ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2012 р. Справа №18/1070/12

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", вул. Червоноармійська, 7, м.Харків,61052

до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", вул. Гайового, 30, м.Полтава,36030

про стягнення грошових коштів у сумі 120 959,02 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 12.07.2012р.:

від позивача: Мироненко Г.В.

від відповідача: Штанько О.М.

У судовому засіданні 12.07.2012р. було оголошено перерву до 23.08.2012р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Представники у судовому засіданні 23.08.2012р.:

від позивача: Мироненко Г.В.

від відповідача: Штанько О.М.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення (28.08.2012р.) згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 120 959,02 грн. вартості неповернутої давальницької сировини, переданої позивачем відповідачу відповідно до умов договору П/Т-06641/НЮ від 26.01.2006р. по накладній №29 від 29.05.2006р.

Позивач на задоволенні позову наполягає з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Відповідач проти позову заперечує повністю, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить застосувати строк позовної давності (заперечення на позовну заяву від 20.06.2012р. та пояснення по справі від 21.08.2012р. - у матер. справи).

За письмовим клопотанням сторін від 12.07.2012р. строк вирішення спору продовжений на 15 днів в порядку ч.3 ст.69 ГПК України для надання сторонам можливості подати додаткові докази та реагування на письмові пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

26.01.2006 року між СТГО «Південна залізниця»(19.04.2012 року на виконання наказу міністерства інфраструктури України № 212 Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця»було перейменовано в державне підприємство «Південна залізниця». Відповідно до п. 1.5 Статуту залізниці, «За державним підприємством «Південна залізниця" залишаються права та обов'язки Статутного територіаль но-галузевого об'єднання «Південна залізниця», арк.19-20 справи) та ВАТ «Тепловозоремонтний завод" був укладений договір П/Т-06641/НЮ на капітальний ремонт тягового рухомого складу, його вузлів, агрегатів, модернізацію ТРС (копія договору з додатками - арк.7-14 справи).

Згідно з умовами договору, виконавець (відповідач) зобов'язувався виконати ремонт тягового рухомого складу, вузлів, агрегатів в обсягах згідно додатків №1,№2, модернізацію ТРС згідно додатку №3, а також додаткові роботи, виявлені при прийманні, розбиранні та дефектації, згідно з правилами ремонту та конструкторської документації і в термін, що встановлений графіками додатків №4,№5 (п.3.1.1 договору, арк.7 справи).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2006 року. Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з моменту подачі об'єктів ремонту в ремонт (п.9.2 договору).

П. 4.5 договору передбачав можливу поставку замовником виконавцю давальницької сиро вини за погодженням сторін, з метою своєчасного виконання ремонту ТРС, його вузлів і агре гатів (бандажі колісних пар, АБ та інше).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дії договору відповідач звернувся до позивача з прохан ням відвантажити в його адресу колісні центри та колісні пари для своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором, і 29.05.2006 року колісні центри в кількості 10 одиниць були передані уповноваженому представнику боржника по накладній № 29 структурним підрозділом кредитора (замовника) - локомотивним депо Основа. Позивач стверджує, що 7 з 10 колісних центрів, переданих для виконання ремонтних робіт за договором П/Т-06641/НЮ від 26.01.2006, на даний час залізниці не повернуті, в ремонтних роботах за до говорами з залізницею не використані, та просить стягнути з відповідача їх вартість, обраховану на підставі карток складського обліку матеріалів (арк.18 справи).

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вказаний договір від 26.01.2006р. (п.4.5), накладну №29 від 29 травня 2006р., акти звірки від 11.05.2010р. та від 18.10.2010р. (арк.16-17 справи), а також надані суду лист НЗТ-07/47 від 10.02.2011р. (арк.26 справи), телеграму Т-01/16 від 13.02.2012р. (арк.27 справи), претензію НЗТ-07/168 від 23.05.2011р. (арк.28-29 справи), претензію Т-01/1825 від 21.11.2011р. (арк.30-33 справи), заяву з грошовими вимогами до боржника №Т-01/2035 від 20.12.2011р.).

На вимогу суду надати додаткові докази у підтвердження обставин погодження між сторонами передачі давальницької сировини відповідно до п.4.5 вказаного договору (листи, звернення, телеграми, узгодження поставок давальницької сировини за даним договором, відповідач пояснив, що дані документи на підприємстві не збереглися, оскільки відповідно до Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затв. наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. №41 термін їх зберігання становить 3 роки (арк.52-58 справи).

Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 840 ЦК України встановлено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Законодавство покладає на підрядника обов'язок зберігати надане йому майно та покладає на нього відповідальність за втрату чи пошкодження цього майна (ст.841 ЦК України), яка встановлена з метою запобігання зменшених майнових активів замовника. Підрядник несе відповідальність за втрату або пошкодження майна замовника незалежно від правових підстав, на яких він отримав його. Конкретні заходи щодо збереження майна замовника можуть бути встановлені договором підряду, нормативно-правовими актами, а за відсутності чітких вимог у договорі або в законодавстві вони визначаються, виходячи із суті підрядного зобов'язання.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 120 959,02 грн. вартості неповернутої давальницької сировини, переданої по накладній №29 від 29.05.2006р. на виконання п.4.5 договору №П/Т-06641/НЮ.

Позивач стверджує, що давальницька сировина передавалася відповідачу згідно накладної №29 від 29.05.2006р. Судом досліджено дану накладну (копія - арк.15 справи, оригінал оглянуто у судовому засіданні). Відповідно до Положення по документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв.наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами, зокрема, є видаткова накладна.

Відповідно до п.2.4 даного Положення (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та складання спірного документа) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської

операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Водночас статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вимоги до реквізитів первинних документів встановлені ст.9 вказаного Закону. Судом досліджено спірну накладну №29. Суд погоджується з позивачем у тому, що дана накладна містить усі необхідні реквізити та не може бути оцінена судом недійсною, як на тому наполягає відповідач (пояснення по справі від 21.08.2012р. відповідача та додаткові пояснення по справі позивача №Т-01/1408 від 17.08.2012р. - у матер. справи).

З матеріалів справи вбачається, що актами звірки від 11.05.2010р. та від 18.10.2010р. відповідач підтверджує, що станом на 11.05.2010р. та на 01.09.2010р., 18.10.2010р. відповідно залишок давальницької сировини на заводі становить, серед іншого, 7 центрів лівих (арк.16,17 справи, оригінали оглянуті у засіданні). Відповідач не спростував належним чином факту підписання даних актів, натомість наполягає, що акти з його боку підписані особою, що не мала на це відповідних повноважень (пояснення по справі від 21.08.2012р.).

При цьому судом враховано, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути, серед іншого, 7 центрів лівих, отриманих у якості давальницької сировини по вищевказаному договору. Так, у матеріалах справи наявні докази звернення з листом НЗТ-07/47 від 10.02.2011р., вих.№Т-01/16 від 13.02.2012р., претензією НЗТ-07/168 від 23.05.2011р., претензією Т-01/1825 від 21.11.2011р., заявою з грошовими вимогами до боржника №Т-01/2035 від 20.12.2011р. (арк.26-38 справи). У вищевказаних документах фігурують передані згідно п.4.5 договору №П/Т-06641/НЮ по накладній №29 від 29.05.2006р. у якості давальницької сировини 7 центрів лівих. Доказів будь-якого реагування відповідачем на дані звернення ні позивачем, ні відповідачем не надано.

Враховуючи, що у договорі підряду не встановлений строк виконання зобов'язання по поверненню давальницької сировини, з огляду на положення ст.530 ЦК України, відповідач (божник) вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Судом не задовольняється клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у зобов'язаннях, строк виконання яких не визна чений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а як що при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то давність починають обчислюва ти по його закінченні. Так, за загальним правилом, бор жник зобов'язаний виконати зобов'язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги креди тора, -у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із за кону, договору чи суті зобов'язання. З урахуванням вищевикладених звернень позивача до відповідача про повернення майна чи відшкодування його вартості, позивачем не пропущений строк позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку по поверненню давальницької сировини в натурі відповідач добровільно не виконав. У судовому засіданні представник відповідача усно пояснив, що йому невідома подальша доля майна (7 центрів лівих), на час розгляду справи по суті майно на заводі відсутнє, жодним чином не обліковується, на балансі не знаходиться та ніколи не знаходилося, у натурі повернуте бути не може.

За обставин, викладених вище, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 120 959,02 грн. вартості неповернутої давальницької сировини є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у письмових поясненнях та відзиві на позов, спростовуються наявними у справі доказами. Будь-яких доказів у підтвердження того, що давальницька сировина на завод не передавалась чи передавалася у іншій кількості, відповідачем не надано. У судовому засіданні представник відповідача наполягав також на тому, що правочини по передачі сировини є недійсними, оскільки з боку відповідача усі документи підписані неуповноваженою на те особою. Дане твердження жодними доказами, що знаходяться у матеріалах справи, не підтверджене та суперечить принципу презумпції правомірності правочину (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним).

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (36030, м. Полтава, вул.Гайового,30, п/р №26005001107001 у Харківському РУ ПАТ "КБ Південкомбанк", МФО 350813) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул.Червоноармійська,7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 26009100007 в АБ "Експрес-банк", м. Харків, МФО 350716) 120 959,02 грн. заборгованості, 2419,18 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.08.2012р.

Суддя О.С.Мацко