Справа № 2/0510/309/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого - судді Супрун М. Ю.

при секретарі - Шуляк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку,

в с т а н о в и в :

В вересні 2011 року до суду звернулась ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що 01 червня 2010 року між нею та СПД ОСОБА_2 була укладена письмова угода про наміри та завдаток, згідно з якою вона зобов'язалась до 01 серпня 2010 року придбати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме повністю сплатити продавцю вартість даного жилого приміщення в сумі 120000,00 грн, що еквівалентно 15000 доларам США, а СПД ОСОБА_2, який виступив в якості повіреного продавця, в свою чергу, зобов»язався передати їй у власність дану квартиру. В той же день, на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання, вона передала матері відповідача ОСОБА_3, яка виступала в якості представника СПД ОСОБА_2, завдаток в сумі 8000,00 грн. Крім того, 22 червня 2010 року вона уклала з СПД ОСОБА_2 додаткову письмову угоду про наміри та завдаток, згідно якої в рахунок належних з неї за договором платежів, на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання вона передала ОСОБА_3 додатково завдаток в сумі 8000,00 грн. Взяте на себе зобов»язання ОСОБА_2 не виконав і до теперішнього часу основний договір купівлі-продажу квартири з нею не уклав, тому просила стягнути на її користь з відповідача подвійну суму завдатку в сумі 32000,00 грн., що передбачено укладеними між ними договорами про намір та завдаток.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдаток в подвійному розмірі в сумі 32000,00 грн за договорами про намір та завдаток від 01 червня 2010 року та 22 червня 2010 року, які були укладені між нею та СПД ОСОБА_2

Представник позивачки ОСОБА_4, діюча за довіреністю, просила позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути на користь останньої з відповідача подвійну суму завдатку за договорами про наміри та завдаток від 01 червня 2010 року та 22 червня 2010 року.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та в судовому засіданні пояснив, що він є суб»єктом підприємницької діяльності, яку здійснює в агентстві нерухомості «Мегаполіс». За трудовим договором з ним з 10 вересня 2007 року по 01 лютого 2010 року в агентстві в якості менеджера з консалтингу працювала його мати ОСОБА_3 Намагаючись допомогти своїй знайомій ОСОБА_1 у придбанні квартири, ОСОБА_3 01 та 22 червня 2010 року підписала з позивачкою угоди про наміри та завдаток. Ці обставини йому сталі відомі за день до смерті його матері -в жовтні 2010 року. ОСОБА_3 повідомила йому про те, що стала жертвою шахрайства ОСОБА_5, якої вона передала в якості передплати за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 6000,00 тисяч доларів США та 8000,00 грн., які стали предметом додаткової угоди від 22 червня 2010 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_5, про що свідчить особистий підпис останньої під текстом даної угоди. Згодом ОСОБА_1 відмовилась від наміру придбати квартиру, яка була предметом вказаних угод і ОСОБА_3 оказала допомогу ОСОБА_1 в придбанні іншого жилого приміщення, а ОСОБА_6, в свою чергу, пообіцяла повернути отримані грошові кошти. Таким чином, угоди про наміри та завдаток від 01 та 22 червня 2010 року він не укладав, не мав волевиявлення на їх укладення та не схвалював ці правочини, а також не отримував від позивачки грошові кошти. Крім того, приймаючи до уваги те, що при укладенні даних угод не була дотримана нотаріальна форма, вони є нікчемними, тому не мають юридичної сили. З урахуванням наведеного, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника та відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно статті 570 Цивільного Кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов»язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов»язання.

З огляду на зазначене та положення статей 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов»язання.

Натомість згідно з частиною першою статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Необгрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, оскільки зобов»язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір, не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором (частини друга та третя статті 635 Цивільного кодексу України)

Крім того, частиною першою статті 635 Цивільного кодексу України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

У відповідності до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що 01 червня 2010 року та 22 червня 2010 року між ОСОБА_3 як повіреним продавця та ОСОБА_1, як покупцем, було укладено угоди про наміри та завдаток, за якими до 01 серпня 2010 року сторони зобов»язались укласти договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 120000,00 грн, що еквівалентно 15000 доларам США. В забезпечення виконання зобов»язань покупець передав повіреному продавця 16000,00 грн. Дані попередні договори нотаріально не посвідчені (а.с.6-7)

Також установлено, що у визначений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу квартири укладений не був.

Приймаючи до уваги те, що внесення завдатку як способу виконання зобов»язання може мати місце лише у випадку наявності зобов»язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами і так як договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку укладено не було, то передані позивачкою грошові кошти є авансом.

Оскільки аванс -це лише спосіб платежу, який не виконує забезпечувальної функції, а сплачується боржником у момент настання обов»язку платежу, тобто виконує функцію попередньої оплати, боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення.

Крім того, враховуючи те, що в порушення вимог вищезазначених норм закону, при укладенні договорів про наміри та завдаток від 01 та 22 червня 2010 року не була дотримана нотаріальна форма їх посвідчення, тому за правилами ч. 1 ст. 220 ЦК України, такі договори є нікчемними.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Сторони такого правочину не зобов»язані виконувати його умови.

У відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В судовому засіданні встановлено, що гроші позивачка передавала не відповідачу, а його матері ОСОБА_3

Дана обставина була підтверджена сторонами та допитаними свідками.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила той факт, що в 2010 році ріелтор ОСОБА_3 займалась пошуком квартири для її матері, якої позивачка двічі передала завдаток за квартиру.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні засвідчила той факт, що між ріелтором ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 в агентстві нерухомості була укладена угода про намір придбання нерухомості, позивачка передала ріелтору завдаток.

Позивачка, звертаючись з позовом саме до ОСОБА_2, обгрутовавала це тим, що ОСОБА_3, якої вона передала гроші, була представником СПД ОСОБА_2

Однак, дана обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно за трудовим договором з СПД ОСОБА_2 працювала з 10 вересня 2007 року в агентстві нерухомості «Мегаполіс», однак по 01 лютого 2010 року даний трудовий договір був розірвано. Не встановлено судом також те, що ОСОБА_2 видавав ОСОБА_3 довіреність, яка б дозволяла останньої укладати від його імені угоди.

Таким чином, судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_2 мала законні підстави на укладення договорів в інтересах СПД ОСОБА_2 і тому виступала від свого імені.

З огляду на зазначене, суд вважає, що з відповідача не підлягає стягненню сума авансу за договорами про наміри та завдаток, оскільки ОСОБА_2 аванс від позивачки не отримував.

Також немає підстав для стягнення з ОСОБА_2 суми авансу, як спадкоємця ОСОБА_3

На підставі викладеного, ст. ст. 570, 546, 548, 657, 635, 216 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 209,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: