в цій сумі заборгованість по кредиту,  відсоткам,  а також заборгованість по комісії та пеню.

з

За таких підстав,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,  що з поданих банком документів вбачається спір про право,  який заявник не позбавлений можливості вирішити в порядку позовного провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин,  колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись  ст. 307 ч.2 п.1,   ст.  312 ч. 1 п. 1,   ст.  ст.  313-315 ЦПК України,  колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили,  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.