ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2006 р. | Справа № 3/78/05-ЗН(06) |
м. Миколаїв
Позивач: ТОВ „Зоріал", м. Миколаїв
Відповідач: Військова частина А- 3476, Миколаївська обл.., Новоодеський
район
Про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
Суддя Смородінова О.Г.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Євтєєва Т.В., за довіреністю; від відповідача: Корінний А.В., за довіреністю; В судовому засіданні присутні:
СУТЬ СПОРУ:
11.03.2005р. до господарського суду Миколаївської області товариством з обмеженою відповідальністю "Зоріал" подано позовну заяву до Військової частини А-3476 про стягнення 4108162,66грн. за договором про надання послуг відповідачем з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів від 13.09.04р., з яких: боргу 3956670,96грн., 3% річних 12032,61грн., пені 72195,69грн., інфляційних витрат 67263,40грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.05.2005р. в позові ТОВ "Зоріал" до Військової частини А-3475 відмовлено.
ТОВ "Зоріал", звернулось до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 04.05.2005р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що у серпні 2006р. ТОВ «Зоріал»було отримано з військової прокуратури Південного регіону України виписку з висновку № 2284/4949 комісійної судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 300200500007 стосовно посадових осіб в/ч А 3476 від
31.05.2006р. Відповідно до проведеної комісійної судово-економічної експертизи, було підтверджено факт надходження до в/ч А 3476 паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Зоріал»згідно договору б/н від 13.09.2004р. про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.
24.10.2006р. позивач надав уточнення до позовних вимог, якими фактично просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором в натурі, а не шляхом перерахування грошових коштів.
Військова частина А-3476 у наданому суду відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечує, вказує, що рішення суду прийнято з врахуванням всіх обставин справи, посилається на невідповідність посилань, які позивач покладає в обґрунтування заяви про перегляд рішення, приписам ст.. 112 ГПК України, вважає, що заява про уточнення позовних вимог не повинна прийматися судом при розгляді цієї справи.
В судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд-
встановив:
Між сторонами 13.09.2004р. було укладено договір про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів, згідно умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів, а саме: бензину А-80, палива ТС-1, дизпалива.
Умовами зазначеного договору сторони передбачили, що відповідач як виконавець здійснює приймання, зберігання, відвантаження і контроль за якістю нафтопродуктів замовника. Він зберігає нафтопродукти, отримані від замовника, окремо від запасів Міністерства оборони України. Облік отриманих нафтопродуктів ведеться в обліково -- операційному відділенні виконавця, окремо від основного обліку.(пункти 2.2,2.4,3.3 договору).
Згідно актів прийому від 05.10.04р. та 22.10.04.р, позивач передав відповідачу на зберігання нафтопродукти загальною кількістю 240383 кг та 451727 літрів.
Пункт 4.2. зазначеного договору передбачає, що оплата вартості наданих відповідачем послуг здійснюється на підставі документів, які підтверджують приймання нафтопродуктів складом пального і оформлені у відповідності з нормативними документами, що діють в Міністерстві оборони України.
З письмових пояснень матеріально відповідальних осіб відповідача, до обов'язків яких входить приймання паливно-мастильних матеріалів, прізвища яких вказано в актах прийому-передачі, жодної дії з передавання на зберігання будь-якого виду ПММ позивачем здійснено не було, наявні в актах підписи зроблено не цими особами.
Водночас, відповідно до умов статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За приписами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Тобто, прийнявши ПММ на зберігання відповідач фактично почав виконувати договір, тим самим визнавши та погодивши його.
Як вбачається з матеріалів справи №3/78, рішенням від 04.05.2005р. судом у задоволенні заявлених позовних вимог ТОВ «Зоріал»було відмовлено у зв'язку з відсутністю у в/ч А 3476 документів, які б підтверджували існування договірних правовідносин між в/ч А 3476 та ТОВ «Зоріал».
У серпні 2006р. ТОВ «Зоріал»було отримано з військової прокуратури Південного регіону України виписку з висновку № 2284/4949 комісійної судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 300200500007 стосовно посадових осіб в/ч А 3476 від 31.05.2006р.
Згідно з висновками проведеної комісійної судово-економічної експертизи, було підтверджено факт надходження до в/ч А 3476 паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Зоріал» згідно договору б/н від 13.09.2004р. про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.
Як вказано у висновку судово-економічної експертизи, зазначені вище нафтопродукти були передані до в/ч А 3476 від ТОВ «Зоріал» на тимчасове зберігання, яке необхідне було оприбуткувати по книгам матеріального обліку складу, обліково-операційного відділу та вказати у доповідях на його наявність як отриманого від сторонніх організацій, чого не було зроблено належним чином посадовими особами в/ч А 3476, що призвело до порушення чинного законодавства про порядок ведення бухгалтерського обліку.
Крім того, у висновку чітко визначено, що висновки ревізора в акті зустрічної перевірки від 18.01.2006р. про наявність взаємовідносин між в/ч А 3476 та ТОВ «Зоріал»стосовно надання нафтопродуктів в/ч А 3476 на тимчасове зберігання були підтверджені та обгрунтовані.
Вказане послужило підставою для подання позивачем відповідної заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами до суду.
Відповідач в свою чергу у відзиві на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вказує на те, що заява повинна бути залишена без задоволення, а рішення повинно бути залишено без змін, виходячи з такого:
Згідно ст. 112 ПІК України, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, яки не могли бути відомі заявникові та мають істотне значення для справи.
