Справа № Провадження №11-1209/12 11/1090/6013/12 Головуючий у І інстанціїОмельченко

Категорія42Доповідач у 2 інстанції Орел

14.09.2012

УХВАЛА

Іменем України

30 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді Шроль В.Р.

суддів Орла А.І., Нагорного А.М.

з участю прокурора Красківського В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2012 року, якою відмовлено у закритті кримінальної справи за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, кримінальна справа повернута прокурору для організації подальшого розслідування .

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 10.06.2011 року близько 03 години в темну пору доби в порушення вимог пп. «а»п. 2.9 Правил дорожнього руху України, керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем марки «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1, та рухаючись на ньому з с. Музичі Києво-Святошикського району Київської області в напрямку автодороги Київ- Бишів, при виїзді на перехрестя з вказаною дорогою Київ-Бишів, яке розташоване на 20 км + 700 м. в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, пп. «б»п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність та безпечність, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та в порушення вимог п. 19.3 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що у разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій зобов'язаний зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися; відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення, не впорався з керуванням транспортного засобу, в результаті чого перетнув автодорогу «Київ-Бишів», виїхав на узбіччя, де допустив зіткнення з деревом. Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля марки «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

11.04.2012 року кримінальна справа була направлена до Києво-Святошинського районного суду Київської області для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням його з потерпілою.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2012 року відмовлено у закритті кримінальної справи за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою та кримінальна справа повернута прокурору для організації подальшого розслідування. Обгрунтовуючи постанову, суд зазначив що ОСОБА_1 не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ст. 286 ч.1 КК України, оскільки ним не відшкодовані завдані збитки, якими є вартість лікування у ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області осіб, постраждалих від ДТП.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що під час досудового слідства та під час розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 заявили про можливість закриття кримінальної справи, оскільки відсутні претензії до винного та наявний факт примирення. Згідно ст. 93-1 КПК України, витрати на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, відносяться до судових витрат та можуть бути стягнуті за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст. 28 та ч.ч.2, 3 ст. 93 КПК України. Відповідно до п.1.ч.2 ст. 370 КПК України постанова в усякому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття справи. Її не було закрито. За таких обставин у суду були всі підстави для закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з його примиренням з потерпілою ОСОБА_2, а тому постанова про відмову у звільненні кримінальної відповідальності є незаконною та необґрунтованою.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просить постанову суду скасувати та справу направити на новий розгляд, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка вперше вчинила злочин. Вчинений ним злочин згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. В матеріалах справи є заяви потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона примирилася з обвинуваченим ОСОБА_1, він повністю відшкодував заподіяну їй шкоду і вона до нього претензій не має. ОСОБА_1 не заперечує проти закриття кримінальної справи за примиренням з потерпілої. Тобто, в матеріалах справи наявні всі необхідні підстави, передбачені ст. 46 КК України.

Посилання в постанові суду першої інстанції як на підставу для відмови у закритті справи та направлення її прокурору для організації подальшого розслідування на не відшкодування вартості лікування постраждалих в лікарні, колегія суддів знаходить не обґрунтованими та безпідставними.

За змістом ст. 46 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі вказаної норми можливо лише якщо шкода злочином заподіяна фізичній особі, яка визнана потерпілою і ця шкода повністю їй відшкодована. В разі заподіяння шкоди юридичній особі, звільнення винної особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України не можливе. Тобто, однією з обов'язкових умов застосування ст. 46 КК України є відшкодування шкоди потерпілому. Посилання в постанові суду, як на обставину відмови у звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України ОСОБА_1, на не відшкодування витрат на лікування постраждалих ЦРЛ є безпідставним, поскільки ЦРЛ Києво-Святошинського району не визнана потерпілої по справі та злочином, який інкримінується ОСОБА_1, їй ніякої шкоди не завдано. Витрати на лікування постраждалих, які понесла Києво-Святошинська ЦРЛ можуть бути стягнуті у цивільному порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою і тому підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, іншим складом суду.

Г О Л О В У Ю Ч И Й :

С У Д Д І :