АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Невідомої Т.О.

при секретарі - Пазюку Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року позивач звернувся із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 31 липня 2010 року був укладений договір довічного утримання за яким відповідачі отримали від його матері ОСОБА_5 у власність в рівних долях квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язувались забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

Зазначав, що ОСОБА_2 не виконував обов'язків за договором довічного утримання, оскільки із 02.03.2011 року був затриманий та перебував під вартою, а ОСОБА_3 не забезпечувала належного виконання зобов'язань за договором, провокувала сварки. Стверджував, що вищевказаний договір суперечив вимогам закону, моральним засадам суспільства та не відповідав внутрішній волі відчужувача, оскільки був укладений під впливом тяжкої для відчужувача обставини - хвороби.

Враховуючи вищевикладене, просив визнати недійсним договір довічного утримання від 31 липня 2010 року за реєстровим № 719, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати орган реєстрації зареєструвати право власності на квартиру за позивачем. (т. 1 а.с. 1-18)

Представник відповідачів проти заявлених вимог заперечував, зазначав про відповідність договору вимогам законодавства.(т. 1 а.с. 25-30, 37-57)

Представник КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 подали письмові заперечення,(т. 1 а.с. 61, 121)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21.05.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на квартиру відмовлено. (т. 1 а.с.222-226)

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.(т. 1 а.с. 231-237)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав скаргу і просив її задовольнити, відповідач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_7 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази, відповідач ОСОБА_2 в порядку ч. 6 ст. 76 ЦПК України.(т. 2 а.с. 17-26)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 744 цього Кодексу, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 2 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За роз'ясненнями, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Судом встановлено, що 31 липня 2010 року був укладений та нотаріально посвідчений договір довічного утримання за яким ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали у власність в рівних долях квартиру АДРЕСА_1, та останні зобов'язувались забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.(т. 1 а.с. 7-8)

За п.п. 2.1-2.2 цього Договору відчужував ОСОБА_5 мала право на отримання 1 000 грн. щомісячно та забезпечення продуктами харчування, належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, в тому числі, сплату комунальних платежів, платежів за електроенергію та за користування телефоном, в разі необхідності, набувачі мали провадити поточний ремонт квартири.(т. 1 а.с. 7)

За п. 4.8 Договору перед його підписанням сторони зазначили, що договір укладений у відповідності із справжньою волею сторін, на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для відчужувача обставин.(т. 1 а.с. 7)

За розпискою, ОСОБА_5 отримала 18 000 грн. на погашення заборгованості, щомісячно отримувала по 1000 грн., про що ставила підпис, відповідачі здійснювали оплату комунальних послуг, тобто здійснювали витрати за договором довічного утримання.(т. 1 а.с. 43, 80-81, 127-133)

Судом першої інстанції дана оцінка суперечливим показанням допитаних судом свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11(т. 1 а.с.113-117)

За життя, ОСОБА_5 укладений нею договір довічного утримання не оспорювала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, ОСОБА_3 здійснила витрати пов'язані із похованням.(т. 1 а.с. 12, 44-46)

До суду не надано об'єктивних доказів виникнення та існування у липні 2010 року обставин(хвороба, необхідність проведення операції або термінового коштовного лікування тощо) за яких колегія суддів могла б дійти висновку, що договір довічного утримання ОСОБА_5 був укладений на вкрай невигідних для неї умовах та під впливом існування тяжкої обставини, не встановлено таких і в судовому засіданні. Сам по собі похилий вік ОСОБА_5, на думку колегії суддів, не може бути підставою для визнання недійсною нотаріально посвідченої угоди довічного утримання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

Т.О.Невідома