ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.06.2006р.

м.Київ

№ 11/108

   

за позовом

Акціонерного товариства фірми "Укргазбуд"

до	Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про	визнання недійсним повідомлення-рішення.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судових засідань Зайченко А.С.

Представники:

від позивача

Стецина І.В. - предст. (довір. в справі)

від відповідача

Радкевич С.О. –гол. держ. под. інсп. (довір. в справі) Клієнко Л.М. –гол. держ. под. рев.-інсп. (довір. в справі)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2006 о 11 год. 39 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 13.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 30.06.2006.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення №0000332303/0 від 22.03.2005, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 749669,90 грн., з яких за основним платежем –621017,00 грн., штрафні санкції - 128652,90 грн. відповідно до пп. 5.2.1, 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заявою від 29.05.2006 позивач уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 22.03.2005 №000332303/0.

Заявою від 13.06.2006 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 №0000332303/0 ДПІ у Солом’янському  районі м. Києва визнати нечинним з моменту його винесення.

Ухвалою від 21.06.2005 у справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 20.04.2006 провадження у справі поновлено, відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що структурний підрозділ позивача СУЕМР-20 є зареєстрованим в установленому порядку платником податку на прибуток, тому має всі підстави для донарахування податку в своєму податковому обліку. Крім того, позивач вказує, що ухвалою від 11.10.2004 було порушено провадження у справі №23/668-б про банкрутство, у зв’язку з чим податкові органи не мали права нараховувати будь-які штрафні санкції щодо позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що підприємством порушено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, оскільки передача ТМЦ від юридичної особи одному з її структурних підрозділів не пов’язана зі зміною власника, а тому така передача не є продажем та не відображатиметься в податковому обліку філії і, відповідно, не може бути включена до складу валових витрат.  Також підприємством порушено пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 даного Закону, оскільки до перевірки не були надані документи, що підтверджують дебіторську заборгованість в сумі 179792,10 грн.

Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 №0000332303/0, відповідно до якого Спеціалізованому управлінню електромонтажних робіт №20 АТ фірми "Укргазбуд" згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 5.2.1, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 749669,90 грн., з яких 621017,00 грн. –основний платіж та 128652,90 грн. –штрафні санкції.

Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі Акта перевірки від 22.03.2005 №24/23-311/01291347 "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спеціалізованим управлінням електромонтажних робіт №20 АТ Фірми "Укргазбуд" за період з 01.04.03 по 30.09.04", яким встановлено наступне.

В червні 2004 СУЕМР №20 було віднесено до складу валових витрат безнадійну дебіторську заборгованість в сумі 179782,10 грн., дата виникнення якої у 1999 році на суму 80900,93 грн., у 2000 –82116,53 грн., у 2001 –16764,64 грн. Вищевказану дебіторську заборгованість підприємство відобразило у рядку 04.12 декларації про прибуток за півріччя 2004, яку подало до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва за підписами директора та головного бухгалтера СУЕМР №20. Підприємство повинно було включити суми дебіторської заборгованості до валових витрат, за якими минув строк позовної давності в тому періоді, коли настає момент закінчення строку. Крім того, наявність зазначеної заборгованості протягом строку, що перевищує строк позовної давності повинна підтверджуватись первинними документами, бухгалтерськими відомостями для включення до валових витрат сум такої дебіторської заборгованості. До перевірки підприємством не надані підтверджуючі первинні документи стосовно дебіторської заборгованості в сумі 179782,10 грн. Таким чином, СУЕМР №20 було порушено  пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997.

