ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"20" червня 2006 р. Справа № 185/12-06
10:40 год.
Суддя господарського суду Київської області Писана Т.О., за участю секретаря судового засідання Шелест В.О. розглянувши матеріали справи
за позовом державного підприємства „Чорнобильпроменергобуд”, м. Чорнобиль
до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київський області
про визнання акту недійсним та дій відповідача незаконними
За участю представників сторін: |
від позивача | Думітращук Є.О. довіреність №226 від 30.05.2006р. |
від відповідача | Касьянов О.І. доручення №3018/10/25 від 04.05.2006р. |
обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства „Чорнобильпроменергобуд” (далі –позивач) до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київський області (далі –відповідач) про визнання акту недійсним та дій відповідача незаконними.
Представник позивача в обґрунтування своїх вимог зазначив, що Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області в ході перевірки Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" на предмет своєчасності сплати платежів до бюджету, помилково встановлено факт несвоєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, в результаті чого відповідачем, складено акт перевірки від 19.12.2005 №144 та неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає зазначений акт незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо нарахування пені та штрафних фінансових санкцій протиправними.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві від 01.06.2006р. та пояснив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч 3. ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року №1963 із змінами та доповненнями, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Стаття 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно пп. 17.1.7, п 7.1, ст. 17 до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази в їх сукупності суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Іванківською МДПІ проведена перевірка Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" (надалі - позивач) на предмет своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт від 19.12.2005 №144 та застосовано до позивача штрафні фінансові санкції в сумі 14325,37грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правих актів індивідуальної дії). Оскільки акт Іванківської МДПІ від 15.06.2006р. №144 носить зобов’язальний характер індивідуальної дії, відповідно до якого на позивача покладається зобов’язання сплатити фінансову санкцію та встановлений термін виконання зобов’язання щодо сплати фінансової санкції, суд дійшов до висновку, що оспорюваний акт є правовим актом індивідуальної дії в розумінні п. 1, ч. 1, ст. 17 КАС України.
Судом було зобов’язано сторони провести звірку розрахунків. За результатами проведеної звірки Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією було подано до суду акт перевірки своєчасності сплати до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів від 15.06.2006р. №144, відповідно до якого сума штрафних санкцій була зменшена та складає 2087,30грн.
Як вбачається із оскаржуваного акта, у зв’язку з проведенням звірки розрахунків було зменшено суму, зазначену в акті на 12238,07грн. (14325,37грн. –2087,30грн. = 12238,07грн.). За таких обставин, суд закриває провадження у справі в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 12238,07грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв’язку з примиренням сторін в цій частині шляхом урегулювання сторонами адміністративного позову в цій частині, що підтверджується складеним Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією актом №144 від 15.06.2006р.
В підтвердження даної суми податковим органом наведений розрахунок. Однак, позивач не погодився в судовому засіданні із наведеним розрахунком в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 55,70грн. за 1 день прострочення на підставі розрахунку від 27.02.2003р. №2280 та у розмірі 601,81грн. за 1 день прострочення відповідно до рішення №0000412320 від 12.05.2005р. (7, 10 розрахунку до акта №144від 15.06.2006р.), оскільки прострочення виконання зобов’язання з боку позивача не було. В обґрунтування своїх тверджень позивач надав суду платіжні доручення №382 від 14.07.2003р. та №254 від 23.05.2005р., із яких вбачається, що сплата податку відбулась своєчасно.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем безпідставно нараховано суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 657,51грн.
Решта штрафних санкцій нараховані відповідачем обґрунтовано та правомірно.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. У зв’язку з наведеним суд дійшов до висновку про необхідність визнання нечинним оспорюваного акта в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 657,51грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують функцію щодо забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування фінансових санкцій не підлягають задоволенню, оскільки відповідач дія в межах покладених на нього повноважень
Відповідно до п. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Відповідно до п 3. Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки розглянутий спір є спором із позовними вимогами нематеріального характеру і задоволений частково, розподіл судових витрати не може бути застосований пропорційно, у зв’язку з чим суд постановляє про відшкодування позивачеві половини понесених витрат у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 64, 87, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -
постановив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним акт Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київський області №144 від 15.06.2006р. щодо перевірки своєчасності сплати до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в частині нарахування державному підприємству „Чорнобильпроменергобуд” фінансових санкцій в сумі 657,51грн.
3. Закрити провадження у справі в частині нарахування фінансових санкцій в сумі 12238,07грн.
4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
5. Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства „Чорнобильпроменергобуд” (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Леніна, 169, поточний рахунок 26005301025873 в КЦФ АППБ „Аваль” м. Києва, МФО 322904, ідентифікаційний код 25301719, індивідуальний податковий номер 253017110115, свідоцтво платника податку №13777431) 1,70грн. судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Писана Т.О.