Справа № 2-а-1316/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

при секретарі Свирида М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування під час виконання ним делегованих повноважень, поновлення порушеного права та зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, ОСОБА_2, про що свідчить актовий запис від 23.07.2010 року. З цього часу позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З серпня 2010 року позивач отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 гривень в місяць.

Водночас відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», така допомога повинна виплачуватись у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

09.07.2007 року було прийнято Рішення Конституційного Суду України №6 рп/2007, де зазначено: "абзац третій частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", щодо вставновлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між: 50 відсотками прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Як зазначено в п.5 та 6 вищевказаного Рішення, це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Тому позивач вважає, що з моменту проголошення зазначеного Рішення Конституційного Суду України і по даний час допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була виплачуватись як це передбачено ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп 2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту Закону про Держаний бюджет України), положення пункту 25 розділу ІІ Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів від 28.12.2007 року №107-VІ, втратили чинність, як такі, що є неконституційними. Конституційний Суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про держаний бюджет не можна вносити зміни до інших актів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнеь, визнання їх не чинними, мають використовуватись окремі закони.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Але відповідачем не взято до уваги висновки Конституційного Суду України, де зазначалося "Закон про Державний бюджет України" стосується виключно встановлення доходів та видатків держави, тому ним не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України та встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметами інших законів України. (п.4 мотивувальної частини Рішення Констиуційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 року).

Також відповідно до статей 1 та 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу), держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Тобто відповідно до Коснтитуції України ( в сенсі тлумачення ст.95) Закон про Державний бюджет України грунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.

Не зважаючи на вказані висновки, відповідач вважає, що Закон "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів та зміни внесені ним до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" правомірні та законні.

Так відповідно до посилань відповідача пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були внесенні зміни до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Тож відповідно до цих змін і нової редакції статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі що дорівнює різниці між прожитковим мімінумом, вставноленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. А ці положення пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Рішенням Конституційного Суду України №10-рп 2008 від 22 травня 2008 року неконституційними визнано не було. Отже при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач керується нормами Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік".

Позивач вважає, що згідно з її доводами та висновками Конституційного Суду України, на які звернуто нею увагу, державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна їй вилачуватись з серпня 2010 року до цього часу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Щодо звернення до суду, то позивач посилається на те, що в серпні 2011 року вона бачила по телебаченню передачу, де було зазначено, що у Дніпропетровській області звернулись жінки щодо перерахунку їм допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і суд задоволив їх вимоги. Після почутого почала вивчати законодавство, а 05.09.2010 року звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із завою щодо перерахування і доплати допомоги. Позивач рахує, що відповідач зобов'язаний був доводити до відома громадян усі зміни в законодавстві, що стосуються порядку реалізації громадянами своїх прав соціального забезпечення, а фактично працівниками відповідача було приховано таку інформацію.

Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" з метою відновлення свого порушеного права на допомогу в розмірі передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" позивач 20.08.2011 року направила відповідачу письмове звернення з вимогою здійснити відповідний перерахунок допомоги та сплатити борг що утворився. На своє звернення отримала відповідь з відмовою, де зазначено що рішення Конституційного Суду України від 2007 та 2008 років не дають підстав для виплати допомоги в іншому розмірі ніж в розмірі передбаченому в Держному бюджеті України.

07.10.2011 року позивач направляла скаргу до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської держадміністрації. Проте і там позивачу було відмовлено в перерахунку допомоги з наведених вище підстав.

Зважаючи на зазначені доводи позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови в проведені перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досятнення дитиною трирічного віку неправомірними. Зобов'язати відповідача здійснити нарахування та стягнути суму коштів недоотриманої допомоги за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року в розмірі 7081 грн 84 коп. Зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею прирічного віку, тобто до 09 червня 2013 року в розмірі не меншому від прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору, та допустити рішення до негайного виконання.

Крім того позивач звертає увагу суду на застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, де встановлено піврічний строк для звернення до суду за захистом. Позивач вважає що ця норма не підлягає застосуванню. Зазначає, що допомогу було призначено на певний строк, тому правовідносини між нею та відповідачем триваючі в часі, характерною рисою яких є постійне ( у плині тривалого часу) виконання сторонами своїх прав та обов'язків. Тому на думку позивача строк звернення до суду починається з моменту останніх виплат зазначеного виду допомоги і на право соціального захисту передбачене ст.48 Конституції України і соціальні виплати строк позовної давності не поширюється. Крім того ці відносини випливають із сімейних відносин, а на вимоги що випливають із сімейних відносин позовна давність теж не поширюється (ст.20 СК України). Тому на думку позивача норми ст.99 КАС України і даному випадку не можуть бути застосовані.

В подальшому позивач доповнила свої вимоги, подавши заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. Зазначає, що оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась з часу народження дитини в неналежному рівні, позивач 20.08.2011 року звернулась до відповідача з приводу отриманні відповіді та роз'яснень. Лише з листа відповідача позивачу стало відомо що допомога з 03.08.2010 року по теперішній час в повному обсязі не виплачувалась та не виплачується. Тому позивачка вважає, що термін звернення до суду не пропустила. Посилається на зміст ч.4 ст.99 КАС України, де зазначено, що якщо позивач скористався досудовим порядком вирішення спору - встановюється місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії, або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Тому позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк починаючи з 03 серпня 2010 року.

