ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2012 р. Справа № 147040/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Довгої О.І.

суддів Шавеля Р.М.

Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року у справі № 2-а-4862/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання права на проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю,

В С Т А Н О В И Л А :

18 серпня 2011 року позивач звернувся до Снятинського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Снятинському районі) у якому просить суд зобов'язати УПФУ провести перерахунок та виплату йому доплати відповідно до ч. 2 ст. 39, ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.03.2011 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на відповідний рік та 15 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що йому як особі, яка віднесена до 4-ої категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, та яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у відповідності до ст.ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні проводитись виплати доплати до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, як вказує позивач, відповідач такі виплати проводив у значно меншому розмірі.

Оскаржуваною постановою, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено.

Оскільки постановою Снятинського районного суду № 2-а-3162/11 від 19.07.2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу, за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..ст. 39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20.12.2010 року по 18.06.2011 року, то суд вважає, що перерахунок вищезазначеної допомоги слід провести з 19.06.2011 року.

Судом визнано протиправною бездіяльність відповідача по відношенню до перерахунку виплати в повному обсязі доплат позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 березня 2011 року до виникнення обставин з якими закон пов'язує виникнення зміну або припинення спірних правовідносин. Дану постанову судом першої інстанції допущено до негайного виконання у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу пенсії, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач віднесений до 4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. N 106, знаходиться в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4 призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Згідно зі ст. 39 цього Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Однак, із матеріалів справи суд вбачає, що відповідач дані виплати позивачу здійснював у значно меншому розмірі, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанов суду прийнятих в порядку скороченого провадження, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може бути застосована при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.

Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосування норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржену постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 11, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року у справі № 2-а-4862/11 в частині негайного виконання - змінити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року у справі № 2-а-4862/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.І.Довга

Судді: Р.М.Шавель

В.М.Каралюс