К/С № К-21554/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Голубєвої Г.К.
Нечитайла О.М.
Маринчак Н.Є.
Сергейчука О.А.
при секретарі Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Васильєва О.О., Олекси Л.А.
відповідача: Азарова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2006 р.
та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 р.
у справі № 34/356а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"
до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Донецької області від 16.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р., позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ № 0001112341/0/8783 від 19.05.2005 р. про визначення податкового зобов'язання зі штрафної санкції у розмірі 81872,00 грн. та скасовано рішення Костянтинівської ОДПІ №0001112341/3/19594 від 07.11.2005 р. про застосування штрафної санкції у розмірі 81872,00 грн. Присуджено із державного бюджету на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» судові витрати з державного мита у розмірі 85,00 грн.
Костянтинівська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нову ухвалу про відмову повністю ТОВ у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Костянтинівської ОДПІ № 0001112341/0/8783 від 19.05.2005 р. (щодо визначення штрафної санкції у розмірі 81872,00 грн.), №0001112341/2/14262 від 12.08.2005 р. (щодо визначення штрафної санкції у розмірі 81872,00 грн.) та скасування рішення Костянтинівської ОДПІ №0001112341/3/19594 від 07.11.2005р. (щодо застосування штрафної санкції у розмірі 81872,00 грн.). Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, неправильну правову оцінку обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень. Наголошує на тому, що суди застосували норму п. 2.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 р., не у повному обсязі, що призвело до помилково висновку стосовно того, що готівковими розрахунками вважаються розрахунки, здійснені лише за рахунок коштів, одержаних з кас банків, або за рахунок готівкової виручки, проведеної через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми. Твердження суду про те, що така розрахункова операція, як внесення від імені позивача його працівником готівкових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ «Рубежанський КТК» в рахунок сплати заборгованості позивача, не є готівковим розрахунком у розумінні Положення, є порушенням норм матеріального права. Зазначає, що ТОВ «Кристал», прийнявши від свого працівника звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, визнало за собою права та обов'язки платника готівкових коштів щодо проведеної готівкової операції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 17.05.2005р. № 142/23-1-30207119 щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005р. зафіксовано перевищення позивачем 02.12.2004 р. встановленого ліміту готівкового розрахунку протягом одного дня через касу банку та, як наслідок, перевищення позивачем ліміту залишку готівки у касі у розмірі 40936 грн. Вказане порушення полягало в тому, що сума готівкового розрахунку позивача із ЗАТ «Рубежанський КТК» за касової квитанцією відділення Промінвестбанку м. Северодонецька становила 51400 грн., тоді коли граничний розмір суми готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством через каси банків протягом одного дня становить 10000 грн., що передбачено п. 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428. Такого висновку податкова інспекція дійшла виходячи із того, що 02.12.2004 р. працівником підприємства ОСОБА_1 у бухгалтерію був наданий авансовий звіт про те, що ним від імені ТОВ ТК «Кристал» були внесені готівкові кошти до філії «Відділення Промінвестбанку м.Северодонецька» на розрахунковий рахунок ЗАТ «Рубежанський КТК» в рахунок заборгованості за гофрокартон у розмірі 51914 грн. ТОВ «Кристал» перед ОСОБА_1 була погашена заборгованість до кінця грудня 2004 року.
За висновками перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій у розмірі 81872,00 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 за порушення позивачем п. 2.3, п. 2.8 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001 р.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Під «готівковими розрахунками» пункт 1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, розуміє платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Відповідно до пункту 2.2. вищевказаного Положення розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.
Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здійснюються також через установи банків шляхом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів.
Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок заповнення якої встановлені Державною податковою адміністрацією України.
Проаналізувавши приписи наведеної норми Положення, суд касаційної інстанції зазначає, що вказана норма визначає альтернативні способи здійснення розрахунків готівкою підприємств між собою, а саме: як через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми, так і через установи банків шляхом переказу готівки на користь підприємств для сплати будь-яких платежів, однак, не зважаючи на те, яким чином здійснюються розрахунки готівкою, такі розрахунки мають обов'язково здійснюватися чи за рахунок коштів, одержаних з кас підприємства, чи за рахунок готівкової виручки підприємства.
Зі змісту п. 1.2, п.п. 2.2. Положення випливає, що готівкові розрахунки підприємства полягають у платежах підприємства належними йому готівковими коштами, які мають бути одержані з каси підприємства чи бути готівковою виручкою.
Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи не було встановлено факту видачі готівкових коштів працівникові позивача ОСОБА_1 для здійснення розрахунків з іншим підприємством з виписуванням видаткового касового ордеру або належно оформленої платіжної відомості, як то передбачено пунктом 3.3. вказаного Положення, отже, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 діяв як фізична особа, використавши при розрахунку від імені позивача власні грошові кошти, тобто готівкові розрахунки здійснені фізичною особою власними коштами і не можуть вважатися готівковими розрахунками підприємства - ТОВ ТК «Кристал», у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог п. 2.3 та п. 2.8 Положення.
Суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статті 1088 ЦК України, пункту 1.4 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, правильно вказав у мотивувальній частині своєї ухвали про помилковість позиції суду першої інстанції стосовно того, що дана розрахункова операція одночасно є безготівковим видом розрахунку.
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням останньої наведеної позиції апеляційної інстанції, узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Г.К. Голубєва
О.М. Нечитайло
Н.Є. Маринчак
О.А. Сергейчук