30 липня 2004 АТФ "Укргазбуд"  (головне підприємство) згідно накладної №31 передало СУЕМР-20 АТФ "Украгзбуд" (структурний підрозділ) продукцію (гранулят твердого мастила ТУ У 24.6-32632516-001-2004) в кількості 1643 кг на загальну суму 2777984,40 грн., в т.ч. ПДВ –462997,40 грн., СУЕМР-20 включило суму 2314987,00 грн. до складу валових витрат за липень 2004, що було відображено в декларації з податку на прибуток  підприємства за 3 квартали 2004. Згідно положення про СУЕМР-20 воно є структурним підрозділом АТФ "Укргазбуд", не є юридичною особою, майно управління, крім орендованого, є власністю АТФ "Укргазбуд". Передача майна від головного підприємства його філії не є продажем, не відображатиметься в податковому обліку і відповідно не може бути включено до складу валових витрат. Таким чином, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" СУЕМР-20 неправомірно включило до складу валових витрат суму в розмірі 2314987,00 грн. по операціям з отримання ТМЦ від АТФ "Укргазбуд".

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд відзначає наступне.

За даними довідки від 11.10.2002 б/н Спеціалізоване управління електромонтажних робіт №20 АТФ "Укргазбуд" взято на облік як самостійний платник податків у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з 15.02.1995.

Згідно Положення "Про Спеціалізоване управління електромонтажних робіт № 20 Акціонерного товариства фірми „Укргазбуд" від 21.01.1997 СУЕМР-20:

- є    структурним    підрозділом    Акціонерного    товариства    фірми "Укргазбуд";

- не є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банку, печатку зі своєю назвою, бланки, штампи;

- має право по дорученню фірми: одержувати майнові і особисті права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному і третейському суді, встановлювати ціни на свою продукцію та послуги, здійснювати оптову, оптово-роздрібну, роздрібну та комісійну торгівлю.

Майно СУЕМР-20 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно СУЕМР-20, крім орендованого, є власністю Акціонерного товариства фірми "Укргазбуд" і передано управлінню в повне господарське відання.

Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Як встановлено спеціальним Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до 2.1.1, 2.1.3 п. 2.1 ст.  2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток підприємств є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту. 

Відповідно до накладної № 31 від 30.07.2004 СУЕМР-20 отримало від АТФ "Укргазбуд" гранулят твердого мастила ТУ У 24.6-32632516-001-2004 в кількості 1643 кг на загальну суму 2.777.984,40 грн., в т.ч. ПДВ 462.997,40 грн. За даною операцією було оформлено податкову накладну № 1197 від 30.07.2004, що встановлено в самому акті перевірки та не заперечується відповідачем.

СУЕМР-20 зареєстроване як платник податку на додану вартість ДПІ у Жовтневому районі м. Києва, свідоцтво про реєстрацію № 35690147 від 29.06.1997.

В Акті перевірки визначено, що за перевірений період з 01.04.2003 по 30.09.2004 не встановлено заниження (завищення) податку на додану вартість.

Згідно наданої на дослідження декларації з податку на прибуток за 3 квартали та розшифровок до рядків декларації СУЕМР-20 включено вказану вище продукцію до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (далі Закон № 283/97-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону №283/97-ВР визначено, що продаж товарів —будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХІІ право власності —це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі Закон № 996-XIV), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІУ первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В ст. 9 вищенаведеного Закону та в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В матеріалах справи є накладна на отримання СУЕМР-20 грануляту, яка  оформлена належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства. Дана накладна була надана до перевірки та факт її існування не заперечується і в самому акті перевірки.

В бухгалтерському обліку СУЕМР-20 відобразило отримання грануляту: Дт 203 "Паливо" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Пунктом 5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

До матеріалів справи надано також зведену відомість руху матеріалів за період з 01.07.2004 по 31.07.2004 та відомість по балансовому рахунку №203 за липень 2004. Запис №8 відомості по балансовому рахунку №203 свідчить про включення суми придбання грануляту до складу запасів у липні 2004. Загальна величина запасів на рахунку №203 включається у розрахунок приросту (убутку) за 3 квартал 2004, у відповідності з вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону №283/97-ВР. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про використання грануляту.

Згідно з актом на повернення №ВН-0000008 від 12.10.2004, зведеної відомості руху матеріалів за період з 01.10.2004 по 30.10.2004 та відомості по балансовому рахунку №203 за жовтень 2004 гранулят в кількості 1643 кг на загальну суму 2.777.984,40 грн., в т.ч. ПДВ 462.997,40 грн. було повернено АТФ "Укргазбуд".

Оскільки гранулят не було використано, то він обліковується в залишках матеріалів на кінець звітного періоду - 3 квартал 2004.

Гранулят по першій події було віднесено до валових витрат та при податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, на виконання п. 5.9 ст. 5 Закону №283/97-ВР, вартість грануляту було віднесено на доходи відповідного періоду.

Отже, операція з придбання СУЕМР-20 грануляту на загальну суму 2.777.984,40 грн., в т.ч. ПДВ 462.997,40 грн. та, відповідно, включення до складу валових витрат суми в розмірі 2.314.987,0 грн. не призвели до заниження позивачем податку на прибуток.

Таким чином, висновок Акта перевірки в частині заниження СУЕМР-20 податку на прибуток за 3 квартали 2004 р. на суму 576.522,0 грн. внаслідок порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Крім того ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2005 у справі №11/108 призначена судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення експертів-бухгалтерів поставлені питання у т.ч.:

Чи підтверджуються документально  (первинними документами, визначеними чинним законодавством як обов’язкові для підтвердження формування валових витрат, в т.ч. розрахунковими та платіжними) висновки акту перевірки №24/23-311/01291347 від 22.03.2005 про заниження АТФ "Укргазбуд" податку за 2004 рік на суму 621017,00 грн., в т.ч. по періодам:

- за півріччя 2004 року у розмірі 44495,00 грн.;

- за 3 кв. 2004 року у розмірі 621017,00 грн. (44495,00 грн. + 576522,00 грн.)

- якщо не підтверджуються, то по яких звітних періодах, яких господарських операціях та в яких сумах?

В результаті дослідження наданих документів складений висновок судово-бухгалтерської експертизи №9320 від 13.02.2006 по  господарській справі №11/108.  Висновки Акта перевірки спростовуються поданими суду доказами, та висновком експертів-бухгалтерів. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України  

Дослідження представлених документів проведено методами документальної перевірки і зіставлення. Перевірялась правильність виконаних підрахунків, повнота заповнення первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку, їх взаємозв’язок та відповідність операцій по відображенню фінансово-господарської діяльності підприємства вимогам чинного законодавства України. Зіставлялися дані первинних документів із даними  облікових регістрів бухгалтерського і податкового обліку, а також фінансової та податкової звітності підприємства за відповідні звітні періоди.

Згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи висновки акта перевірки №24/23-311/01291347 від 22.03.2005 про заниження АТФ "Укргазбуд" податку на прибуток за 2004 рік за 3 квартал 2004 року у розмірі 576.522,00 грн. не підтверджується (розбіжність пояснена в дослідженні).

Щодо порушення позивачем пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України  "Про  оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Пункт 1.25. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає безнадійну заборгованість як заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених у цьому пункті ознак, у т.ч.: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Загальний строк позовної давності для захисту порушеного права  встановлений ст. 71 Цивільного кодексу України і становить три роки. Закінчення та застосування строку позовної давності не залежить  від того зверталася чи ні  особа, право якої порушено з позовом. Це обмеження не встановлене і Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР.

Дебіторська заборгованість контрагентів перед позивачем виникла: Львівтрансгаз –липень 1998 в сумі 24640,59 грн., МКП "Полонина" –травень 1999 в сумі 6671,00 грн., Полтавське КПП –січень 1999 в сумі 2724,21 грн., НГВУ "Бориславнафтогаз" –травень 1999 в сумі 3015,28 грн., ТОВ "Преса" –березень та жовтень 2000 в сумі 1867,40 грн., Нафтопереробний завод НПЗ-1 –жовтень 2000 в сумі 3461,08 грн., Миколаївський "Будівельник" –грудень 2000 в сумі 1990,00 грн., ТОВ "Оріон Д" –жовтень 1999 в сумі 44599,53 грн., Озерянська с/рада –серпень 2000 в сумі 22363,29 грн., Січневий цукрозавод –вересень 2000 в сумі 41909,87 грн., ЧПП "Горизонт" –жовтень 2000 в сумі 812,00 грн., ВУЖКХ м. Гадяч –грудень 1999 в сумі 2265,60 грн., ТОВ "Центр "Салина" –січень 2001 в сумі 567,84 грн., Гадяч ВУЖКГ –лютий 2000 в сумі 4004,55 грн., СМУ-11 –червень 2000 в сумі 383,46 грн., "Агротехсервіс" –вересень 2000 в сумі 598,48 грн., СМУ-11 –лютий 2001 в сумі 3510,00 грн., СП Львів –Варна Дельта ЛТД –січень 2000 в сумі 1711,12 грн., ПУЖКХ м. Гадяч –січень 2001 в сумі 1680,00 грн., СТОз "Обрій" –травень 2001 в сумі 3161,18 грн., Фірма "Бавир-ЛТД" –травень 2001 в сумі 7845,62 грн. на загальну суму 179782,10 грн., тобто строк позовної давності дебіторської заборгованості закінчився, відповідно, в липень 2001, травень 2002, січень 2002, травень 2002, березень та жовтень 2003, жовтень 2003, грудень 2003, жовтень 2002, серпень 2003, вересень 2003, жовтень 2003, грудень 2002, січень 2004, лютий 2003, червень 2003, вересень 2003, лютий 2004, січень 2003, січень 2004, травень 2004, травень 2004.

Жодним законодавчим актом не передбачено заборони відносити суми безнадійної заборгованості до валових витрат в періоди більш пізніші, ніж дата закінчення строку позовної давності.

Як встановлено п. 5.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Виходячи з вищенаведеного, позивач правомірно відніс в І кварталі 2004 на валові витрати дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, в сумі 179782,10 грн., а за таких обставин висновок відповідача є необґрунтованим.

Як вже вказувалось раніше, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2005 у справі №11/108 призначена судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення експертів-бухгалтерів поставлені питання у т.ч.:

Чи підтверджуються документально  (первинними документами, визначеними чинним законодавством як обов’язкові для підтвердження формування валових витрат, в т.ч. розрахунковими та платіжними) висновки акту перевірки №24/23-311/01291347 від 22.03.2005 про заниження АТФ "Укргазбуд" податку за 2004 рік на суму 621017,00 грн., в т.ч. за півріччя 2004 року у розмірі 44495,00 грн.

Згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи висновки акту перевірки № 24/23-311/01291347 від 22.03.2005р. про заниження АТФ "Укргазбуд" податку на прибуток за 2004 рік І півріччя 2004 року у розмірі  44 495,00 грн. документально підтвердити не видається за можливе.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд не погоджується з висновком експерта в цій частині  з підстав, зазначених вище.

Крім того, Ухвалою господарського суду м. Києва №23/668-б від 11.10.2004 було порушено провадження по справі про банкрутство АТФ „Укргазбуд” за заявою ЗАТ „ТД „Укргазбуд”; введено мораторій на задоволення  вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі –зупинити виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинити заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію. Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2004р. по справі №23/668-б заяву ЗАТ „ТД „Укргазбуд” залишено без розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва №15/556-б від 29.10.2004 було порушено провадження по справі про банкрутство АТФ „Укргазбуд” за заявою Виробничо-торгово-господарського об’єднання концерну „Сімекс”; введено мораторій на задоволення  вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі –зупинити виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинити заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Після численних оскаржень до господарських судів вищої інстанції ухвали у справі №23/668-б, справа №23/668-б була прийнята до провадження господарським судом м. Києва та їй присвоєно номер 23/668-б-15/518-б.

Ухвалою від 16.09.2005 справи №23/668-б-15/518-б та №15/556-б були об’єднані в одне провадження.

Вказані справи оскаржувались також сторонами до судів вищої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2006 (копія в справі) справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний перегляд в іншому складі суду.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  суддя,  прийнявши   заяву   про   порушення   справи   про банкрутство,  не  пізніше  ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і  направляє  сторонам  та  державному  органу  з  питань банкрутства   ухвалу   про  порушення  провадження  у  справі  про банкрутство,  в якій вказується про прийняття заяви  до  розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника,  призначення розпорядника майна,  дату проведення підготовчого засідання  суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви  про  порушення  справи  про  банкрутство,  якщо   інше   не передбачено  цим Законом,  введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В  ухвалі  про  порушення   провадження   у   справі   про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.  Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на  зобов'язання,  строки  виконання яких настали до подання заяви про порушення  справи  про  банкрутство.  Мораторій  вводиться  на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог  кредиторів  -  зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів (обов'язкових платежів),  строк виконання яких настав  до  дня  введення   мораторію,   та   зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих  зобов'язань  та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Грошове зобов'язання   -   зобов'язання   боржника  заплатити кредитору певну  грошову  суму  відповідно  до  цивільно-правового договору   та   на   інших   підставах,   передбачених   цивільним законодавством України.  Склад і розмір  грошових  зобов'язань,  в тому  числі  розмір  заборгованості  за передані товари,  виконані роботи і надані послуги,  сума кредитів з  урахуванням  процентів, які зобов'язаний сплатити боржник,  визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство,  якщо  інше  не  встановлено  цим Законом.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів  та інших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються  неустойка  (штраф,  пеня),  інші  фінансові (економічні)   санкції   за  невиконання  чи  неналежне  виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів (обов'язкових платежів).

Після  закінчення  дії  мораторію  на  задоволення   вимог кредиторів  у  зв'язку  з  закінченням або достроковим припиненням процедури санації  або  ліквідаційної  процедури  чи  затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф,  пеня),  а також суми завданих  збитків,  які  боржник  зобов'язаний  був  сплатити кредиторам  за  грошовими  зобов'язаннями та  зобов'язаннями щодо сплати податків і  зборів  (обов'язкових  платежів),  можуть  бути заявлені  до  сплати  в  розмірах,  які  існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Перевірка щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства проводилась за період з 01.04.2003 по 30.09.2004. Перевірка була розпочата 26.03.2004 по 13.10.2004. Ухвалами господарського суду м. Києва №23/668-б від 11.10.2004р. та №15/556-б від 29.10.2004р. було порушено провадження по справі про банкрутство АТФ „Укргазбуд”; введено мораторій на задоволення  вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

Спірне податкове повідомлення –рішення прийнято 22.03.2005, провадження у справі, як про це  свідчать залучені до матеріалів справи документи, станом на день прийняття спірного повідомлення-рішення не закінчено. Тобто станом на момент прийняття спірного повідомлення-рішення по відношенню до позивача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідач не мав права нараховувати позивачу штрафні санкції.

За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій  відповідно до п.п.17.1.3 п. 17.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним  цільовими фондами” у розмірі 128652,90 грн. за порушення пп. 5.2.1, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірне повідомлення-рішення №0000332303/0 від 22.03.2005 підлягає визнанню нечинним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, позивачу підлягає відшкодуванню з бюджету сума судових витрат в розмірі 2285,80 грн. (85,00 грн. –державне мито та 2200,80 грн. –витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000332303/0 від 22.03.2005.

Стягнути з Державного бюджету на користь Акціонерного товариства Фірми "Укргазбуд" судові витрати в сумі 2285,80 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                                        О.О. Євсіков

          

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –30.06.2006.