К/С № К-10063/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.10.2005р.
у справі № 20-12/312
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 626 від 23.02.2004 р. про визначення ТОВ «Фортуна плюс» податкового зобов'язання у розмірі 90748,65 грн. Стягнуто з ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на користь ТОВ «Фортуна плюс» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 544,75 грн. витрат на проведення судової експертизи.
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильне застосування положення п.п.2.15, 2.17 п.2, п.п. 5.8.4., 5.8.6 п. 5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за №237/5428 (зі змінами та доповненнями), ст. ст. 2. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 101, 43 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1, 2, 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 р. № 440 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2003 р. за № 915/8236.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 18.02.2004р. №020/26-216 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя зафіксувала порушення позивачем вимог ст.ст. 7, 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», яке полягало в тому, що працівник ТОВ «Фортуна Плюс» ОСОБА_1 отримав з каси підприємства під звіт грошові кошти у розмірі 76340,00 грн., однак за використання таких коштів звіт не надав, тобто отримав прибуток без сплати підприємством прибуткового податку з громадян.
На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення № 626 від 23.02.2004 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 30249,55 грн. та штрафних санкцій в сумі 60499,10 грн., а всього 90748,65 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, отримані ОСОБА_1 грошові кошти були використані на сплату оренди приміщення, в якому розташовано ТОВ «Фортуна Плюс», про що надійшов звіт від ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_1
Таким чином, грошові кошти, одержані ОСОБА_1 з каси підприємства, не можуть бути об'єктом оподаткування у розумінні ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.2992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", оскільки не є доходом такого працівника, а були використані для потреб підприємства. Відповідно, у податкового органу були відсутні фактичні та правові підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток громадян.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі виявлення податковим органом порушення юридичною особою норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, в тому числі щодо видачі готівкових коштів під звіт відповідній особі та щодо звітування за отриманими сумами цією особою, до юридичної особи мають бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу, що передбачено статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р., і такі порушення не тягнуть визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Доводи податкової інспекції про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши про необґрунтованість визначення відповідачем штрафних санкцій за порушення касової дисципліни на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р., як податкового зобов'язання, суд касаційної інстанції визнає безпідставними.
Суд апеляційної інстанції правильно послався на приписи Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. в обґрунтування неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, прийняття якого податкова інспекція фактично обґрунтувала порушеннями позивачем касової дисципліни, і не встановлював обставини про застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій саме на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко