РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1422/11

07.09.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі

Головуючого судді Томащака А.С.

При секретарі Літвінєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2626, визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що батько позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за час життя 12.11.2010 року уклав договір довічного утримання з відповідачем ОСОБА_3 За цим договором ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Разом з цим, на час укладення зазначеного договору довічного утримання, ОСОБА_5 значення своїх дій не усвідомлював та не міг ними керувати, оскільки був у віці 81 рік, мав певні проблеми із здоров'ям, що впливали на усвідомлення дій та можливість ними керувати, а саме: порушення функцій пам'яті, слуху, погане розуміння усної мови, у нього були наступні медичні діагнози: двосторонній неврит слухових нервів, лівосторонній рубцевий атрафічеський атіт, дисцикуляторна інцефалопатія змішаного генезису, атеросклероз сосудів ГМ, виражений антоничеський ангеоспастичний синдром. При цьому на час укладення договору довічного утримання ОСОБА_5 носив слуховий апарат, проте навіть з ним дуже погано сприймав та таким же чином погано розумів усну мову. Також позивач зазначив, що договір довічного утримання було складено українською мовою, яку ОСОБА_5 не розумів, що є підставою для визнання недійсним договору довічного утримання. Крім того позивач, як єдиний спадкоємець за законом ОСОБА_5, своєчасно звернулась до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини, тому в разі визнання договору довічного утримання недійсним необхідно визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач, його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач, представник відповідача та третьої особи заявлені позовні вимоги не визнали, пояснивши, що на час укладення договору довічного утримання ОСОБА_5 був повністю дієздатним, усвідомлював значення своїх дій та керував ними, ініціатором укладення зазначеного договору був саме ОСОБА_5

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Відповідно до договору довічного утримання укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2626 ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

З довідки Сімферопольського районного територіального медичного об'єднання вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у невропатолога та психіатра не знаходився, викликів скорої медичної допомоги в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року за адресою проживання ОСОБА_5 не надходило.

Клінічна психіатрична лікарня №1 надала до суду довідку про те, що ОСОБА_5 на обліку у лікарні не перебував.

Відповідно до довідки КРУ «Психіатрична лікарня №5» ОСОБА_5 в даний заклад за медичною допомогою не звертався, в списках архіву не значиться.

З довідки КРУ «Наркологічний диспансер» вбачається, що ОСОБА_5 на обліку в зазначеному закладі не перебував.

В ході судового засідання була призначена та проведена амбулаторна посмертна судово-психіатрична експертиза відповідно до висновку якої, викладеного в акті № 601 проведеної в період з 26.03.2012 року по 08.05.2012 року у ОСОБА_5 на період часу, що відноситься до підписання ним договору довічного утримання від 12.11.2010 року не виявляється будь-яких психічних захворювань (тяжких психічних розладів). ОСОБА_5 міг на період часу, що відноситься до підписання ним договору довічного утримання від 12.11.2010 року усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до частин 2, 3 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Правила частин першої та другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України вказують, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Посилання позивача та його представника на той факт, що на час укладення договору довічного утримання 12.11.2010 року ОСОБА_5 значення своїх дій не усвідомлював та не міг ними керувати внаслідок похилого віку та проблем із здоров'ям, що підтверджувало його недієздатність, спростовується висновком проведеної в ході судового засідання амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи відповідно до якої ОСОБА_5 міг на період часу, що відноситься до підписання ним договору довічного утримання від 12.11.2010 року усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд погоджується з висновками проведеної по справі судово-психіатричної (посмертної) експертизи, оскільки висновки експертів ґрунтуються на ретельному досліджені медичної документації, показів свідків та відповідають фактичним обставинам справи.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували посилання позивача, що ОСОБА_5 на час укладення договору довічного утримання 12.11.2010 року був недієздатним суду не надано.

Таким чином, посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_5 на час укладення договору довічного утримання 12.11.2010 року не розумів значення своїх дій, не міг керувати ними та був недієздатним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Не ґрунтуються на законі та є безпідставними і посилання позивача, його представника, що волевиявлення ОСОБА_5 на час укладення договору довічного утримання 12.11.2010 року не було вільним та не відповідало його волі, оскільки останній носив слуховий апарат, проте навіть з ним дуже погано сприймав та таким же чином погано розумів усну мову, при цьому договір довічного утримання було укладено українською мовою, яку ОСОБА_5 не розумів.

Так, до матеріалів справи додано заяву на ім'я приватного нотаріусу ОСОБА_4, яку власноруч написав ОСОБА_5, з якої вбачається, що останній звернувся до нотаріусу з письмовим проханням щодо оформлення договору довічного утримання з ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_5 в зазначеній заяві стверджує, що розуміє значення своїх дій, жодними захворюваннями не страждає, діє добровільно.

Крім того з нотаріально посвідченого договору довічного утримання вбачається, що ОСОБА_5 власноручно зазначив, що текст договору прочитано йому вголос на російській мові, текст йому зрозумілий та відповідає його волі.

Таким чином, оскільки позивачем, його представником, згідно з вимогами ст.. 10 ЦПК України не надано безспірних та переконливих доказів на підтвердження їх посилань на ту обставину, що волевиявлення ОСОБА_5 при укладенні договору довічного утримання не було вільним і не відповідало його волі, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору довічного утримання укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2626, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання за яким ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не ґрунтуються на законі і позовні вимоги в частині визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 права власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

При розподілі судових витрат суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України з урахуванням ст. 84 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2100грн., оскільки зазначені витрати підтверджені документально.

На підставі ст..ст.203, 215, 225, 1258,1261,1268,1269 ЦК України, керуючись ст..ст. 213-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2626, визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,0600га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, застосовані на підставі ухвали Сімферопольського районного суду Ар Крим від 11.05.2011 року, з набранням рішення законної сили - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги в розмірі 2100грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя