ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2012 р. Справа №18/1063/12
м. Полтава
за позовом Прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі філії - Хлібна база №88 "Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, смт.Артемівка
до Приватного підприємства "Укрспецмонтаж - 1", м. Полтава
про стягнення грошових коштів у сумі 484 726,85 грн. Суддя Мацко О.С.
Представники сторін:
від позивача: Шеремета О.М., довіреність №217 від 01.06.2012 р.
Щербак О.М., довіреність №315 від 14.08.2012 р.
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: Мисик А.А., посвідчення від 13.05.2007 р.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 484 726,85 грн. боргу за договором №105/11хб від 17.10.2011р. складського зберігання зерна (з врахуванням заяви від 09.07.2012 р. №397 про збільшення позовних вимог на 7 757,16 грн., у зв'язку з донарахуванням вартості наданих послуг за період березень-червень 2012 р., яка прийнята до розгляду згідно ухвали від 10.07.2012р.) (том №3, арк. спр. -1-13, 19).
Позивач та представник прокуратури на позовних вимогах наполягають з мотивів, викладених в позовній заяві та поясненнях до неї, зокрема, вказують на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору №105/11хб від 17.10.2011р. складського зберігання зерна.
Відповідач представництво в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин цього суду не повідомив. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою: м.Полтава, вул.Зіньківська,19, яка підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (серія АЄ № 985560, дата видачі виписки 25.07.2012 р.), на вимогу суду наданою позивачем. прокуратура також надала суду докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками за цією адресою на виконання вимог ст.56 ГПК України. Проте ухвали суду від 21.06.2012р. та від 10.07.2012 р. про відкладення розгляду справи повернулися з відміткою поштової установи -" за закінченням терміну зберігання». Відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пп. 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору (строк вирішення спору продовжувався на 15 днів за письмовим клопотанням позивача з метою повторного повідомлення відповідача про судовий розгляд та надання йому можливості повідомити суду свою позицію по суті спору), суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
17.10.2011 року між філією «Хлібна База №88»ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (далі - позивач, зерновий склад) та приватним підприємством «Укрепецмонтаж-1» (далі -відповідач, поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 105\11-хб від 17.10.2011 року (далі -Договір) (копія в матеріалах справи, том №1, арк. спр. -29-31), згідно якого позивач зобов'язувався надати послуги, пов'язані з його діяльністю, а саме: прийняти, розташувати по сховищах у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати зерно на протязі дії цього договору (п.1.1. Договору).
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:
- Зерновий склад зобов'язаний здійснити на підставі накладних приймання зерна фактичної якості з видачею Поклажодавцю реєстру за кожну добу надходження із зазначенням фактичної ваги та фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій. Приймання зерна здійснюється з участю повноважного представника Поклажодавця з подальшим оформленням відповідних документів (накладних, актів приймання продукції), складська квитанція видається не пізніше другого дня з моменту приймання зерна (п. 2.1.1. Договору) та виконувати послуги, які передбачені п.2.1.2 та п. 2.1.3 Договору;
- Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання (п. 2.1.6 Договору);
- Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги згідно виставлених рахунків (п. 2.3.3. Договору);
- Оплата за надані послуги проводиться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість, безготівково, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу, а в окремих випадках, за домовленістю сторін, - готівкою у касу Зернового складу (п.4.1 Договору);
- Поклажодавець відшкодовує зерновому складу фактичну вартість виданих складських документів (складської квитанції, простого складського свідоцтва, подвійного складського свідоцтва);
- Оплата послуг Зернового складу по прийманню, сушінню, активному вентилюванню та очищенню зерна здійснюється Поклажодавцем протягом 2 календарних днів після виписки Зерновим складом відповідного рахунку ( п. 4.4 Договору);
- Оплата послуг по збереженню зерна здійснюється Поклажодавцем щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним на підставі виписаного Зерновим складом рахунку. Розрахунок вартості послуги зберігання проводиться першого дня завезення зерна (4.5 Договору);
- Термін зберігання зерна становить до 01.05.2012 р., крім ріпаку (п. 6.1 Договору); Зберігання зерна понад термін, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.
- Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п.7.1 Договору).
Так, на виконання умов договору, позивач на підставі товарно-транспортних накладних в період з 28.10.2011 р. по 30.11.2011 р. прийняв зерно від відповідача на зберігання (копії товарно-транспортних накладних в матеріалах справи, том №2, арк. спр. 16-138). Відповідно до абз. 2 п. 2.1.1 договору приймання зерна здійснювалося за участю повноважного представника Поклажодавця - Ляпоти Ігоря Миколайовича, уповноваженого довіреностями ААВ №709682 від 26.10.2011 р. та №015 від 07.11.2011 року (копії в матеріалах справи, том №3, арк. спр. 48-49), який займався переоформленням зерна поклажодавця відповідно до розділу 2 Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 року.
Як вбачається з пояснень позивача, представник відповідача в межах наданих йому доручень одержав на складі складські квитанції, які є документами суворої звітності, про що свідчать його підписи в Журналі реєстрації складських квитанцій на зерно урожаю 2011 року (копії аркушів Журналу в матеріалах справи , том № 3, арк. спр. 35-47).
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2011р. по лютий 2012 р. позивачем надані згідно вказаного Договору послуги відповідачу на загальну суму 476 969,69 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 74 від 31.10.2011 року, № 70 від 30.11.2011 року, №127 від 31.12.2011 року, № 91 від 31. 01.2012 року, № 218 від 29.02,2012 року (копії документів в матеріалах справи, том. №1, арк. спр.33, 36, 46, 52,55).
В порушення умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не оплатив рахунки-фактури : № 2426, № 2425, № 3335, № 2427 від 31.10.2011р., № 2492, №2493, № 2494 від 02.11.2011 р., № 2495 від 03.11.2011р., № 2522 від 04.11.2011 р., № 2574 від 07.11.2011 p., № 2770, № 2795 від 30.11.2011 p., № 2960 від 31.12.2011 p., № 3099 від 31,01.2012 р., № 3245 від 29.02.2012 р., № 3380 від 31.03.2012 р. (копії документів в матеріалах справи, том № 1, арк. спр. 32,35,38-45,48-51, 54), виставлені на підставі вищевказаних актів здачі-прийняття робіт.
Відповідно до пояснень, наданих позивачем (том. №3, арк. спр.33-34), рахунки та акти виконаних робіт за жовтень - листопад 2011 року надавалися повноважному представнику поклажодавця Ляпоті Ігорю Миколайовичу, який одержав складські квитанції. Починаючи з грудня 2011 року, коли ПП "Укрспецмонтаж" надавалися послуги лише по збереженню 77,588 тонн зерна кукурудзи, вартість яких складала 1 784,87 грн. щомісяця, рахунки направлялися простими листами поштою та бухгалтер, яка веде дану дільницю обліку. відвозила рахунки нарочним. Слід зазначити, що вказаним Договором не встановлений будь-який особливий спосіб виставлення чи доставлення до поклажодавця рахунків.
Як вже зазначалося, сторони визначили у договорі, що термін зберігання зерна становить до 01.05.2012 р., крім ріпаку (п. 6.1 Договору).
Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець - відповідач, зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Частиною 3 ст. 946 ЦК України передбачено, що у разі якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення терміну зберігання зерна, визначеного договором (тобто після 01.05.2012 р.) відповідач зерно не забрав, оплату послуг не здійснив, а філія "Хлібна база №88" продовжує зберігати зерно кукурудзи. В зв'язку з цим, з урахуванням положень ст.946 ЦК України, позивачем за період березень - червень 2012 року донарахована заборгованість на підставі актів здачі - прийняття робіт № 318 від 31.03.2012 р., № 398 від 30.04.2012 р., № 486 від 31.05.2012 р., № 545 від 30.06.2012 р. та виставлені рахунки - фактури № 3496 від 30.04.2012 р., № 3380 від 31.03.2012, №3600 від 31.05.2012 р., № 3670 від 30.06.2012 р. на загальну суму 7 757,16 грн. (заява про збільшення позовних вимог з додатками, том№3 арк. спр. - 1-13). Судом перевірено суму заборгованості, заявлену до стягнення.
Відповідно до матеріалів справи, станом на 01.11.2011 року боржник підтвердив суму заборгованості 257 409,06 грн., яка склалася на той період в Акті звірки взаємних розрахунків (копія в матеріалах справи, том. №1, арк. спр. 57). Як зазначає позивач, в подальшому відповідач не проводив оплати за надані послуги та не підписував актів здачі - прийняття робіт, які підтверджують ступінь завершеності наданих послуг на дату балансу, хоча послуги відповідно до договору складського збереження надавались в повному обсязі. Непідписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт не позбавляє їх властивості доказу у справі, що підтверджує факт надання останньому відповідних послуг.
Таким чином, як зазначає позивач станом на 01.07.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість у сумі 484 726,85 грн. ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 397 від 09.07.2012 р.). Дана обставина відповідачем не спростована.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору складського зберігання, за яким в силу ст. 957 ЦК України, товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Відповідно до ч. ст. 294 ГК України та ч. ст. 956 ЦК України , товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.
Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (ч. 3 ст. 957 ЦК України). Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України). Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Судом досліджено матеріали справи, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги (зокрема, договір №105/11-хб від 17.10.2011р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння, товарно-транспортні накладні з печатками відповідача, форма №36 "Рух та залишки зерна" за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., акт звірки розрахунків, складські квитанції, витяг з журналу реєстрації складських квитанцій на зерно урожаю 2011р.). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом у засіданні.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 484 726,85 є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, жодних заперечень проти позову та доказів у їх обґрунтування не надав.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 статті 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрспецмонтаж - 1" (вул. Зіньківська, 19, м. Полтава, 36009, р/р 2600500102997 в ПАТ КБ "Глобус", МФО 380526, ІПН 372381216016, код ЄДРПОУ 37238122) на користь Філії Хлібна база №88 "Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (38813, Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, р/р 260085105107768 в ПАТ АБ "УКООПСПІЛКА", МФО 322625, ЄДРПОУ 36066129) 484 726,85 гривень основного боргу.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Укрспецмонтаж - 1" (вул. Зіньківська, 19, м. Полтава, 36009, р/р 2600500102997 в ПАТ КБ "Глобус", МФО 380526, ІПН 372381216016, код ЄДРПОУ 37238122)до державного бюджету України ( рахунок 31214206783002 УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача:831019, код бюджетної класифікації:22030001) 9 694,54 гривень судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.08.2012р.
Суддя О.С.Мацко