Справа: № 11а-498-2007 р.                                                Головуючий у 1-й ін ст. : Котик Л.О.

Категорія:  ст.  391 КК України                                          Доповідач: Міщенко О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року колегія судів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючої: Міщенко О.А. Судців: Баглика С. П. Шпинти М. Д. З участю прокурора: Філіпюка Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м.  Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 липня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  українець,  громадянин України,  раніше судимий: 27 липня 2003 р. Млинівським районним судом Рівненської області за ч.2,  3  ст. 185 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі,  на підставі  ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням,  із встановленням іспитового строку 1 рік; 27 липня 2004 р. - Млинівським районним судом за ч.3  ст. 185,   ст. 71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; 11 жовтня 2004 р. -Луцьким міськрайонним судом за ч.2  ст. 188,  ч.4  ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі. Відбуває покарання в Полицькій ВК-76 Рівненської області,  засуджений

-    за  ст. 391 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі  ст.  71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточне покарання призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Цим вироком ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те,  що відбуваючи з 12 грудня 2004 року покарання в Полицькій виправній колонії № 76 за вчинення злочину,  передбаченого ч.2  ст. 188 КК України,  порушував режим відбування покарання,  не виконував норми виробітку,  за що в період з січня 2004 року по березень 2007 року 28 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності. В тому числі двічі поміщався в ПКТ,  4 рази - в ДІЗО. 22 грудня 2006 року за порушення режиму відбування покарання засуджений був переведений в ПКТ на 2 місяці. Не ставши на шлях виправлення,  ОСОБА_1 продовжував порушувати режим відбування покарання,  за що 12 березня 2007 року був виведений згідно рознарядки виводу засуджених на роботу у виробничу зону,  в цех № 3 - на дільницю по виготовленню бруківки. Протягом робочого дня засуджений до роботи не приступив,  про що було складено рапорт № 207 від 12.03.2007 року і за що 14.03.2007 року було об'явлено стягнення у вигляді позачергового чергування по прибиранню приміщень і території колонії,  а саме: прибрати кімнату прийому їжі засудженими відділення № 9,  що виконувати ОСОБА_1 в категоричній формі,  без поважних причин відмовився,  чим вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на несправедливість вироку суду,  вказуючи на незаконність накладених на нього стягнень адміністрацією Полоцької ВК № 76,  однобічність та неповноту судового слідства,  істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону,  на порушення його права на захи ст.  Просить прийняти законне і обгрунтоване рішення.

В поданому запереченні на апеляцію засудженого прокурор Батейко Н.В. вказує на законність і обгрунтованість вироку суду. Просить вирок Володимирецького районного суду від 25 липня 2007 року залишити без зміни,  а апеляцію засудженого - без задоволення.

Заслухавши доповідача,  думку прокурора про залишення вироку суду без зміни,  дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція засудженого не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину,  зазначеного у вироку,  грунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказів,  яким дана правильна юридична оцінка.

Із матеріалів справи вбачається,  що стягнення на ОСОБА_1 за порушення режиму накладались відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України. Стягнення накладались особою,  яка відповідальна за соціально-виховну та психологічну роботу у колонії.

Свідок ОСОБА_2,  який працює начальником цеху №3 Полицької ВК-76,  показав,  що ОСОБА_1 не виконував норми виробітку,  на виховні бесіди не реагував,  зокрема,  12.03.2007 року,  згідно рознарядки засуджений вийшов на роботу в цех №3 на дільницю виготовлення бруківки,  але розписуватися в журналі реєстрації інструктажів та отримувати робочий інструмент відмовився і до роботи не приступив,  про що було складено рапорт.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3,  психолог,  ствердив,  що 14.03.2007 року ОСОБА_1 в присутності начальника відділення №9 Ходомай М. А.,  начальника відділення №1 Водько О.В. та психолога ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився дати письмові пояснення щодо рапорта від 12.03.2007 року,  про що було складено акт.

Кваліфікація дій засудженого за  ст. 391 КК України є вірною.

Доводи ОСОБА_1 в апеляції щодо незгоди з вироком суду не заслуговують на увагу і оцінюються критично,  як намір засудженого уникнути відповідальності,  оскільки спростовуються добутими в справі доказами.

Як видно з вироку суду першої інстанції,  суд,  призначаючи ОСОБА_1 покарання,  належним чином врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,  дані про засудженого,  як про особу,  яка раніше судима,  негативно характеризується,  вини не визнає та виніс законне і обгрунтоване рішення.

Призначене ОСОБА_1 покарання є достатнє та необхідне для його виправлення.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія судців,  -

УХВАЛИЛА:

Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни,  а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.