Справа № Провадження №11-1213/12 11/1090/6022/12 Головуючий у І інстанціїХрипун
Категорія5Доповідач у 2 інстанції Орел
14.09.2012
УХВАЛА
Іменем України
30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шроль В.Р.
суддів Орла А.І., Нагорного А.М.
з участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2012 року, яким :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Звонкове Тетіївського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, приватного підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 524 грн. 72 коп. завданої матеріальної шкоди та 5 000 грн. -моральної шкоди
Вироком вирішене питання про речові докази.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та за засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
11.11.2011 року близько 13 год. 15 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поблизу будинку АДРЕСА_2 Києв-Святошинського району Київської області, на ґрунті особистих неприязних стосунків відбулася сварка, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_2 умисно наніс один удар плоскою металевою частиною господарської совкової лопати, яку тримав в руках, в ділянку правої виличної дуги обличчя потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого останній впав на землю, після цього, ОСОБА_2 умисно наніс другий удар загостреним боковим металевим краєм утримуваної ним господарської совкової лопати в ділянку лівого кута нижньої щелепи потерпілого ОСОБА_4, заподіявши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді садна правої виличної дуги і відкритого перелому нижньої щелепи в межах лівого кута, що згідно висновку експерта № 54/Д від 16.02.2012 року відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просять вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що суд, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»та ст. 69 КК України, міг призначити засудженому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України. Під час розгляду справи, судом першої інстанції не було враховано, що в момент скоєння злочину ОСОБА_2 знаходився у стані сильного душевного хвилювання, викликаного діями потерпілого. Злочину передувало нанесення потерпілим підсудному удару (посягання, яке було кваліфіковано органами внутрішніх справ як кримінальний злочин, передбачений ст. 125 КК України). Не оспорюючи той факт, що відповідь ОСОБА_2 на дії потерпілого не була адекватною посяганню останнього, просять суд врахувати, що ОСОБА_2 має хворобу очей (катаракту) що прогресує, на фоні цукрового діабету типу 2, тому, психологічно пов'язував отриманий удар з можливістю подальшої втрати зору. Часткове (а не повне) визнання ОСОБА_2 своєї вини пояснюється браком юридичних знань, а тому засуджений не усвідомлював формальну різницю між повним та частковим визнанням вини. ОСОБА_2 примирився з потерпілим, відшкодував йому завдані збитки та щиро розкаюється у скоєному. Крім цього, просять врахувати те, що ОСОБА_2, характеризується позитивно, до цього часу правопорушень не скоював, одружений та проживає з дружиною, яка в силу хвороби серця, потребує постійного догляду (зокрема ін'єкцій лікарських препаратів, які здійснює чоловік). Застосування до ОСОБА_2 кримінального покарання у вигляді обмеження волі, позбавить його можливості надавати цей догляд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок суду скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі. Вважає, що суд при призначенні покарання формально врахував обставини, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується посередньо, шкоду спричинену злочином, жодним чином відшкодувати не намагався, готовність відшкодувати потерпілим збитки не проявив, що говорить про те, що засуджений не тільки не розкаявся, а й хотів уникнути кримінального покарання.
До початку розгляду справи в апеляції, прокурор в порядку ст. 355 КПК України відкликав свою апеляцію.
Заслухавши суддю доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали свою апеляцію і просять постановити новий вирок, яким застосувати до ОСОБА_2 ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, думку потерпілого, який зазначив, що помирився з засудженим та просить призначити йому покарання без реального відбування, думку прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином встановлені фактичні обставини справи, викладені у вироку та їм дана належна юридична оцінка.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника щодо перебування ОСОБА_2 під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, нічим об'єктивно не підтверджуються. Сильне душевне хвилювання -це стан фізіологічного ефекту, який викликаний протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. В даному випадку зазначені обставини відсутні. Крім того, допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 пояснював, що він випадково наніс удар лопатою потерпілому з необережності. Суд першої інстанції дав цим показам ОСОБА_2 належну оцінку, визнавши їх неправдивими з посиланням на висновок судово-медичної експертизи та покази свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6.
Натомість, колегія суддів знаходить за можливе задовольнити апеляцію в частині застосування до засудженого ОСОБА_2 ст. 75 КК України.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання : 1) у межах, установлених у санкції статті особливої частини КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог зазначеної вище норми закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив злочин вперше, позитивно характеризується, має ряд захворювань, повністю відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду та частково моральну, на момент розгляду справи в апеляційному суду примирився з потерпілим і потерпілий просить призначити йому покарання, не пов'язане з реальним відбуттям. Враховуючи все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_2 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_2, із застосуванням ст. 75 КК України, в даному випадку буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2012 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначеного судом покарання. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Г О Л О В У Ю Ч И Й :
С У Д Д І :