ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2012 р. Справа № 146822/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгої О.І.,

суддів Шавеля Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2011 року у справі №2а-3540/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.07.2011 року звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати соціальної державної допомоги, зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплати, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року включно та продовжувати здійснювати відповідні нарахування та виплати й надалі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в частині визнання бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007 року до 19.01.2011 року залишено без розгляду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2011 року (прийнятої в порядку скороченого провадження) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, протиправною, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплачувати позивачу, як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19 січня 2011 року і до виникнення обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин з врахуванням наведених виплат.

Постанова допущена до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову необхідно змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як визначено ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача за період з 01.12.2007 року до 19.01.2011 року слід залишити без розгляду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 19.01.2011 року, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено.

Разом з тим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правомірно не обмежив кінцевою датою перерахунок та виплату недоотриманого підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, мається на увазі, що внесення змін до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру означеного вище підвищення до пенсії.

Верховною Радою України 14 червня 2011 року прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. На виконання вимог вищезазначеного Закону 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 2011 року.

З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягає положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, з 23 липня необхідно перевіряти подібне на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.

Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.

До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

2. Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2011 року у справі №2а-3540/11 в частині допущення до негайного виконання змінити.

3. Постанову суду допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

4. В решті постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 серпня 2011 року у справі №2а-3540/11 - залишити без змін.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.І. Довга

Судді Р.М. Шавель

В.М. Каралюс