ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2012 р.Справа № 5017/1548/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, за довіреністю від 19.05.2012р.
від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, за довіреністю №208 від 26.06.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Ланжерон"
на рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року
у справі №5017/1548/2012
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до відповідача Комунального підприємства „Ланжерон"
про визнання договору оренди дійсним
та за зустрічним позовом Комунального підприємства „Ланжерон"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном ,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Ланжерон" про визнання договору оренди нежилого приміщення №28/1/05/Д від 01.01.2005р. дійсним.
02.07.2012р. ухвалою господарського суду Одеської області було прийнято зустрічну позовну заяву КП „Ланжерон" до ФО-П ОСОБА_5 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташованого на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, загальною площею 57 кв.м.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року у справі №5017/1548/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні первісного позову ФО-П ОСОБА_5 відмовлено; у задоволенні зустрічного позову КП „Ланжерон" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог КП „Ланжерон", оскільки враховуючи норми чинного законодавства та положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та приймаючи до уваги, що жодних вимог про розірвання вказаного договору сторонами не заявлялися, оскільки ФО-П ОСОБА_5 користується вказаним приміщенням на підставі діючого договору оренди №28/1/05/Д від 01.01.2005р., підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. Щодо первісного позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний правочин не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню згідно із вимогами Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та з урахуванням відсутності таких вимог у тексті договору оренди, та враховуючи, що доказів ухилення від нотаріального посвідчення відповідача за первісним позовом матеріали справи не містять, у задоволенні первісного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (КП „Ланжерон") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову КП „Ланжерон" та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов КП „Ланжерон", в іншій частині оскаржуване рішення відповідач просить залишити без змін, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача за первісним позовом (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5) у судовому засіданні 11.09.2012р. надав пояснення, згідно з якими позивач за первісним позовом не погоджується з апеляційною скаргою КП „Ланжерон", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 10.09.2012р. за вх.№2318/12/Д2.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 01 січня 2005 року між КП „Ланжерон" (орендодавець, відповідач, відповідач за первинним позовом) та СПД-ФО ОСОБА_5 (орендар, позивач, позивач за первинним позовом) було укладено договір оренди нежилого приміщення №28/1/05/Д (надалі -договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, загальною площею 57 кв.м. під розміщення об'єкту громадського харчування, строк дії договору з 01.01.2005р. до 31.12.2029р.
Відповідно до п.2.2 договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку №1 до договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
01.01.2005р. на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, загальною площею 57 кв.м., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна, який водночас є додатком №1 до вказаного договору.
З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012р. КП „Ланжерон" було видано позивачу довідку №125, в якій зазначалось, що за позивачем відсутня заборгованість по орендній платі за об'єкт кафе ІНФОРМАЦІЯ_1
Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно із ст. ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються цим законом.
Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
За умовами ст.12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна" є спеціальним по відношенню до ЦК України щодо питань оренди комунального майна, таким чином положення ст.12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" мають застосовуватись переважно перед нормами ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на 3 і більше років та його державної реєстрації, з огляду на що, недотримання нотаріальної форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (її частини) державної або комунальної власності не є підставою для визнання такого договору недійсним та не зумовлює його нікчемність.
Як вбачається з матеріалів справи, при підписанні сторонами спірного договору було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, визначених у ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", договір укладено особами, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, спірний правочин виконується сторонами, вимоги про розірвання вказаного договору сторонами не заявлялись.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову КП „Ланжерон", окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем за первинним позовом не надано жодних доказів в обґрунтування вимог зустрічного позову в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України.
Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що доказів ухилення сторін від нотаріального посвідчення матеріали справи не містять.
Пунктом постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п.13) з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, господарським судом має, зокрема, з'ясовуватися: чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню та чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення і чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір відповідно до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням відсутності таких вимог у тексті договору оренди, не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, таким чином, господарським судом Одеської області правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги КП „Ланжерон"
Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Ланжерон" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року у справі №5017/1548/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Ланжерон" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 13 вересня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош