К/С № К-19462/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Сергейчука О.А.
Рибченка А.О.
Голубєвої Г.К.
при секретарі Ільченко О.М.
за участю представника
відповідача: Кундиловської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому
на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2006 р.
та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28.03.2006 р.
у справі № 2а-99 (22 ас-135)
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28.03.2006 р., адміністративний позов задоволено частково. Постанову заступника начальника ДПІ у м. Хмельницькому Коновальчука Валерія Миколайовича від 23.12.2005 р., серія АА № 464112, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у сумі 102 грн. визнано нечинною в частині положення про накладення штрафу. Змінено захід стягнення в межах, передбачених ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на попередження. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 1,70 грн.
ДПІ у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Зазначає, що право розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (ст. 1641), передбачено ст. 2342 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що виходячи із змісту ст. 23 вказаного Кодексу до позивача правомірно застосовано захід стягнення у вигляді штрафу.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив задовольнити її вимоги.
ОСОБА_1 про дату, час та місце касаційного розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повістки-повідомлення за адресою, вказаною у позовній заяві, касаційній скарзі та інших матеріалах справи, однак повернута до суду за закінченням терміну зберігання. Суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для касаційного розгляду справи без участі ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1, який є приватним підприємцем і на даний час призупинив свою підприємницьку діяльність, у порушення порядку подання декларації про доходи, передбаченого п.4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, несвоєчасно подав до податкового органу декларацію про доходи, одержані за 9 місяців 2005 року.
Постановою заступника начальника ДПІ у м. Хмельницькому від 23.12.2005р. № 464112 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст.1641 Кодексу про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у сумі 102 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 1641 Кодексу про адміністративне правопорушення, оскільки остання винесена у відповідності до вимог закону. Але, виходячи з того, що при накладенні на ОСОБА_1 стягнення посадовою особою податкової інспекції не в повній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та обставини, що пом'якшують відповідальність, та те, що від даного порушення шкідливих наслідків не настало і будь-якої шкоди не заподіяно, дійшов висновку про необхідність зміни застосованого до позивача виду стягнення в межах, передбачених ч. 1 ст. 1641 Кодексу про адміністративні правопорушення, зі штрафу на попередження.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вказаної статті стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Заступник начальника ДПІ у м. Хмельницькому, вирішуючи питання про застосування до позивача виду адміністративного стягнення за несвоєчасне подання податкової декларації про доходи, не дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, не врахував те, що позивач вперше притягується до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації, не врахував причини за яких було допущено адміністративне правопорушення, та інші обставини, які пом'якшують відповідальність, що призвело до неправильного визначення виду адміністративного стягнення, а саме: у вигляді штрафу, тоді коли за передбачене ч.1 ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення передбачено альтернативне штрафу адміністративне стягнення у вигляді попередження, яке б за викладених обставин доцільно було застосувати.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про невідповідність застосованого до позивача виду адміністративного стягнення, а саме: штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несвоєчасне подання декларації про доходи), характеру вчиненого позивачем правопорушення.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, змінивши захід адміністративного стягнення у межах, передбачених ч. 1 ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та визначивши позивачеві адміністративне стягнення у вигляді попередження, керуючись ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вийшов за межі повноважень, наданих йому ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якого розглядалася дана адміністративна справа.
Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства, визначається цим Кодексом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином, вирішуючи адміністративний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій мали повноваження, визначені виключно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, і не могли керуватися ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначені повноваження органу (посадової особи) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та вирішувати питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 2342 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 1641) розглядають органи державної податкової служби України. Від імені органів державної податкової служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники, начальники державних податкових інспекцій Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст і районів у містах та їх заступники.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність у органу державної податкової служби підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але встановивши помилковість визначення позивачеві виду адміністративного стягнення, мали задовольнити позов повністю та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у повному обсязі.
З огляду на викладене та враховуючи, що обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28.03.2006 р. скасувати.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову заступника начальника Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 23.12.2005 р. № 464112 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 102 грн. за ч. 1 ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (29011, м. Хмельницький, вул. Весела, 32) судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.А. Сергейчук
А.О. Рибченко
Г.К. Голубєва