Дело № 1510/5507/12
Производство № 5/1510/187/12
У К Р А Ї Н А
ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
про відмову у скасуванні випробування та
направлення для відбування призначеного покарання
17 вересня 2012 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючого судді Яковенка І.І., при секретарі Ткачовій В.В., за участю прокурора Купцова І.П., начальника Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області Тірон І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі Одеської області подання Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області про скасування випробування та направлення для відбування призначеного покарання відносно
ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горький Російської Федерації, громадянина України, з неповною середньою освітою, холостого, працюючого за наймом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2011р. за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України,
встановив:
Ізмаїльський МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області (далі -КВІ) 10.08.2012 р. звернувся до суду з поданням на підставі ст. 166 КВК України, ч. 2 ст. 78 КК України для вирішення питання про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання, посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_2 засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2011 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України. Зазначений вирок суду надійшов для виконання до КВІ 25.10.2012 р. 15.11.2012 р. ОСОБА_2 був поставлений на облік в КВІ та йому було роз'яснено порядок та умови відбування іспитового строку, про що ним була підписана відповідна підписка. Також було винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію -перший понеділок кожного місяця. Однак, 03.01.2012 р., 06.02.2012 р. засуджений не з'явився на реєстрацію, чим не виконав покладений на нього судом обов'язок періодично з'являтися на реєстрацію до КВІ, йому було винесене письмове попередження. 05.06.2012 р. засуджений ОСОБА_2 знов не з'явився на реєстрацію та не надав документів, підтверджуючих причини неявки до КВІ, йому було винесене друге письмове попередження. Але і 06.08.2012 р. засуджений ОСОБА_2 знов не з'явився на реєстрацію та не надав документів, підтверджуючих причини неявки до КВІ, йому було винесене третє письмове попередження.
ОСОБА_2 в судовому засіданні подання КВІ не визнав, був проти скасування у відношенні нього випробування та направлення його для відбування покарання, пославшись на те, що не з'являвся до КВІ у зв'язку з тим, що був зайнятим на роботі, питаннями про відшкодування сум за вироком суду.
Суд, заслухавши пояснення начальника КВІ Тірон І.О., яка підтримала подання, думку прокурора Купцова І.П., який вважав, що подання задоволенню не підлягає, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні подання КВІ слід відмовити з наступних підстав.
Так, 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 був засуджений Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до матеріалів особової справи КВІ відносно ОСОБА_2 15.11.2011 р. вирок суду було отримано КВІ для виконання, що підтверджується відповідним листом суду (а.с. 1) та повідомленням КВІ про прийняття вироку до виконання (а.с. 5).
22.11.2012 р. засудженому ОСОБА_2 було роз'яснені покладені на нього судом обов'язки про те, що він зобов'язаний повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації в КВІ, він також був попереджений про наслідки ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного порушення громадського порядку (а.с. 13). Постановою від 22.11.2012 р., з якою засуджений ознайомлений, засудженому призначено днем явки перший понеділок кожного місяця (а.с. 15).
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводити індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролювати додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; вносити подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовувати початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.
Вказана стаття до поважних причин неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції відносить несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого своєчасно прибути за викликом.
З листку реєстрації вбачається, що ОСОБА_2 не з'явився на реєстрацію 03.01.2012 р., 06.02.2012 р., 05.06.2012 р. та 06.08.2012 р. В цьому ж листку зазначено, що 04.06.2012 р. -святковий день.
В матеріалах також містяться копії викликів ОСОБА_2 до КВІ: від 12.01.2012 р. - з'явитися до 20.01.2012 р. (а.с. 26); від 20.02.2012 р. -до 28.02.2012 р. (а.с. 17) та від 03.08.2012 р. -до 10.08.2012 р. (а.с. 45). Однак, разом з цим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факти одержання ОСОБА_2 зазначених викликів.
З матеріалів також вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не з'явився на реєстрацію до КВІ 03.01.2012 р. та 06.02.2012 р., він 05.03.2012 р. був попереджений про те, що у випадку подальшого невиконання ним покладених на нього судом обов'язків або систематичного скоєння ним правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, КВІ може направити до суду матеріали для вирішення питання про скасування випробування та направлення його для відбування покарання (а.с. 29).
Такі ж попередження були оголошені ОСОБА_2 02.07.2012 р. та 09.08.2012 р., у зв'язку з його неявкою на реєстрацію відповідно 05.06.2012 р. та 06.08.2012 р. (а.с. 42, 48).
З листку реєстрації вбачається, що ОСОБА_2 з'являвся до КВІ на реєстрацію 22.11.2011 р., 05.12.2011 р., 05.03.2012 р., 02.04.2012 р., 07.05.2012 р. та 02.07.2012 р.
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 05.03.2012 р. він не з'явився в КВІ у зв'язку з тим, що займався питанням відшкодування шкоди за вироком суду (а.с. 28).
Відповідно ж до пояснень ОСОБА_3, якого ОСОБА_2 є сином, ОСОБА_2 вчасно не з'явився на реєстрацію 06.08.2012 р., оскільки був на роботі та його не відпустили, він з'явився 06.08.2012 р. о 18:30 год., але кабінет був закритим (а.с. 46).
Причина неявки ОСОБА_2 на 05.06.2012 р. КВІ не з'ясована взагалі.
Таким чином, досліджені матеріали особової справи відносно ОСОБА_2 свідчать про те, що працівниками КВІ неналежно виконанні покладені на них статтями 164, 166 КВК України та Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. №270/1560, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 р. за №16/8615 (далі -Інструкція), обов'язки, зокрема, не виконано обов'язок контролювати виконання засудженим ОСОБА_2 обов'язків, покладених на нього судом; не внесено подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засудженого ОСОБА_2, який не з'явився за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; не здійснено попередження ОСОБА_2 про наслідки неявки до КВІ 03.01.2012р. та 06.02.2012 р., оскільки таке попередження було винесене засудженому тільки аж 05.03.2012 р., коли він черговий раз з'явився на реєстрацію.
Так, відповідно до п/п. 1.5. п. 1 розділу IV Інструкції контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, включає в себе, у тому числі, додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; привід засуджених осіб, які не з'явились за викликом до інспекції; проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; проведення інших заходів, передбачених законодавством.
Крім того, відповідно до п/п. 5.4. п. 5 розділу IV Інструкції невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом /наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин/. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом місяця після встановлення таких фактів /частина 3 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України/.
Усе вищезазначене дає суду підстави зробити висновок про неналежне виконання КВІ вимог зазначених нормативно-правових актів, у зв'язку з чим з матеріалів особової справи ОСОБА_2 неможна з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що подання КВІ про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 78 КК України, ст. ст. 164, 166 КВК України, ст. ст. 4082, 411 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні подання Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області про скасування випробування та направлення для відбування призначеного покарання ОСОБА_2, засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2011 р. за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи діб з моменту її оголошення.
СУДДЯ
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко