Справа №2-а-27 2007 року

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 липня 2007 року                                                                                                    смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Скляра С. Ю.,

при секретарі судового засідання Грицан А.В.,

з участю: позивачки ОСОБА_1.,  представника відповідача Хижняк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі за текстом -Куйбишевська МДШ) про скасування рішення Куйбишевської МДГД про визначенняОСОБА_1 податкового зобов'язання,  -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2007 року ОСОБА_1. пред'явила до суду адміністративний позов до Куйбишевської МДШ про скасування податкового зобов'язання,  посилаючись на те,  що 01 лютого 2006 року вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкувала після ОСОБА_2,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  право на земельну частку (пай),  який перебуває у колективній власності КСП «Зоря» Пологівського району Запорізької області,  розміром 6, 58 в умовних кадастрових гектарах,  без визначення меж цієї частки в натурі,  що належав померлій на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії РН №196811,  виданого Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 грудня 2000 року та зареєстрованого 18 грудня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №796,  а також грошові вклади. В натурі земельної частки на момент успадкування не було визначено. ОСОБА_1. в установленому законом порядку подала до Куйбишевської МДШ декларацію про доходи,  одержані за 2006 рік. Проте 19 червня 2007 року позивачка отримала податкове повідомлення від 31 травня 2007 року №0006011701/0/813 про визначення податкового зобов'язання в сумі 6332 грн. 70 коп. та була зобов'язана його сплатити в тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення. Позивачка ОСОБА_1. вважає,  що визначення Куйбишевською МДШ податкового зобов'язання в частині оподаткування об'єкту спадщини у вигляді земельного паю не має законних підстав,  оскільки Законом України , Про податок з доходів фізичних осіб" серед об'єктів оподаткування об'єкт спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) не зазначений.

За таких обставин позивачка ОСОБА_1. вимушена була звернутися до суду з відповідним позовом до Куйбишевської МДШ і просила скасувати рішення відповідача в частині визначення їй податкового зобов'язання в сумі 6163 грн. 01 коп.,  а також віднести понесені нею судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги по тих підставах,  які нею були вказані у позовній заяві. Крім того,  позивачка ОСОБА_1. пояснила,  що не є а ні членом КСП „Зоря",  а ні засновником СВК „Зоря",  як правонаступника вказаного КСП. До цього часу вона реалізувала право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі,  отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку,  виданий 12 червня 2007 року.

2

Представник відповідача Хижняк Г.О. в судовому засіданні позов не визнала,  посилаючись на те,  що порядок оподаткування одержуваних громадянами доходів у вигляді об'єктів спадщини встановлено  ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до абзацу «в» пп.13.2.1 п.13.2 вказаної статті оподаткуванню за ставкою,  визначеною п.7.1  ст. 7 цього ж Закону (13% на період 2004-2006р.р.),  підлягає вартість об'єктів комерційної власності,  до яких віднесено корпоративні права й майнові права,  успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.  Оскільки позивачкою ОСОБА_1. у 2006 році одержано у спадщину,  зокрема,  земельний сертифікат - майнове право,  то вона зобов'язана до 01 квітня 2007 року подати до Куйбишевської МДПІ річну декларацію,  в якій зазначити вартість такого успадкованого земельного сертифіката та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%. Представник відповідача вважає правомірним визначенняОСОБА_1 податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 6332 грн. 70 коп..

Суд,  вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача,  дослідивши матеріали справи,  прийшов до висновку,  що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до  ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування» об'єктами оподаткування є доходи (прибуток),  додана вартість продукції,  майно фізичних і юридичних осіб та інші об'єкти,  визначені законами України про оподаткування.

За свідоцтвом про право на спадщину за заповітом,  виданого 01 лютого 2006 року Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області,  ОСОБА_1. після матері ОСОБА_2. ,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  набула право власності на спадкове майно. Серед спадкового майна вона успадкувала право на земельну частку (пай),  який перебуває у колективній власності КСП «Зоря» Пологівського району Запорізької області,  розміром 6, 58 в умовних кадастрових гектарах,  без визначення меж цієї частки в натурі,  що належав померлій на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії РН №196811,  виданого Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 грудня 2000 року та зареєстрованого 18 грудня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №796,  а також грошові вклади (а.с. 5).

19 березня 2007 року ОСОБА_1. подала до Куйбишевської МДШ декларацію про доходи,  одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року,  в якій,  зокрема,  зазначила вартість такого успадкованого земельного сертифіката,  але не сплатила з неї податок з доходів фізичних осіб (а.с. 23-24).

19 червня 2007 року ОСОБА_1. отримала податкове повідомлення від 31 травня 2007 року №0006011701/0/813 про визначення податкового зобов'язання в сумі 6332 грн. 70 коп. та була зобов'язана його сплатити в тридцятиденний строк з дня отримання повідомлення (а.с. 4).

Визначаючи податкове зобов'язання позивачеві в частині оподаткування об'єкту спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) в сумі 6163 грн. 01 коп.,  Куйбишевська МДШ виходила з наступного. Відповідно до абзацу «в» пп.13#2.1 п.13.2  ст. 13 Закону України , Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткуванню за ставкою,  визначеною п.7.1  ст. 7 цього Закону (13% на період 2004-2006р.р.),  підлягає вартість об'єктів комерційної власності,  а саме - цінний папір,  корпоративне право,  власність на об'єкт бізнесу як такий,  тобто власність на цілісний майновий комплекс,  інтелектуальна власність або право на отримання доходу за нею,  які успадковуються членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Зокрема,  оподаткуванню підлягає отримана ОСОБА_1. спадщина як об'єкт комерційної власності - корпоративні та майнові права,  що

засвідчує земельний сертифікат,  який отриманий нею від спадкодавця,  що є,  на думку відповідача,  тотожним змісту корпоративних прав.

Проте,  сертифікат про право на земельну частку (пай),  відповідно до вимог  ст.  ст. 1, 2 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»,  не є цінним папером.

Згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай),  отримані громадянами,  вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельний часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів про право власності на землю.

Статтею 167 ГК України дано визначення поняття корпоративних прав,  а саме,  це права особи,  частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації,  що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,  отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону,  а також інші правомочності,  передбачені законом та статутними документами.

Таким чином,  однією з найважливіших ознак корпоративного права є можливість управляти юридичною особою.

Статтею 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено,  що майно КСП належить на праві спільної часткової власності його членам.  При цьому суб'єктом права власності на такому підприємстві є саме підприємство як юридична особа,  а його члени - в частині майна,  яку вони одержують при виході з підприємства Земельний пай не дає його власнику права на управління будь-яким підприємством чи одержання якихось прибутків від діяльності господарської організації.

Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлена заборона до 01 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» запроваджено обов'язкове укладання підприємствами,  установами,  організаціями,  які використовують землю для сільськогосподарських потреб,  договорів оренди земельної частки (паю),  з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Позивачка ОСОБА_1. не є членом КСП „Зоря" Пологівського району Запорізької області,  а також не є засновником СВК „Зоря" - правонаступника зазначеного колективного сільськогосподарського підприємства. Успадковане ОСОБА_1. право на земельну частку (пай) до статутного фонду господарства-правонаступника не віднесено,  право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі реалізоване нею лише червні 2007 року (ас. 9, 10, 18).

За такої сукупності обставин у справі,  суд дійшов висновку,  що право на земельну частку (пай) це є майнове право,  і з метою оподаткування його не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом,  оскільки в  ст. 13 Закону України , Про податок з доходів фізичних осіб" наведено вичерпний перелік того,  що належить до групи об'єктів комерційної власності. У пп. „в" п.13.1  ст. 13 зазначеного Закону серед об'єктів комерційної власності не зазначено „майнові права" чи слів „тощо". Позивачка ОСОБА_1. не має права управління підприємством та інших прав,  передбачених  ст. 167 ГК України і  ст. 7 Закону України «Про

4

колективне сільськогосподарське підприємство»,  і тому не може вважатися платником податку з об'єкту комерційної власності. Разом з тим,  ОСОБА_1. була власником права на земельну частку (пай),  і право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі нею було реалізоване після прийняття спадщини.

До того ж статтями 1, 6 Закону України , Про систему оподаткування" передбачено,  що ставки податків та об'єкти оподаткування можуть встановлюватися виключно законами України про оподаткування. В зв'язку з цим встановлення в будь-який спосіб об'єктів оподаткування податковою інспекцією суперечить закону,  яким також не передбачено право податкової інспекції тлумачити норми закону,  фактично доповнюючи вичерпний перелік об'єктів оподаткування.

Таким чином,  суд не немає підстав вважати правомірним визначення відповідачем податкового зобов'язання від 31 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_1. в частині суми 6163 грн. 01 коп..

Враховуючи те,  що позовні вимоги ОСОБА_1.3адоволені,  суд в порядку  ст. 94 КАС України має підстави для присудження на її користь всіх здійснених нею документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України,  а саме,  в сумі 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с. 2).

На підставі викладеного,  керуючись  ст. ІЗ Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб",   ст.  ст. 11, 71, 94, 160-163 КАС України,  суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.

Скасувати рішення Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 6163 грн. 01 коп. відповідно до податкового повідомлення від 31 травня 2007 року №0006011701/0/813.

Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України понесені нею судові витрати в сумі 3 (трьох) гривень 40 (сорока) копійок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку,  передбаченому ч.5  ст. 186 КАС України.