ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
31 жовтня 2006 р. |
Справа № А-10/102 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарі судового засідання: Бабінець У.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до відповідача: Лугівської сільської ради с. Луги, вул. Перемоги Рожнятівського району
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Рожнятівський районний відділ земельних ресурсів,
смт.Рожнятів,вул.Єдності,4
2. Рожнятівський районний відділ освіти
смт.Рожнятів, вул.Шкільна, 4
про: визнання частково нечинним рішення сільради від 27.08.06р., спонукання відповідача внести зміни до рішення сільради від 27.08.06р. та привести у відповідність до матеріалів погодження місця розташування об”єкта і розміру земельної ділянки площею 0,0592 га.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 31.10.06р.)
від відповідача: Мороз Я.І. - сільський голова, (посвідчення №1 термін дії 2006-2010 р.р.)
ОСОБА_3 - адвокат, (довіреність НОМЕР_1)
від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Кидик Є.Ю. - заступник начальника відділу земельних ресурсів,
(посвідчення №09-339 від 01.12.94р.)
2. Слабіноза О.Й. - представник, (довіреність № 279 від 30.10.06р.)
в с т а н о в и в:
підприємцем ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання нечинним рішення Лугівської сільської ради від 19.03.06р. та зобов”язання відповідача передати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,0592 га для обслуговування нежитлового будинку АДРЕСА_2.
Позивач заявою (вх. НОМЕР_2) змінив предмет позову, просить суд визнати нечинним рішення Лугівської сільської ради від 27.08.06р. “Про дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1” в частині надання земельної ділянки школі в селі Луги та зобов”язати відповідача надати позивачу земельну ділянку площею 0, 0592 га АДРЕСА_2 під будівництво торгово-відпочинкового комплексу на місці викупленого нежитлового приміщення.
Заявою (вх. НОМЕР_3) позивач змінив та доповнив позовні вимоги, просить суд визнати нечинним рішення Лугівської сільської ради від 27.08.06р. в частині надання земельної ділянки школі в селі Луги; зобов”язати відповідача внести зміни до рішення сесії Лугівської сільської ради від 27.08.06р. в частині розміру земельної ділянки та привести у відповідність до матеріалів погодження місця розташування об”єкта і розміру земельної ділянки площею 0,0592 га.
Відповідно до ст.51 КАС України позивач має право змінити предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заява позивача від 30.10.06р. підлягає прийняттю та розгляду по суті.
Представник позивача підтримує вимоги згідно заяви від 30.10.06р., вважає неправомірним рішення сільради від 27.08.06р. щодо надання в постійне користування загальноосвітній школі с. Луги земельної ділянки площею 0,0292 га , мотивуючи тим, що: позивач фактично користується земельною ділянкою площею 0,0592 га , в тому числі спірною, з 30.09.03р., тобто з моменту придбання за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_3; оспорюване рішення порушує право позивача на відведення останньому земельної ділянки зазначеної площі відповідно до Акту від 26.04.05р. обстеження земельної ділянки та технічного стану викупленого нежитлового приміщення для перебудови його під торгово-відпочинковий комплекс, яким визначено, що для здійснення такої перебудови позивачу необхідна земельна ділянка саме площею 0,0592 га.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає також, що оспорюване рішення не узгоджується з попередніми рішеннями сільради НОМЕР_4 та від 14.01.05р., якими сільрада надала дозвіл позивачу на оформлення матеріалів попереднього погодження по відведенню земельної ділянки позивачу, надала згоду на перебудову викупленого нежитлового приміщення під торгово-відпочинковий комплекс.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що оспорюване рішення в частині надання земельної ділянки школі в селі Луги правомірне та прийняте сільрадою в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Земельним кодексом України, відповідно до яких розпорядження землями територіальних громад, передача їх фізичним та юридичним особам є виключним правом відповідної ради.
Для обслуговування нежитлового приміщення позивача АДРЕСА_3 та з метою задоволення прав позивача, сільрада рішенням від 19.03.06р. залишила позивачу земельну ділянку площею 0,010 га, а рішенням від 27.08.06р. надала дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га. При цьому, зазначає відповідач, при визначенні даного розміру земельної ділянки, сільрада виходила з того, що надання позивачу більшої площі неможливе без зміни цільового призначення земельної ділянки, а також із інтересів суміжних землекористувачів, а саме Лугівської загальноосвітньої школи, за якою згідно земельно-облікових документів (ф.6-зем) рахується земельна ділянка площею 0, 60 га / в тому числі 0,0292 га, на яку претендує позивач/ і школа, як землекористувач, внесена до бази даних державної статистичної звітності, а також із інтересів територіальної громади села , необхідності добудови та реконструкції споруд школи, що також відображено в рішенні сходу селян села Луги від 10.09.06р.
Заперечуючи доводи позивача, відповідач вказує також і на те, що акт обстеження земельної ділянки та технічного стану викупленого нежитлового приміщення для перебудови його під торгово-відпочинковий комплекс в с.Луги , на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не має для ради обов”язкового характеру.