Справу позивач просила розглядати у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений про час розгляду справи, був на попередньому судовому засіданні. Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1, де відповідач не визнав позову та послався на наступні доводи. Відповідач (управління праці та соціального захисту населення Дубенськогої райдержадміністрації) є виконавчим органом по виконанню законів та нормативних актів вищестоящих органів державної влади та фінансується за рахунок коштів державного бюджету в межах виділених асигнувань, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. При виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. На момент виплати щомісячної допомоги ОСОБА_1 діяли Закони України "Про державний бюджет на 2010-2011 роки, та Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми ( в тому числі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенції до місцевих бюджетів.

Частиною 2 ст.95 Конституції України конкретно визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір їх, і цільове спрямування цих видатків.

Ст.45 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" призначається та здійснюється у розмірах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 року №1751, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працезданих осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Відповідно до поданих заяв від 22.02.2011 року та 17.08.2011 року, позивачу було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів сім'ї з лютого 2011 року по грудень 2011 року включно в розмірі більшому ніж мінімальний.

Крім того відповідач вказує на те, що чт.99 КАС України передбачено піврічний строк для звернення до суду за захистом. Позивачкою порушено цей строк щодо вимог, що стосуються виплат за 2010 рік та вимог, що стосуються виплат за січень-травень 2011 року.

Статею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до суду є підтавою для відмови в задоленні позову , якщо на цьому наполягає одна із сторін.

І крім того, відповідач вказує на те, що управління праці та соціального захисту населення не є носієм спірного обов'язку, тобто належним відповідачем по справі. Відповідно до ст.23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснити лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Тож належним відповідачем по справі на думку управління праці та соціального захисту населення повинен бути Кабінет Міністрів України та Міністерство Фінансів України. Тому управління праці та соціального захисту населення просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог та пропущенням строку звернення до суду.

Ознайомившись із документами по справі суд приходить до наступного висновку.

Щодо вимог про стягнення допомоги за 2010 рік, то суд погоджується з позицією відповідача, що в даному випадку пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом права особи.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою соби, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В даному випадку виплати носять щомісячний характер і кожного місяця особі відомо про їх розмір, а отже особа може знати про порушення свого права, якщо вважає, що таке право порушено.

Щодо вимог по виплатах за 2011 рік. За змістом ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом передбачено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком вирішення спору - встановюється місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії, або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

В матеріалах справи дійсно є звернення позивача до відповідача з приводу перерахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, датоване 20.08.2011 року. (а.с.21-22.) Але це звернення ніде не зареєстроване, немає доказів отримання його відповідачем.

22.09.2011 року (а.с.23,24.) відповідачем надіслано лист щодо відмови в перерахунку. Але протягом місячного строку, як це передбачено ч.4 ст.99 КАС України і у цьому випадку позивач не звернулась до суду, отже і у цьому випадку строк звернення пропущено.

31.10.2011 року (а.с.29,30) позивачу відмовлено у перерахуванні витрат начальником Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації. Але й й цьому випадку позивач не звернулась у місячний термін, як це передбачено ч.4 ст.99 КАС Ккраїни до суду.

Позовна заява подана 08.12.2011 року, а отже від цієї дати слід виходити оцінюючи порушення строку звернення до суду.

В даному конкретному випадку можуть оцінюватись вимоги позивача щодо виплат, починаючи з червня 2011 року.

Частиною 1 ст.5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, встановлено, що всі види державноїдопомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінки, призначаються та виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Отже позивач звернувся з позовом до належного відповідача.

Щодо вимог позивача з червня 2011 року по грудень 2011 (як просить позивач), то суд погоджується з доводами відповідача. Так Законом від 28.12.2007 року №107-17 змінено редакцію статті ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" і ця норма діє в такій редакції, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

В 2008 році положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в цій частині не визнавались неконституційними, а отже мають законну силу, оскільки суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в даному випадку на думку суду відповідач діяв у межах наданих йому повноважень і відповідно до законодавчих актів, що діяли на час спірних правовідносин.

Не можуть бути задоволенні вимоги позивачки щодо майбутніх виплат, оскільки невідомо в якому розмірі в майбутньому будуть проводитись такі виплати і чи буде порушено право позивача у цьому випадку, тому і ці вимоги є безпідставними.

Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області про про визнання протиправними дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування під час виконання ним делегованих повноважень, поновлення порушеного права та зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відмовити за безпіставністю вимог в частині вимог про перерахунок домомоги на дитину за період з червня по грудень 2011 року.

Позов в частині вимог за період з серпня 2010 року до червня 2011 року залишити без розгляду за проспуском строку звернення до адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення, серез Дубенський міськрайонний суд.

Особи що не були присутні при розгляді справи мають право оскаржити постанову у цей же строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у разі неоскарження її до апеляційної інстанції. У разі оскарження постанови до апеляційної інстанції, постанова набирає законної сили за результатами розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: