Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7744/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:26
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мєзєнцева Є.І.
при секретарі Небраті Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (представник Гришина В.В., довіреність від 23.07.12) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька (представник Чугріна Л.В., довіреність від 09.07.12) про стягнення сплаченої позивачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розміром 761'263,10 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі - Управління, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька (далі - Фонд, відповідач) про стягнення сплаченої позивачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розміром 761'263,10 грн. (а.с.а.с.2-7).
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що статтями 21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено обов'язок Фонду відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Водночас позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с.137) зазначив, що відповідач відмовляється прийняти до заліку витрати на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначених пенсіонерам в сумі 761'263,10 грн., з яких 745'474,74 грн. - державна адресна допомога; 1'102,88 грн. - сума витрат понесених Управлінням з підстав отримання особами каліцтва за межами України; 362,12 грн. - сума витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття; 14'172,17 грн. - сума витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника чоловіка (дружини) у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не перебували на його утриманні (працювали); 151,19 грн. не виплат пенсій у зв'язку із втратою годувальника дітям у випадку закінчення терміну навчання або відсутністю довідки про навчання.
Після проведення повторного автоматичного розподілу справ між суддями відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 02.08.2012 року №553 (а.с.126), справа №2а/0570/7744/2012 була передана на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Мєзєнцеву Є.І. для розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, заявлені у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених раніше у письмових запереченнях (а.с.а.с.115-118), зокрема, посилався на відсутність правових підстав для відшкодування заявлених позивачем витрат.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 04.09.12 року з 12:23 до 12:26 години.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
До основних завдань Пенсійного фонду України відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, належить, окрім іншого, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За змістом статті 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) у статі 21 унормовує, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому, або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За приписами частини 2 статті 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Водночас, пунктом 5 статті 24 Закону передбачений обов'язок Фонду співпрацювати з іншими фондами соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі - Порядок).
За результатом проведеного правового аналізу положень означеного Порядку вбачається, що в основу цього механізму покладено проведення щомісячних звірок територіальними підрозділами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат на відповідні виплати. Так, пунктом 5 Порядку закріплено, що органи Пенсійного фонду щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
В свою чергу, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п.6 Порядку).
Суд зазначає, що в світлі пункту 7 Порядку, саме вказана довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідних коштів Пенсійному Фонду України до 25 числа наступного за звітним.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Управлінням були складені акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2012 року по березень 2012 року (а.с.а.с.102-107), які в свою чергу були підписані відповідачем з врахуванням зауважень відображених у протоколах розбіжностей до них (а.с.а.с.40-49, 97-101).
Здійснивши сукупний аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню до розглядуваних спірних правовідносин, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на виплату адресної допомоги, суд зазначає наступне.
Форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-5/4, і не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
Щомісячна державна адресна допомога до пенсії не належить до числа послуг та страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Державна адресна допомога та її доставка не передбачені Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку суми, що підлягають відшкодуванню Фондом, це суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
ь сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
ь щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
ь допомога на поховання сім'ї померлого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
ь сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суд звертає увагу, що зазначеним Порядком встановлено вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Окрім того, постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Отже, щомісячна державна адресна допомога є додатковою допомогою до пенсії і до основного її розміру не включається.
Зазначене зумовлює висновок суду, що державна адресна допомога є самостійним видом виплат, що виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, щомісячна державна адресна допомога до пенсії в розмірі 745'474,74 грн., призначена і виплачена Управлінням відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не є виплатою, що підлягає фінансуванню згідно зі статтею 21 Закону, а отже і не підлягає відшкодуванню Фондом.
Стосовно суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не знаходилася на його утриманні, суд зазначає наступне.
В силу статті 33 Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами, зокрема є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через види фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, а також інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
При цьому частиною 3 статті 35 Закону встановлено, що факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності документів зазначених у частині другій цієї статті і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.
Тобто, факт перебування на утриманні у застрахованої особи повинен підтверджуватись певними допустимими письмовими доказами, які на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні, а тому заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для заліку означеної виплати не є спростованими позивачем.
Між тим, приписи статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на зазначене, суд зауважує, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами, в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язку Фонду відшкодувати суму витрат на виплату пенсій в розмірі 14'172,17 грн., у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не знаходилися на його утриманні, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування означених витрат відповідачем.
За результатом дослідження матеріалів справи судом також встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2012 року у справі №2-а-690/10/0523 було скасовано постанову Київського районного суду м. Донецька від 13.10.2010 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду про зобов'язання призначити щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника (а.с.134).
Як вбачається з означеного судового акту, відмову у задоволені позову ОСОБА_3 було мотивовано відсутністю підстав, за яких у Фонду виникало б зобов'язання здійснювати страхові виплати позивачу у зв'язку із смертю його батька на виробництві внаслідок нещасного випадку.
В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищеозначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають. Суд також зазначає, що у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 року) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
За таких обставин суд відмовляє у задоволені вимог про відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття в розмірі 362,12 грн.
Крім того, відповідно до змісту статті 33 Закону у разі смерті потерпілого право на отримання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно підпунктом «д» частини першої статті 21 Закону) мають діти, які не досягли 16 років, діти з 16 до 18 років, які не працюють, але старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними 23 років.
Отже, в силу вказаної норми не підлягають відшкодуванню й нараховані та виплачені ОСОБА_4 суми пенсії в розмірі 151,19 грн., у зв'язку із втратою годувальника дітям у випадку закінчення терміну навчання або відсутності довідки про навчання, оскільки відповідно наявних в матеріалах справи постанови Фонду від 09.07.2010 року №0524/4082.1/4082 (а.с.135) та довідки Донецького національного університету від 05.02.2010 року №664/6.100-41 (а.с.136) позивач припинив перерахування щомісячної страхової виплати вказаній особі ще у 2010 році, у зв'язку із закінченням терміну її навчання.
У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що ОСОБА_4 є донькою загиблого на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, якою було змінено дівоче прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_4 після укладення шлюбу. Між тим, беручи до уваги, що факт зміни прізвища особою, якій здійснювалась виплата пенсії у зв'язку із втратою годувальника, визнається та не оспорюється сторонами, суд приймає його як такий, що в світлі частини 3 статті 72 КАС України не потребує доказування.
Що ж до вимог позивача про відшкодування витрат у зв'язку з виплатою пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено, згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзац 3 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Суд зазначає, що за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Стаття 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
За приписами статей 1, 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Зміст зазначених правових норм зумовлює висновок суду про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який у разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України має відшкодувати ці витрати останньому.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Управління в частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України у сумі 1'102,88 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Частково задовольнити позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька в частині стягнення суми витрат на виплату пенсій громадянам, пов'язаних із отриманням ними каліцтва на підприємствах за межами України у розмірі 1'102,88 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька суму витрат на виплату пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України у розмірі 1'102,88 грн. (одна тисяча сто дві гривні вісімдесят вісім копійок).
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 04 вересня 2012 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складений 07 вересня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мєзєнцев Є.І.