ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2006р. | м.Київ | № 11/127-А |
за позовом | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
до | 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармелад Фільм" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомреал" |
про | визнання угоди недійсною. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | Черниш Л.А.–держ. под. інсп. (довір. в справі) |
від відповідача-1: від відповідача-2: | не з?явились; не з?явились. |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2006 о 12 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.06.2006, про що повідомлено стороні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати угоду №09/11-МF від 09.11.2004, укладену між ТОВ "Мармелад Фільм" та ТОВ "Укркомреал" на загальну суму 38000,00 грн., недійсною на підставі ст. 208 ГК України при наявності умислу у однієї з сторін –ТОВ "Укркомреал"; зобов’язати ТОВ "Укркомреал" повернути ТОВ "Мармелад Фільм" загальну суму 38000,00 грн., отриману згідно платіжного доручення №105 від 13.12.2004; стягнути з ТОВ "Мармелад Фільм" в доход Державного бюджету України вартість послуг на загальну суму 38000,00 грн., отриманих згідно з податковою накладною №239 від 14.12.2004.
Ухвалою суду від 14.03.2006 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується тим, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2005 за позовом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до ТОВ "Укркомреал" про визнання недійсним статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Укркомреал" вирішено: позов задовольнити; визнати статут ТОВ "Укркомреал", свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Укркомреал" №36090226, видане 29.06.2004, недійсними. Крім того відповідач вказує, що документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Мармелад Фільм" встановлено, що ТОВ "Укркомреал" не мало права виписувати податкові накладні, а тому податковим повідомленням-рішенням №41/22-4/0 від 15.12.2005 ТОВ "Мармелад Фільм" донараховано ПДВ в сумі 88.798,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 44.399,00 грн.
Відповідачі в судові засідання явку своїх представників не забезпечили, відзив на позов не надали. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мармелад Фільм" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомреал" (орендодавець) був укладений договір №09/11-МF від 09.11.2004, предметом якого є передача в оренду кінематографічного обладнання на загальну суму 38.000,00 грн., в т.ч. ПДВ –6.333,33 грн.
На виконання умов вказаної угоди відповідач-2 передав в оренду обладнання, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000121, та виписав в адресу відповідача-1 податкову накладну №239 від 14.12.2004, а відповідач-1 сплатив за оренду грошові кошти на загальну суму 38.000,00 грн., в т.ч. ПДВ –6.333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 13.12.2004.
Вищезазначеними документами підтверджується факт виконання договору його сторонами. З боку контрагентів за спірним договором жодних заперечень (зауважень) щодо його виконання не надходило, договір не оспорювався.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" під час розгляду справ за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними судам відповідно до вимог ст. 43 ГПК України необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен повно з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Спірний договір укладений та виконаний у період, коли вже набрав чинності Господарський кодекс України (з 01.01.2004), положення якого, в т. ч. щодо регулювання господарської діяльності, поширюються на відповідачів згідно зі ст. 1 цього Кодексу, якою визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України він застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
Обґрунтовуючи факт укладання відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач посилається, зокрема, на те, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2005 за позовом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до ТОВ "Укркомреал" про визнання недійсним статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Укркомреал" вирішено: позов задовольнити; визнати статут ТОВ "Укркомреал", свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Укркомреал" №36090226, видане 29.06.2004, недійсними з 11.02.2005. Дане рішення мотивоване тим, що установчі документи ТОВ "Укркомреал" є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, до управління підприємством Літош А.А. (заснував підприємство на прохання невстановлених осіб за винагороду) жодного відношення не має, протягом діяльності вказаного підприємства ним не було підписано жодного договору, накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт з реквізитами ТОВ "Укркомреал". Фактично підприємницька діяльність ТОВ "Укркомреал" проводилась невідомими особами, статут та установчий договір підприємства містить недостовірні дані щодо засновників, власників та місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншим особам діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків.
Суд враховує, що у вищевказаному рішенні суду зазначено про те, що засновником ТОВ "Укркомреал" є Літош Андрій Анатолійович, який підписав установчі документи підприємства за винагороду. При цьому Літош А.А. фінансово-господарською діяльністю від імені ТОВ "Укркомреал" не займався.
Згідно з відомостями ДПІ у Солом’янському районі м. Києва (органу, в якому ТОВ "Укркомреал" перебуває на податковому обліку), свідоцтво платника ПДВ даного підприємства станом на день розгляду спору у справі № 11/127-А не анульоване.
При цьому суд відзначає, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2005 у цивільній справі № 2-854-1/05 статут ТОВ "Укркомреал", свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Укркомреал" визнані недійсними з 11.02.2005, а отже на час правовідносин між позивачами ці документи були чинними.
В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ "Укркомреал". Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання статуту та свідоцтва платника ПДВ цієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Отже, судження, висновки суду, викладені у рішенні Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2005, яким були визнані недійсними статут ТОВ "Укркомреал" та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.
Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ "Укркомреал" на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Крім того, доводячи факт укладення вказаної угоди з метою, суперечною інтересам суспільства та держави, позивач намагається довести факт ухилення від сплати податків. Зокрема, ним вказується на ту обставину, що податковим повідомленням-рішення №41/22-4/0 від 15.12.2005 ТОВ "Мармелад Фільм" на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Укркомреал" не мало права виписувати податкові накладні, визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 88798,00 грн. та застосовані штрафні санкції.
Судом не приймається дане посилання, оскільки в судовому засіданні представник позивача наголошував, що доводить умисел лише у ТОВ "Укркомреал".
Як вже зазначалось, правовідносини між відповідачами виникли та припинились (в зв’язку з виконанням спірного договору) після набрання чинності новим Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11.02.2005 не може свідчити про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки з нього взагалі не вбачається, що послуги не передавались, податки не сплачувались, звітність не подавалась.
Також суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Крім того до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів протиправного умислу.
Позивач не надав доказів того, що внаслідок виконання угоди інтересам держави заподіяні збитки.
За оспорюванню угодою ТОВ "Укркомреал" є орендодавцем, а ТОВ „Мармелад Фільм” орендарем. Відповідно у ТОВ "Укркомреал" за зазначеною господарською операцією виник валовий дохід та податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
У відповідності до пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” контролюючий орган повинен самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідно до абзацу другого пп. 2.5 п. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 N 110 податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо обов'язку платника податків сплатити донараховану суму податків, зборів (обов'язкових платежів), застосованих штрафних (фінансових) санкції (у тому числі пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового та іншого законодавства, що приймається за результатами перевірки платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ "Укркомреал" з питань дотримання податкового законодавства не проводилась, рішення податкового органу про встановлення податкового зобов'язання платника податків не приймалось.
Несплата податків дійсно є порушенням чинного податкового законодавства, однак в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують несплату податків за оспорюваним договором, у т.ч. податку на додану вартість. Отримання відповідачем-2 коштів, а відповідачем-1 орендованого майна не свідчать про намір ухилитись від сплати податків.
Факт ухилення від сплати податків стороною угоди, щодо наявності у якої протиправного умислу твердить позивач (ТОВ "Укркомреал"), не доведений позивачем.
Допустимих доказів наявності у відповідача-2 податкового зобов’язання або податкового боргу позивач не надав, як і не надав будь яких доказів щодо не включення відповідачем-2 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та до валового доходу (за виконаною господарською операцією) за відповідні звітні періоди в податкові декларації (з податку на додану вартість), або несплати сум податкових зобов'язань, в матеріалах справи відсутній Акт перевірки, рішення податкового органу про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність податкового боргу у відповідачів (а саме зазначені документи можуть бути підтвердженням податкового боргу, несплати податків відповідачами).
Відповідно до ч. 2 п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби.
Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Укркомреал" під час укладення та виконання спірного договору подавало податкову звітність до податкового органу, зокрема з податку на додану вартість. До матеріалів справи долучено належним чином засвідченні копії податкових декларацій з податку на додану вартість, які були подані до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва з відображенням у них відповідних сум податкового кредиту та податкових зобов’язань, які розраховувались за результатами здійснення ряду господарських операцій з різними контрагентами.
Як вбачається з отриманих на вимогу суду податкових декларацій ТОВ "Укркомреал" з ПДВ та з податку на прибуток за період, на який припадає укладання та виконання спірної угоди, суми коштів, задекларовані ТОВ "Укркомреал", в т. ч. як валові доходи та загальні обсяги оподатковуваних господарських операцій, значно перевищують суми коштів, отриманих ТОВ "Укркомреал" від ТОВ «Мармелад Фільм»в оплату наданих послуг у відповідні звітні податкові періоди.
За вказаних обставин та за відсутності відповідних доказів у суду немає жодних підстав вважати, що суми, отримані ТОВ "Укркомреал" від ТОВ «Мармелад Фільм», в т.ч. суми ПДВ, не зазначені у вказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток за відповідні періоди.
Отже, факт ухилення від сплати податків відповідачем-2 не доведений позивачем.
Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не довів суду обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.06.2006