РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/3554/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.
РІШЕННЯ
"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіФілатової Є.В.
СуддівЛюбобратцевої Н.І. Харченко І.О
При секретаріУрденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний», треті особи - Масандрівська селищна рада, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним і скасування рішення та свідоцтва про право власності, визнання недійсною та скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою генерального директора приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» Плевако Артема Михайловича на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний», треті особи - Масандрівська селищна рада, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», в остаточному варіанті вимог просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому Масандрівської селищної ради №86 від 28.04.2011 р., яким оформлено право власності ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на котедж літ. «Ж», загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю котеджу літ. «Ж», загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, видане на підставі цього рішення виконкомом Ялтинської міської ради 6.06.2011р. на ім'я ПрАТ «Пансіонат «Прибрежний»; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» право власності ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на котедж літ. «Ж», загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ПрАТ «Пансіонат «Прибережний», як правонаступника ЗАТ «Пансіонат «Прибережний», виконати зобов'язання за договором від 20.02.2005 р. №4 інвестування будівництва об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж») щодо ведення в експлуатацію даного об'єкту та оформлення права власності на нього за ОСОБА_7 у порядку встановленому договором та чинним законодавством; визнати за ОСОБА_7 право власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж»); зобов'язати КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж») за ОСОБА_7; витребувати з чужого незаконного володіння об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж»); стягнути з ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на користь ОСОБА_7 судовий збір 3 219,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 20.02.2005 р. між ЗАТ «Пансіонат «Прибережний», правонаступником якого є ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» та ОСОБА_7 укладено договір №4 інвестування будівництва об'єкту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж»). В межах договору сторони визначили свої зобов'язання, а саме: відповідно до п. 4.1.1 Договору, ОСОБА_7, як інвестор, прийняв на себе зобов'язання за рахунок власних коштів забезпечити фінансування підготовки земельної ділянки та всіх етапів будівництва. ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» здійснював функції замовника-забудовника будівництва об'єкту та зобов'язався надати інвестору частину земельної ділянки під будівництво об'єкту, всіх необхідних документів, для виконання останнім своїх зобов'язань; отримати у відповідних органах виконавчої влади: дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт, дозвіл на будівництво, технічні умови проектування, інші необхідні узгодження та рішення щодо проектування й будівництва, здачі об'єкту до експлуатації за актом державної комісії та інше.
На виконання умов договору позивач здійснив інвестування в розмірі 16 400 907,00 грн., тобто свої зобов'язання виконав вчасно і в повному обсязі, а відповідач прийняв грошові кошти та збудував споруду. За актом прийому-передачі будівлі від 01.06.2005 р. ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» передав у приватну власність ОСОБА_7 будівлю літ. «Ж», за адресою: АДРЕСА_1 з відповідним технічним паспортом БТІ м. Ялта, складеним 17.05.2005 р., який був невід'ємною частиною акту прийому-передачі. Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №993 від 15.07.2005 р. затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель і внутрішніх перепланувань щодо реєстрації в БТІ новостворюваного об'єкту. В такій спосіб відповідач здійснив введення до експлуатації зазначеного об'єкту на виконання умов договору. Рішенням Виконкому Ялтинської міської ради №1054 від 15.07.2005 р. оформлено право власності та видано свідоцтво на ім'я ОСОБА_7 на котедж літ. «Ж», загальною площею 182,5 кв.м. Проте, в наслідок порушення порядку здачі споруди в експлуатацію, яке полягало в невиконанні умов договору про відведення інвестору відповідної земельної ділянки рішенням колегії суддів Апеляційного суду АР Крим від 01.12.2010 р. за позовом прокурора зазначене рішення та правовстановлюючий документ на спірну споруду на ім'я ОСОБА_7 були скасовані. В подальшому рішенням Виконкому Масандрівської селищної ради №86 від 28.04.2011 р. було оформлено свідоцтво про право власності на котедж за відповідачем та на підставі зазначеного рішення Виконкомом Ялтинської міської ради видано свідоцтво про право власності на зазначене майно на ім'я ПрАТ «Пансіонат «Прибережний». Позивач вважає, що у порушення умов договору відповідач незаконно набув право власності на чуже майно, не відшкодувавши його вартості та понесених витрат позивачу.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року позов задоволено частково; скасовано рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради №86 від 28.04.2011 р., яким оформлено право власності на приватне акціонерне товариство «Пансіонат «Прибережний» на котедж літ. «Ж» загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним та скасовано свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю котеджу літ. «Ж» загальною площею 182,5 кв.м., веранду літ. «Ж-1», площею 45,1 кв.м., веранду літ. «Ж-2», площею 15,5 кв.м., балкон літ. «Ж-3» за адресою: АДРЕСА_1, видане Виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради 06.06.2011 р. на ім'я ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на підставі рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради №86 від 28.04.2011 р.; скасовано державну реєстрацію Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» права власності ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на котедж літ. «Ж» загальною площею 182,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_7 право власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Ж»); стягнуто з ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» на користь ОСОБА_7 судовий збір 3 219,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі генеральний директор приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» Плевако А.М. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що суд неправильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що споруда зведена та здана в експлуатацію ПрАТ «Пансинат «Прибережний» за власні кошти, позивач не виконав умов договору щодо фінансування будівництва. Земельна ділянка йому не відводилася, тому правові підстави для визнання права власності на спірне майно за позивачем відсутні. Дії колишнього директора ПрАТ «Пансинат «Прибережний» з приводу передачі будинку ОСОБА_7 у 2005р. є зловживанням своїми обов'язками.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За принципом диспозитивності, встановленим статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому учасники процесу розпоряджуються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Зі справи вбачається, що в остаточному варіанті вимог, які прийняв та розглядав суд першої інстанції позивач оспорював рішення виконкому про оформлення права власності на спірну споруду за відповідачем, видане на підставі цього рішення відповідачеві свідоцтво про право власності, ставив питання про визнання за ним права власності на спірне майно на підставі договору інвестування будівництва, укладеному між сторонами та заявляв інші вимоги, похідні від зазначених.
На підставі ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі ст. 629 ЦК України дійшов висновку про те, що права позивача порушені, оскільки відповідач в односторонньому порядку ухиляється від виконання умов договору.
Апелянтом не спростовані висновки суду про виконання позивачем обов'язків інвестора, доводи апеляційної скарги в цій частині є голослівними, будь-яких клопотань з приводу здобуття додаткових доказів в апеляційному суді не заявлялося.
Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки умовам договору, обсягу прав та обов'язків сторін, не встановив дійсної природи спору, та не переконався у наявності правових підстав для виникнення у позивача права власності на спірне майно.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, проте його умови повинні відповідати вимогам цього Кодексу та інших правових актів.
Досліджуючи зміст інвестиційного договору, права та обов'язки сторін, суд не звернув уваги, що предметом спору є нерухоме майно, право на яке виникає лише у спосіб, встановлений законами України.
За правилами ст. 4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Посилаючись на п.4.2.2 Договору, позивач просив скасувати всі права відповідача та визнати за ним право на збудоване (новостворене) майно. Проте зазначений пункт має неконкретний характер, в ньому зазначено: «після здачі Об'єкту в експлуатацію за актом державної комісії інвестор отримує Об'єкт у приватну власність». Оскільки спосіб передачі Об'єкту інвестору не визначений, то він має бути таким, що не суперечить закону(ст.328 ЦК України).
Виходячи з характеру правовідносин, право власності позивача на спірний будинок може виникнути як на новостворене майно після відведення йому для цієї мети земельної ділянки або на підставі передачі будинку від замовника інвестору у власність шляхом цивільно-правової угоди.
Сторони не передбачали в договорі обов'язок та спосіб відчуження майна відповідачем на користь ОСОБА_7 та не спонукали один одного до укладання таких угод. Позовні вимоги зводилися до того, що право власності на спірну споруду у ОСОБА_7 виникло безпосередньо після здачі Об'єкту в експлуатацію шляхом видачі йому свідоцтва про право власність, як це було зроблено у 2005р. на підставі рішення виконкому від 15.07.2005р.
Проте рішенням Апеляційного суду АРК від 1.12.2010р., яке набрало чинності, зазначене рішення виконкому та свідоцтво про право власності на спірну споруду на ім'я ОСОБА_7 скасовані, як такі, що видані з порушенням процедури, оскільки цьому не передувала процедура землевідведення. Суд першої інстанції не врахував, що інвестиційний договір не є перешкодою для прийняття будинку в експлуатацію на орендаря. До того ж, рішення виконкому Ялтинської міської ради №993 від 15.07.2005 р. про затвердження висновку міжвідомчої комісії про відповідність будинку всім будівельним та іншим нормам, прийняття будинку в експлуатацію на ім'я землекористувача - ПрАТ «Пансіонат «Прибережний» не оспорено.
Судом встановлено, що спірна споруда розташована на земельній ділянці, яка має статус «землі рекреаційного призначення». Крім того, парк ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» включено до переліку заповідних об'єктів Криму, є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення й на нього поширюється спеціальний охоронний режим.
Відповідно до ст.45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Згідно ст.48 ЗК України на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. У межах округу санітарної охорони, яка встановлюється відповідними органами, заборонена передача земельних ділянок у власність або користування підприємствам, установам, організаціям та громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинку населення.
Пансіонат підписав охоронне зобов'язання, яким заборонено здійснювати будь-яку господарську діяльність без попереднього узгодження з місцевим природоохоронним органом, заборонено зміна границь, відведення земельних ділянок іншим особам в тому числі під будівництво, самочинне огороджування та інше.
Як вбачається з договору оренди земельної ділянки між ЗАО «Пансіонат «Прибережний», який був право попередником відповідача, та Масандрівською селищною радою від 21.09.2005р. права орендаря мають певні обмеження, він повинен дотримуватися правил екологічної безпеки землекористування та збереження якості землі, державних стандартів, норм та правил, затверджених проектних рішень. П.8.2 Договору заборонено будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, закладка багатолітніх насаджень та передача земельної ділянки в суборенду без згоди з орендодавцем та затвердженої проектної документації.
Посилаючись на п.4.2.2 Договору, суд не звернув уваги на те, що п.3.1.1 цього ж Договору передбачено обов'язок замовника, тобто позивача, надати земельну ділянку, розмір якої визначається в додатковій угоді. Проте такої угоди сторони не укладали та вимог з приводу спонукання до цього не заявляли.
Оскільки умовами договору передбачено попереднє відведення земельної ділянки інвестору за згодою її власника, право власності на новостворене майно виникає лише у титульного землекористувача. Тому до вирішення питання про землевідвід визнання права власності на спірну споруду за інвестором на підставі виконання ним всіх умов договору неможливо.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для скасування рішення виконкому та свідоцтва про право власності відповідача на спірний Об'єкт, а також для визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки суд не дотримався зазначених положень закону, захистив права позивача у спосіб, який суперечить вищенаведеним нормам Земельного та Цивільного законодавства, рішення підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову в позові з вищевикладених підстав
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу генерального директора приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» Плевако Артема Михайловича задовольнити частково;
рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року скасувати, в позові ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: