УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 р. Справа № 139544/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Левицької Н.Г.,

суддів - Яворського І.О., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 01.12.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.10.2011р. звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області здійснити перерахунок та виплатити на її користь підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період шість місяців до дня подання позовної заяви до суду.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 01.12.2011р. позов задоволено частково: зобов'язано управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату позивачці за період з 19.04.2011р. по 22.07.2011р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, за період з 19.04.2011р. до 22.07.2011р. підлягають задоволенню, так як відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік". Таким чином, відповідач у 2011 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки до 22.07.2011р., оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст. ст.206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

2.Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 01.12.2011р. у справі № 2а-5870/11 за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.Г. Левицька

СУДДІ І.О. Яворський

В.П. Сапіга