Справа № 2208/4079/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Шершуна В.В.

суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.

при секретарі: Лапко Ю.В.

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку, земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку, земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними. Ухвалою суду залучено в якості третьої особи по справі другу Кам'янець-Подільську державну нотаріальну контору. В обґрунтування вимог позивач вказує, що з 05.10.1995 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. В період шлюбу, а саме 10.02.2001 р. ним з відповідачкою було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та приватизовано ним земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,161 га, що знаходиться по АДРЕСА_2, на якій вони розпочали будівництво житлового будинку. Через припинення шлюбних відносин в 2006 р. відповідачка звернулась з позовом до суду про поділ вищевказаного спільного майна. Під час розгляду справи вони домовились добровільно вирішити питання розподілу майна, а саме: йому залишається у власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1, а відповідачці - земельна ділянка з незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_2. Дану домовленість оформили розпискою. Через мирне вирішення спору в судові засідання не з'являлись, а тому позовна заява відповідачки про розподіл майна подружжя, судом була залишена без розгляду. На виконання домовленості з відповідачкою про поділ майна подружжя оформив на її користь договір дарування земельної ділянки площею 0,161 га та незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 64% в АДРЕСА_2 Після вирішення спору про розділ майна 29.03.2007 р. шлюб з відповідачкою було розірвано. Оскільки відповідачка не виписувалась з дочкою з квартири він звертався до суду з позовом про зняття

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Вдовичинський А.В. Провадження № 22ц/2290/2037/12

Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 21

їх з реєстрації і в судовому засіданні вони уклали мирову угоду від 13.09.2007 р., згідно якої відповідачка зобов'язалась виписатись з квартири після 18.02.2008 р. що на його думку теж свідчить про розподіл сторонами спільного майна. Фактично відповідачка обманула його оскільки згодом, порушивши угоду про розподіл майна звернулась повторно з позовом до суду про розділ подружнього майна. Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15.06.2009 р. позов відповідачки задоволено, визнано за нею право власності на 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Наміру дарувати земельну ділянку з незавершеним будівництвом житловим будинком він не мав, фактично договір дарування приховував досягнуту з відповідачкою угоду про розділ майна подружжя, згідно якої у власність відповідачки переходить земельна ділянка з незавершеним будівництвом житловим будинком, а у його власності залишається квартира. Позивач вказує на удаваність вчиненого договору дарування оскільки фактично земельну ділянку з незавершеним будівництвом подарував відповідачці як її частку в спільному майні подружжя, при цьому його власності мала б залишитися квартира. Позивач просив суд винести рішення яким - визнати договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки площею 0.161 га. в АДРЕСА_2 укладений між ним та відповідачкою 16.01.2007 року удаваним та визнати його договором про розділ майна подружжя.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задовільнити його вимоги. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

На думку апелянта суд не дав належної оцінки поясненням відповідачки про те, що між ними була домовленість про розподіл майна і земельної ділянки та розташованого на ній недобудованого будинку які були передані їй у власність в рахунок цієї домовленості. В зв'язку з цим, апелянт вважає, що укладений договір не відповідає його внутрішній волі, а був укладений з метою вирішення спору про розподіл майна подружжя. Апелянт вказує, що про наявність між ним і відповідачкою відповідної домовленості свідчать і надані суду розписка згідно якої відповідачка погодилась прийняти в дар земельну ділянку і недобудований на ній будинок, з тим щоб у його власність перейшла квартира, яку вона з дочкою зобов'язувалася звільнити

В зв'язку з цим, апелянт вказує, що укладаючи правочин він помилився щодо обставин, які мають істотні значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, вважаючи що фактично укладає договір про розподіл майна подружжя.

Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Суд першої інстанції правильно встановив, що Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.10.1995 р. по 29.03.2007 р. За час шлюбу сторонами придбано: згідно договору купівлі-продажу від 10.02.2001 р. - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 яку було оформлено на ОСОБА_1, що підтверджується копією договору, та згідно договору купівлі-продажу від 10.02.1998 р. № 2-475 - земельну ділянку площею 0,161 га по АДРЕСА_2, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю. На зазначеній земельній ділянці сторонами було розпочато будівництво житлового будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Під час шлюбу між сторонами виник спір щодо розподілу спільного майна. Під час його вирішення в грудні 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл подружнього майна ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду по справі № 2-4042/2006 від 18.12.2006 р. були залишені без розгляду в зв'язку із повторною неявкою сторін в судове засідання.

16.01.2007 р. позивачем було укладено з відповідачкою договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки згідно якого він передав у власність відповідачці безоплатно незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2. готовністю 64% будівельно-монтажних робіт та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - площею 0,161 га. що знаходиться в АДРЕСА_2. Згідно поданої заяви віл 16.01.2007 р. ОСОБА_2. було роз'яснено нотаріусом зміст ст. 60-65 СК України, на виділення частки в спільному майні подружжя, а саме, на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку і на 1/2 частину земельної ділянки в с Гуменці вона не претендувала в зв'язку з тим. що її чоловік ОСОБА_1, дарує вищевказане майно їй повністю.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від тго, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ. набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Згідно ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Ч. 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Ст. 216 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину. який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив твердження позивача з посиланням на розписку відповідачки та текст мирової угоди про те, що договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки від 16.01.2007 р. є удаваним, що фактично між ним та відповідачкою відбувся договір розподілу спільного майна подружжя оскільки оспорюваний договір дарування нерухомого майна укладений сторонами у визначеній законом нотаріальній формі, свідчить про безоплатну передачу майна позивачем у власність відповідачки, а не про розподіл майна подружжя. Крім цього суд також підставно врахував той факт, що цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл подружнього майна у справі № 2-4042/2006 ухвалою суду від 18.12.2006 р. було залишено без розгляду, а не закрито провадження у зв'язку із визнанням мирової угоди сторін. Будь-які інші домовленості щодо спільного нерухомого майна подружжям не укладені у встановленій законом формі і носять нікчемний характер.

Зазначені обставини також підтверджуються рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15.06.2009 р. у справі № 2-530/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя яким було визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в м. Кам'янець-Подільський. Вказане рішення 31 серпня 2009 року було залишено без змін ухвалою апеляційного суду, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апеллянта на розписку відповідачки щодо умов розподілу їх майна з врахуванням вищевикладених фактів підтверджує намір позивача передати відповідачці своє майно у власність і не може бути підставою для визнання договору дарування не дійсним. Не приймає колегія суддів і доводи апеллянта про те, що правочин не відповідає його волі, був укладений з метою вирішення іншого спору, а також про те, що він помилився щодо істотних обставин правочину, оскільки при укладені договору дарування нотаріус детально ознайомив його з правамита наслідками укладення правочину.

При цьому, колегія суддів також не приймає до уваги твердження апеллянта про те, що фактично між ним і відповідачкою було укладено договір розподілу спільного майна подружжя, оскільки такий договір повинен мати обовязкову нотаріальну форму. При недотримані цієї форми такий договір є нікчемним і не породжує правових наслідків.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процессуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Шершун