Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/6715/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
позивача не з'явився,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Щукіної С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-126у від 01.03.2012 року, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-126у від 01.03.2012 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.05.2012 року ним отримана вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області № Ф-126у від 01.03.2012 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 698, 23 грн. Жодних повідомлень про наявність боргу до позивача раніше не надходило.
Відповідно до п. 6.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.
Позивач вказує, що при нарахуванні недоїмки перевірка не проводилася.
Тому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу відповідача № Ф-126у від 01.03.2012 року в сумі 1 698, 23 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464). Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракт) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця). У тому числі філії, представництва, відділення ті ніші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено ст. 9 Закону № 2464. Частиною 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за таким періодом. Базовим звітним періодом для вищевказаних платників - є календарний місяць.
Частиною 2 ст. 1 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі, він підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
Платник єдиного внеску несе відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплати такого внеску.
Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду застосовують до платника єдиного внеску фінансову санкцію за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платників.
Крім того, на суми недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Цей механізм зарахування забезпечує рівність платників у питаннях додержання платіжної дисципліни та відповідальності у разі її порушення. Тільки такий порядок зарахування забезпечує рівність застрахованих осіб у частині зарахування періодів роботи до страхового стажу, у разі якщо страхувальник має борги зі сплати єдиного внеску. Тобто до страхового стажу включаються періоди роботи по мірі сплати боргів у чіткому календарному порядку. Іншого порядку зарахування платежів законодавством не передбачено.
У зв'язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до податкового кодексу України" та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь упровадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени сім'ї, як отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідність з дитинства.)
Позивач одержує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" . Законом України "Про внесення змін до податкового кодексу України" та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" передбачено, що особи, які можуть бути звільнені від сплати єдиного внеску, повинні отримувати пенсію - за віком, тобто пенсія повинна бути призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи наведене, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 10-11).
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 (з наступними змінами та доповненнями), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Згідно ст. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
1 березня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області відносно позивача було прийнято вимогу № Ф-126 (а.с.39) та вимогу № Ф-126у (а.с.9) про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 698, 23 гривень. Вказані вимоги про сплату боргу набрали чинності 24 травня 2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та ведення обліку єдиного внеску.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період.
Порядок прийняття вимог органами Пенсійного фонду встановлений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5.
Згідно з п. 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
Відповідно до п. 6.6 Інструкції, у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача, позивач не звертався до відповідача з заявою про узгодження вимоги. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області порушило вимоги Інструкції, тому у відповідача не було правових підстав для прийняття узгодженої вимоги.
Враховуючи викладене, вимога № Ф-126у від 01.03.2012 року про сплату боргу у розмірі 1 698, 23 грн., винесена відносно позивача, є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-126у від 01.03.2012 року, - задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області № Ф-126у від 01.03.2012 року про сплату боргу у розмірі 1698, 23 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім гривень двадцять три копійки), винесену відносно ОСОБА_3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 107, 30 (сто сім гривень тридцять копійок).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 вересня 2012 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 11 вересня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.