Вищий господарський суд України у роз'ясненні від 21.05.2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»також вказує, що необхідними ознаками но-вовиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи, а також те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові.
Також, на думку відповідача додана до заяви позивача виписка з висновку комісійної судово-економічної експертизи є лише доказом у розумінні положень Господарсько-процесуального Кодексу України, але не обставиною, що має істотне значення для справи. Позивач не скористався наданим йому, як стороні господарського процесу, правом клопотати перед судом про проведення подібної експертизу під час розгляду справи. Натомість, в п 1.3 вказаного вище роз'яснення Вищого господарського суду України акцентується: «Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами».
Вказане відповідачем спростовується наступним:
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово, (ст.. 32 ГПК України)
Згідно ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Тобто, враховуючи, що представлений позивачем висновок експертизи має істотне значення, оскільки змінює підставу, яка була покладена в основу прийняття першочергового рішення при розгляді даного спору він є доказом, тому що встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Також, зазначене відповідачем не може братися до уваги, оскільки обставини, які були встановлені проведенням експертизи існували на день
розгляду справи, але документально не могли бути доведені позивачем, не через те, що несвоєчасно були подані до суду, а в зв'язку з їх відсутністю у останнього на той час.
Слід зазначити, що твердження відповідача, викладені у відзиві, наданому при первісному розгляді справи №3/78, стосовно відсутності між сторонами цивільно-правових відносин щодо суті позовних вимог та щодо підроблених підписів, як в договорі, так і на актах прийому нафтопродуктів, не були прийняті судом до уваги, а враховуючи викладене можуть вважатися такими, що були направлені на введення суду в оману.
Отже, на підставі викладеного рішення по справі №3/78 від 04.05.2005р. підлягає скасуванню.
Необхідно зауважити, що за період з 20.12.04року по 28.01.05рік позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою забезпечити вивезення нафтопродуктів, переданих на зберігання або компенсувати їх вартість, про що свідчать листи від 20.12.04р. (вих. №16), від 13.01.05р. (вих. №1), від 26.01.05р. (вих. № 2).
Не одержавши відповідь від виконавця, замовник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з першого грошових коштів в якості компенсації за передані на зберігання та на відвантажені нафтопродукти. Але ця вимога позивача не відповідає встановленому договором способу захисту його прав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, господарським судом в рішенні від 04.05.2005р. було встановлено, що договором не передбачено компенсація виконавцем грошовими коштами замовнику в разі отримання нафтопродуктів та не відвантаження їх останньому.
Позивач на підставі викладеного, скориставшись правами наданими йому ст.. 22 ГПК України 24.10.2006р., при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, надав заяву про уточнення позовних вимог, якими фактично змінив останні та остаточно просить зобов'язати відповідача виконати прийняте на себе зобов'язання по договору зберігання нафтопродуктів від 13.09.2004р. шляхом передачі позивачу в натурі наступних нафтопродуктів, переданих ним відповідачу на зберігання: - автобензин А-76 кількістю 358308 кг. згідно актів приймання від 04.10.2004р. та від 05.10.2004р.;
- авіаційний керосин ТС-1 кількістю 329900,00 кг згідно акту
приймання від 29.10.2004р.
- реактивне пальне кількістю 149830,00 кг згідно акту приймання від
22.10.2004р.;
- дизельне пальне Л-0,2-62 кількістю 361624,00 кг згідно акту
приймання від 22.10.2004р.;
- автобензин А-76 кількістю 19300,00 кг. згідно акту приймання від 22.10.2004р.
Відповідно приписам статті 949 Цивільного кодексу України зберігай зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зважаючи на те, що відповідно до ст.. 114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом вказані уточнення до позовної заяви згідно зі ст.. 22 ГПК України прийняті судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, чим порушив законні права та інтереси позивача.
Таким чином, на підставі вищенаведеного заява про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 04.05.2005р. по справі №3/78 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, відповідно рішення від 04.05.2005р. по справі №3/78 -- скасуванню, а уточнені позовні вимоги задоволенню.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85, 112, 114 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Заяву ТОВ «Зоріал» про перегляд рішення господарського
суду Миколаївської області від 04.05.2005р. по справі №3/78 за
ново виявленими обставинами —задовольнити.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
04.05.2005р. по справі № 3/78 - скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Зобов'язати Військову частину А 3476 (код ЄДР 07967633)
виконати прийняте на себе зобов'язання по договору зберігання
нафтопродуктів від 13.09.2004р. шляхом передачі ТОВ
«Зоріал» (код ЄДР 31613712) в натурі наступних
нафтопродуктів:
- автобензин А-76 кількістю 358308 кг. згідно актів приймання від
04.10.2004р. та від 05.10.2004р.;
- авіаційний керосин ТС-1 кількістю 329900,00 кг згідно акту
приймання від 29.10.2004р.
- реактивне пальне кількістю 149830,00 кг згідно акту приймання від
22.10.2004р.;
- дизельне пальне Л-0,2-62 кількістю 361624,00 кг згідно акту
приймання від 22.10.2004р.;
- автобензин А-76 кількістю 19300,00 кг. згідно акту приймання від 22.10.2004р.
5. Стягнути з Військової частини А3476 на користь ТОВ «Зоріал»
850,0 грн. держмита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя | О.Г. Смородінова |