Провадження № 22ц/2090/5144/2012р. Головуючий 1 інст. Іващенко С.О.

Справа № 2-п-95/11

Категорія: договірні Доповідач Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи Акціонерний Східно-Український Банк «Грант», комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, від 05 червня 1995 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений Харківською товарною біржею «Слобода»та від 27 листопада 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 також посвідчений Харківською товарною біржею «Слобода». Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1, зобов'язати КП «Харківське МБТІ»зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на зазначений будинок.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що ОСОБА_2 у 1994 році через Харківську Універсальну Біржу придбала спірний будинок після чого разом з чоловіком та дітьми зареєструвались у ньому.

Також вказував, що на прохання керівника приватного підприємства «АПО», -ОСОБА_7 з метою отримання останнім кредиту у банку «Грант», ОСОБА_2 05 червня 1995 року ОСОБА_2, за письмовою згодою свого чоловіка, уклала з працівником банку ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірного будинку, що було умовою для отримання кредиту ПП «АПО». Після цього ОСОБА_2 та її чоловік виїхали до Арменії.

Після повернення до Харкова у 2007 році ОСОБА_2 дізналась, що ПП «АПО»кредит банку повернув, а будинок ОСОБА_3 продав ОСОБА_1

Грошей за продаж будинку ОСОБА_2 або члени її сім'ї не отримували.

Договори купівлі-продажу спірного будинку від 05 червня 1995 року та 27 листопада 1997 року нотаріально не посвідчені, а тому підлягають визнанню недійсними.

Одночасно представник ОСОБА_2 просив поновити строк позовної давності.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції помилково виходив із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.. 387 ЦК України який набрав чинності з 1 січня 2004року, про право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсними: 1) договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 05.06.1995р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №Н11-2271,

2)договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 27.11.1997р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 №НЗ-7829, посвідчені Харківською товарною біржею «Слобода».

На момент укладення цих договорів, відносини громадян між собою регулювалися Цивільним кодексом УРСР 1963р.

Недійсність договору купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачка обґрунтовує її мнимістю, тобто як така, що укладена без наміру створити юридичні наслідки, а метою її укладання була передача в заставу банку «Грант», що в свою чергу було умовою для отримання кредиту ПП «АПО»про що просив знайомий її чоловіка.

Зазначені обґрунтування не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

З письмового відзиву представника 3-ї особи, - АСУБ «Грант»на позовну заяву(а.с.51-53) вбачається, що здійснення договору купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було і не могло бути умовою для укладання кредитного договору. Спірний будинок в заставу не передавався. Доказів отримання кредиту знайомими позивачки, чи нею або членами її сім'ї не надано.

Той факт, що сторона договору купівлі продажу, покупець ОСОБА_3 був працівником банку , не має правового значення для вирішення спору.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З позовної заяви, копії договору купівлі-продажу від 05 червня 1995р. укладеного та зареєстрованого на Харківській товарній біржі «Слобода»(а.с.17), вбачається, що ОСОБА_2, за письмовою згодою свого чоловіка ОСОБА_6 (а.с.15) уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу належного їй будинку АДРЕСА_1.

Факт укладання зазначеного договору позивачкою не заперечувався.

Відповідно до п.1.6, 2.2 договору будинок продано за 600 мільйонів карбованців, яку продавець отримав до підписання договору, чим спростовуються доводи позову щодо безгрошовості договору від 05.06.1995р.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору (ст.. 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 05.06.1995р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріально не посвідчений, отже є недійсним з цих підстав.

Разом з тим, згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки позивач був стороною договору купівлі-продажу від 05.06.1995р., знала про обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зокрема те що вона нібито не отримувала гроші від ОСОБА_3 за проданий будинок, тощо, то право на позов в неї виникло з дня укладання угоди тобто з 05.06.1995р.

За правилами статті 71,75 ЦК УРСР строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.06.1995р. сплив 05.06.1998р., позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду у листопаді 2008 року, через 10 років після закінчення строку позовної давності, будь яких доказів поважності причин пропуску строків позовної давності не надала.

Закінчення строків позовної давності до пред'явлення позову, відповідно доч.1 ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

За таких обставин судова колегія вважає необхідним відмовити у захисті порушеного права ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.06.1995р. у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 27.11.1997р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 №НЗ-7829, посвідчені Харківською товарною біржею «Слобода»задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час вчинення оспорюваного договору від 27.11.1997р. ОСОБА_2, не була власником майна, яке було предметом договору, не була стороною договору та вказаним договором купівлі продажу будь які її права не порушено.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, ч.4 ст. 61 ЦПК передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції досліджувалась кримінальна справа яка порушувалась за ст.ст. 143ч.2,144 ч.3 КК України та яка закрита на підставі ст.. 6п.8 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_8

В судовому засіданні апеляційного суду, учасники процесу пояснили, що сторони оспорюваних договорів не були звинуваченими чи потерпілими у цій справі, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без витребування кримінальної справи.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову щодо визнання не дійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 05.06.1995р., та від 27.11.1997р., не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання права власності ОСОБА_2 на вказаний будинок, зобов'язання КП Харківське МБТІ зареєструвати право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок, за їх безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.п. 2- 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2009 року скасувати у задоволенні позову ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -