К/С № К-8906/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Усенко Є.А.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова
на рішенняГосподарського суду Львівської області від 05.11.-12.11.2004 р.
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005 р.
у справі № 5/2132-9/241
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт"
доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.-12.11.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0002022333/0/04-33-1/31291196/6266 від 01.04.2004 р. Стягнуто з ДПІ у Галицькому районі м.Львова на користь ТОВ «Кіносвіт» 85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що податковим органом безпідставно застосована до позивача санкція, встановлена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки цим Законом не передбачено обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок при здійсненні продажу квитків на кіносеанси, натомість у п. 4 ст. 9 Закону є пряма вказівка на те, що при продажу квитків з нанесенням друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки. Штрафні санкції, встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не можуть вважатися податковим зобов’язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому не можуть стягуватися за процедурою, визначеною цим Законом.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення. Посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права. Вважає, що податковою інспекцією правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (із змінами та доповненнями) за порушення позивачем вимог ст. 1, п. 1 ст. 3 вказаного Закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 001219 від 11.03.2004 р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ТОВ «Кіносвіт» зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (із змінами та доповненнями).
На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0002022333/0/04-33-1/31291196/6266 від 01.04.2004 р. про визначення позивачеві відповідно до п. 1. ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 338220 грн.
Статутною діяльністю позивача є надання послуг з кінопрокату. На відвідування кіносеансів здійснюється продаж квитків з видрукуваними типографським способом серією і номером через касу кінотеатру «Галицький центр кіномистецтва».
Касова книга касира містить звіти касира по касі по рахунку № 301. Позивачем ведеться облік – щоденний звіт касира із зазначенням назви підприємства, дати, прізвища керівника підприємства, часу сеансу, назви фільму, ціни квитків, загальної суми проданих квитків, номерів та серій проданих квитків та номерів і серій відривних корінців квитків.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
У податкового органу були відсутні фактичні підстави для висновку про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, викладеного у новій редакції Законом України від 01.06.2000 р. № 1776-III (із змінами та доповненнями), оскільки судами правильно встановлено, що виходячи із приписів п. 4 ст. 9 вказаного Закону позивач, який здійснює свою діяльність з кінопрокату і отримує плату за послуги шляхом продажу квитків для відвідування культурно-видовищного закладу, не зобов’язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.
Відповідно, у податкової інспекції відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 цього ж Закону.
Позиція судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення податковим органом за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила торгівлі, штрафної санкції шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, є правильною. Закон України «Про прядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення вимог податкового законодавства, яким не є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання зі сплати податку, збору (обов’язкового платежу), визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування", а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.-12.11.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
Є.А. Усенко
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко