Справа № 22-976-2007р. Головуючий в 1 інстанції: Венгерчук А.О.
Доповідач: Демянчук С. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І. Суддів: Демянчук С. В., Мельника Ю.М. при секретарі: Сеньків Т.Б. з участю позивачки, представника третьої особи, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ ДВС Острозького районного управління юстиції про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочку аліментів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 251, 1 грн., 570 грн. витрат на надання юридичної допомоги та 154, 53 грн. витрат понесених нею при розгляді справи.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в зв"язку з невідповідністю висновку суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права при його постановленні.
Вважає, що суд необгрунтовано залишив без уваги її доводи про те, що має місце заборгованість по аліментах в сумі 1065 грн.77 коп.3а 2005 рік та заборгованість по аліментах за 2006 рік в сумі 486, 41 грн., в зв"язку з чим з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 1775 грн.39 коп.
Просила скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2007 року та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментах за 2005 рік 1065, 77 грн., заборгованість по аліментах за 2006 рік в сумі 486, 41 грн., неустойку (пеню) за період з липня 2005 по 11 лютого 2006 року в сумі 2066, 10 грн. та за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2007 року в сумі 1775, 39 грн. та за надання юридичної допомоги 750 грн. і 154, 53 грн. витрат пов"язаних з її участю у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник третьої особи апеляційну скаргу визнала частково, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу вирішити відповідно до проведеного нею розрахунку.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга піддягає до часткового задоволення , а рішення суду першої інстанції до часткового скасування з наступних підстав.
З матеріалів справ вбачається, що з ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 21.08.1991 року стягнуто аліменти в частці, а саме, 1/3 частин всіх видів його заробітку, а з 28.01.1999 року в зв"язку з повноліттям сина ОСОБА_3, аліменти стягуються в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача.
Відмовляючи в вимогах позивачки про стягнення заборгованості за аліментами, суд першої інстанції виходив з того, що такої заборгованості не мало місце.
Так, суд першої інстанції встановив, що за період 2005 року розмір аліментів визначався правильно, виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації для даної місцевості. А в зв"язку з прийняттям нового Сімейного Кодексу України з 01.01.2006 року правильно стягуються аліменти не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду про правильність визначення розміру аліментів з 01.01.2006 року, виходячи з розміру не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Так, відповідно до положень ст. ст. 194, 195 Сімейного Кодексу України суд вправі стягнути заборгованість за аліментами, яка відповідно до положень ч.3 ст. 195 СК України визначається в разі, якщо платник аліментів не працює на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації для даної місцевості.
Як встановлено апеляційним судом, виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації для даної місцевості /визначення розміру такої середньої заробітної плати позивачкою не оспорюється /, з ОСОБА_2 підлягають до стягнення аліменти в розмірі 1/4 частини встановленої середньої заробітної плати за 2005 рік в сумі 1731 грн.05 коп., за 2006 рік в сумі 2233 грн.58 коп., за 2007 рік по травень включно в сумі 983 грн.26 коп., а всього в сумі 4947 грн.88 коп.
З дослідженого колегією суддів виконавчого провадження по справі 2-180 від 21.08.1999 року за № 15 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 вбачається, що відповідно до наявних в виконавчому провадженні квитанцій про сплату аліментів відповідачем ОСОБА_1 сплачено аліментів за 2005 рік в сумі 1600 грн., за 2006 рік в сумі 2055 грн.40 коп., за 2007 рік по червень місяць в сумі 644 грн., а всього стягнуто аліментів на користь позивачки в сумі 4299 грн. 40 коп.
Виходячи зі встановлених обставин, визначає розмір заборгованості за аліментами по справі з 01 01.2005 рік по 06.2007 рік в сумі 648 грн.48 коп.
Таким чином , рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в позовних вимогах до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по
аліментах підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про стягнення пені за прострочення вищевстановленої суми заборгованості за аліментами не підлягають до задоволення, оскільки беззаперечно встановлено відсутність вини відповідача у простроченні сплати аліментів, який добросовісно сплачував аліменти з 2001 по грудень 2006р
Згідно ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду одержувач аліментів має право на стягнення пені.
Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення пені. Так встановлено, що відповідач прострочив сплату аліментів, сплативши за грудень 2006 - квітень 2007 рік -27.02.07 p., за січень 2007 p., 23.02.07р. за грудень 2006 p., 27 квітня 2007 за лютий 2007 p., - 4 травня , 29 травня 2007 за березень - квітень 2007 p., що обгрунтовано покладено в обгрунтування рішення, як на підставу для нарахування пені, та яку суд правильно стягнув в розмірі 251, 1 грн.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності;в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих зазначені даним рішенням висновки суду позивачка суду не надала.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-315, ЦПК України, ст. ст. 194, 195 Сімейного Кодексу України, колегія суддів, -
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2007 року в частині відмови ОСОБА_1 в позовних вимогах до ОСОБА_2, третя особа відділ ДВС Острозького районного управління юстиції про стягнення заборгованості по аліментах скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментах в сумі 648 /шістьсот сорок вісім/ грн.48 коп.
В решті рішення залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.