Ухвалами від 19.09.06р. та від 24.10.06р до участі у справі залучені треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рожнятівський районний відділ земельних ресурсів та Рожнятівський районний відділ освіти.
Треті особи проти позову заперечують з таких же, як і відповідач підстав. Крім того, просять суд врахувати, що за результатами обстеження та інвентаризації земельної ділянки Лугівської ЗОШ, в тому числі спірної, на яку претендує позивач, комісією було встановлено /акт від 22.08.06р./, що згідно генерального плану забудови села від 1981р. заплановано будівництво нової школи; існуючі будівлі і споруди школи перебувають в аварійному стані і при наданні позивачу земельної ділянки загальною площею 0,0592 га здійснення будівництва школи буде неможливим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд
в с т а н о в и в :
27 серпня 2006 року третьою сесією п”ятого демократичного скликання Лугівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за результатами розгляду клопотань Лугівської ЗОШ, Рожнятівського районного відділу освіти та заяви підприємця ОСОБА_1 прийняті рішення, відповідно до яких: підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної площею 0,03 га АДРЕСА_3 для обслуговування викупленого нежитлового приміщення під магазин; на час виготовлення відповідних правовстановлюючих на землю документів підприємця зобов”язано укласти з сільрадою договір оренди землі; Лугівській ЗОШ передано в постійне користування земельну ділянку площею 0, 4774 га, з них: біля корпусу НОМЕР_7 площею 0, 3040 га та біля корпусу НОМЕР_6 площею 0, 1734 га та залишено в постійне користування земельну ділянку площею 0, 0292 га, біля корпусу НОМЕР_6, у зв”язку з чим спеціаліста районного відділу земельних ресурсів цим же рішенням зобов”язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи сільради.
Позивач оскаржує рішення сільради, яким залишено в постійному користуванні Лугівській ЗОШ земельну ділянку площею 0, 0292 га (далі спірну земельну ділянку), вказуючи на те, що зазначена площа, на думку позивача, має бути відведена позивачу на підставі Акту від 26.04.05р. обстеження земельної ділянки та технічного стану викупленого нежитлового приміщення для перебудови його під торгово-відпочинковий комплекс в с.Луги, відповідно до якого для здійснення такої перебудови необхідна земельна ділянка площею 0,0592 га. У зв”язку з цим просить суд зобов”язати відповідача внести зміни до вже прийнятого рішення у відповідності до згаданого акту.
Суд вважає вимоги позивача безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За загальним правилом, підставами для визнання недійсним акта суб”єкта владних повноважень є невідповідність такого акта вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов»язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв»язку з прийняттям цього акта прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи у публічно-правових відносинах, що в силу п.5,8 ч.1 ст.3 КАС України є підставою для звернення з адміністративним позовом.
За результатами з”ясування обставин справи, дослідження їх доказами, у суду відсутні підстави для висновку про невідповідність оспорюваного рішення вимогам закону, а також про те, що оспорюване рішення порушує права та інтереси позивача.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
В силу ст.2 цього ж Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Таким чином, оспорюване рішення прийняте відповідачем в межах та на підставі повноважень, визначених Законом.
Як свідчать обставини справи, підставою для прийняття оспорюваного рішення були заяви Лугівської ЗОШ, Рожнятівського районного відділу освіти, акт обстеження території Лугівської ЗОШ від 22.08.06р., складений комісією за участі спеціаліста відділу земельних ресурсів.
Відповідно до зазначеного акту, комісія провівши інвентаризацію земельних ділянок школи встановила, що згідно земельно-облікових документів (ф.6-зем) за Лугівською ЗОШ рахується земельна ділянка площею 0, 60 га та з посиланням на генеральний план забудови села від 1981р., яким заплановано будівництво нової школи рекомендувала сільраді передати школі в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,4774 га, в тому числі спірну, на яку претендував позивач.
Відповідно до довідки Рожнятівського районного відділу земельних ресурсів № 1.1.-21/368 від 13.10.06р. станом на 01.07.2006р. згідно земельно-облікових документів (ф.6-зем) за Лугівською ЗОШ рахується земельна ділянка площею 0,60 га, і школа, як землекористувач внесена до бази даних державної статистичної звітності. Проте, як пояснили представники третіх осіб в судовому засіданні, державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою не був виговлений, у зв”язку з чим школа та відділ освіти Рожнятівської райдержадміністрації звернулись до сільради з відповідною заявою. Згідно довідки Лугівської сільради від 23.10.06р. в зазначені межі входить 0, 0292 га, біля корпусу НОМЕР_6, на яку претендує позивач.
Доводи позивача про те, що оспорюване рішення порушує його права як землекористувача земельної ділянки /в тому числі спірної/, мотивовані придбанням за нежитлового приміщення та його обслуговуванням, - не заслуговують на увагу та спростовуються нормами земельного законодавства.
Так, відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
В силу частини 2 названої статті при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.03р., ОСОБА_1 придбав нежитловий будинок площею 77,8 кв.м АДРЕСА_3, що належав територіальній громаді с.Луги.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, земельна ділянка, на якій розташоване придбане позивачем та зазначене вище нежитлове приміщення, в тому числі спірна земельна ділянка, не була предметом цивільно-правової угоди та не передавалась в оренду позивачу. Така земельна ділянка не була об”єктом оренди і до відчуження будівлі.
У відповідності зі ст.126 Земельного кодексу України право власності або користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право, а не автоматично, як помилково вважає позивач, посилаючись на придбання ним будівлі.
Таким чином, до встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право землекористування позивач не є землекористувачем в розумінні земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв”язку з переходом до позивача права власності на будівлю по вул.Перемоги,15 та з метою реалізації права позивача на обслуговування даної будівлі сільська рада, своїм рішенням НОМЕР_4 надала дозвіл на оформлення матеріалів попереднього погодження по відведенню земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування об”єкта підприємницької діяльності; рішенням від 19.03.06р. сільрада вирішила надати позивачу земельну ділянку площею 0,01 га, а рішенням від 27.08.06р. надала дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га. Підставою для прийняття останнього рішення була повторна заява позивача, мотивована рішенням сільради від 29.12.03р. із змінами та в редакції рішення сільради від 14.01.05р., згідно якого підприємцю ОСОБА_1 надано згоду на перебудову викупленого приміщення під торгово-відпочинковий комплекс.
Позивач, погодившись з рішенням від 27.08.06р, яким йому надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га для обслуговування викупленого нежитлового приміщення під магазин, та не оспорюючи рішення сільради від 19.03.06р., пунктом 1 якого сільрада відмовила у погодженні матеріалів попереднього обстеження земельної ділянки площею площею 0,0592 га , заявляє вимогу про спонукання відповідача внести зміни до рішення сесії Лугівської сільської ради від 27.08.06р., прийнятого щодо позивача, в частині розміру земельної ділянки та привести у відповідність до матеріалів погодження місця розташування об”єкта і розміру земельної ділянки площею 0,0592 га.
Проте, така вимога не узгоджується із способами захисту права, встановленими законом, з огляду на те, що з урахуванням наведених вище повноважень ради у галузі земельних відносин, сільська рада вправі самостійно визначати висновки по розгляду питання щодо вибору земельної ділянки і суд не наділений компетенцією спонукати раду внести зміни в уже прийняте радою рішення з визначенням судом певного змісту таких змін. В силу ст.19 Конституції Україн органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт обстеження земельної ділянки від 26.04.05р, складений комісією за участі представників районної держадміністрації, на який посилається позивач, та який не погоджений рішенням сільради від 19.03.06р., не може бути підставою для висновку про порушення прав позивача у зв”язку з наданням школі в постійне користування земельної ділянки, на яку претендував також позивач, як і не бути підставою для зобов”язання відповідача внести зміни в уже прийняте відповідачем рішення.
Такий акт має певний інформаційний характер, натомість не має для органу місцевого самоврядування чи то для суду заздалегідь обов”язкової сили, так як згідно п.3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.04р. № 427 Порядку та механізму вибору земельних ділянок для розміщення об»єктів, вирішення питання про вибір земельної ділянки належить до повноважень сільської, селищної, міської рад.
Як вбачається з довідки Рожнятівської районної держадміністрації НОМЕР_5, даний акт комісією складений із врахуванням пропозицій позивача щодо забудови. Обстеживши земельну ділянку, розмір якої запропонував позивач, комісія вирішила, що земельна ділянка є придатною для перебудови існуючого нежитлового приміщення під торгово-відпочинковий комплекс, який потребує більшого будівельним об”ємом приміщення. При цьому, комісія у своєму рішенні (висновку), викладеному в акті від 26.04.05р., не погодила орієнтований розмір вибору земельної ділянки, не зазначила умови вилучення земельної ділянки або зміни цільового призначення з урахуванням містобудівної документації, місцевих правил забудови та комплексного розвитку території, як це передбачено п.5 Порядку. Зазначений акт не визначає межі земельної ділянки.
Згідно зазначеної вище довідки Рожнятівської районної держадміністрації, висновок по відведенню земельної ділянки під будівництво торгово-відпочинкового комплексу на місці викупленого нежитлового приміщення головним архітектором району не надавався; виготовлення містобудівного обґрунтування на зміну цільового призначення земельної ділянки території існуючої школи під будівництво запропонованого позивачем об”єкта не виготовлялось.
За наведених обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Земельним кодексом України, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.03.04р., п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ст.ст. 94, 158, 160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
в позові -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест Світлана Богданівна
Постанова складена у повному обсязі 09.11.06р.
Виготовлено в діловодстві
Кузишин У.Б.