АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9253/12 Справа № 422/3609/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В.С. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

Гайдук В.І.,

Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.

Солод О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Блок»до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року забезпечено позов ТОВ «НВП «Блок»до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності (а.с. 17-18).

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_6, якого суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог (а.с. 15) подав апеляційну скаргу, де посилається на порушення судом норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали судді, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець та обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, тому суд в своїй ухвалі правильно послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову дійсно може зробити неможливим виконання майбутнього рішення і правильно прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на спірне майно, але не зазначив у який спосіб зазначений арешт буде виконаний.

Арешт майна являє собою заборону розпоряджатися майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Враховуючи те, що арешт вміщує в собі більш розширені дії щодо заборони розпоряджатися майном та беручи до уваги цільове призначення спірного майна, судова колегія вважає, що необхідно змінити ухвалу суду зазначивши спосіб виконання накладеного арешту.

Доводи апелянта щодо несплати позивачем судового збору за розгляд судом заяви про забезпечення позову не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки питання про розподіл судових витрат вирішується судом під час прийняття рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини словами «шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді :