Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
5 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Тютюн Т.М.,
суддів Журавля О.О., Стрижко С.І.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 грудня 2011 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 6 грудня 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Києва, громадянин України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1, згідно з ст.89 КК України не судимий,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженець м. Києва, громадянин України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,
проживає за адресою: АДРЕСА_3, судимий:
1) вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 25.03.2003 року за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
____________________________________
Справа № 11/2690/1905/2012
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
Головуючий у першій інстанції: Скорін А.В.
Доповідач: Тютюн Т.М.
2) вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 24.12.2004 року за ст.15, ч.2 ст.186 КК України
на підставі ст.71 КК України на 5 років позбавлення волі,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 6 років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні грабежу за наступних обставин.
30 січня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї будинку № 4-а на вул. Я. Коласа в м. Києві, побачили раніше незнайому ОСОБА_4, яка йшла по вулиці. Домовившись між собою заволодіти майном, належним ОСОБА_4, і вступивши таким чином у попередню змову, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підбігли до потерпілої. Застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 схопили ОСОБА_4 за руки, при цьому ОСОБА_2 надягнув їй на голову капюшон та завдав удар по ногах, від чого потерпіла втратила рівновагу і впала на землю, відчувши фізичний біль. Коли ОСОБА_4 намагалася підвестись, ОСОБА_2 поставив свою ногу їй на обличчя та придавив до землі.
Подавивши намір ОСОБА_4 чинити опір, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відкрито викрали належне їй майно, а саме: жіночу сумку вартістю 100 гривень, мобільний телефон "Nokia" вартістю 100 гривень з сім-карткою оператора "Білайн" вартістю 20 гривень, золоту каблучку вартістю 400 гривень, а також паспорт громадянина України, картку "Приватбанк" і ключі від вхідних дверей квартири в кількості 4 штуки, які матеріальної цінності не представляють.
Після цього ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з відкрито викраденим у ОСОБА_4 майном загальною вартістю 620 гривень з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції та доповненнях засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, зазначає про свою непричетність до вчинення злочину, просить вирок скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При цьому засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, оскільки очна ставка між ним і потерпілою ОСОБА_4 не проводилась, безпосередньо в судовому засіданні потерпіла допитана не була, а його клопотання з цього приводу судом відхилено, чим також порушено право на захист.
Апелянт вказує і на істотні порушення кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства, зокрема, фальсифікацію доказів - протоколів очної ставки між ним і потерпілою, протоколу відтворення обстановки та обставин події, які покладені в обґрунтування обвинувального вироку, стверджуючи, що такі слідчі дії не проводилися. Крім того, зазначає про застосування до нього під час досудового слідства фізичного насильства з боку оперативних працівників міліції, у зв'язку з чим він дав показання, в яких обмовив себе. Звертає увагу, що з цих же причин і ОСОБА_1 дав неправдиві показання про вчинення злочину разом з ним.
Вирок суду щодо ОСОБА_1 ніким з учасників судового розгляду не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, пояснення засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на підтримку апеляції, які також зазначали про вчинення злочину одноособово ОСОБА_1, провівши судові дебати, надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку, повністю підтверджуються наявними в справі доказами, яким суд у сукупності дав належну оцінку.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що 30 січня 2011 року, коли вона вночі поверталася додому, біля будинку № 4-а на вул. Я. Коласа до неї ззаду підбігли два хлопці, як потім з'ясувалось, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Вони схопили її за руки, повалили на землю, при цьому один з них натягнув на неї капюшон, щоб не запам'ятала облич. Коли вона намагалася підвестися, один з нападник став ногою на її обличчя, а другий вирвав з рук сумку з речами. Після цього хлопці втекли з її майном загальною вартістю 620 гривень (т.1 а.с.31-33, 35-37, 38-39).
Показання потерпілої суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони не містять суперечностей і узгоджуються з показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_6 - старший оперуповноважений ВКР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві суду показав, що після надходження до райвідділу заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину він особисто затримав ОСОБА_1, який зізнався, що вчинив злочин разом з ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_8 - оперуповноважений Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві показав, що опитував ОСОБА_2, який розповів, як за обставин, викладених раніше, разом з ОСОБА_1 30 січня 2011 року вночі вчинив відкрите викрадення майна потерпілої.
Крім того, в ході досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_1, будучи допитані які підозрювані та обвинувачені, визнавали себе винними у вчиненні злочину щодо ОСОБА_4 за попередньою змовою та давали детальні показання про обставини вчиненого (т.1 а.с.50-51, 59-60, 75-76, 84-85).
Такі ж показання засуджені давали під час очних ставок з потерпілою, а ОСОБА_2 - і на місці в ході відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.90-91, 92-93, 98-100).
Ці докази суд також правильно поклав в обґрунтування своїх висновків.
Однак у подальшому в ході досудового слідства та під час розгляду справи в суді засуджені змінили показання.
ОСОБА_9 стверджував, що коли посварився з ОСОБА_2, з яким спільно вживав до цього алкогольні напої, той пішов уперед, а він побачив раніше незнайому ОСОБА_4 і вчинив грабіж щодо неї, після чого наздогнав ОСОБА_2 і повідомив про те, що сталося.
ОСОБА_2 показав, що після сварки з ОСОБА_1 пішов уперед, а той - за ним на відстані близько 100 метрів. Через деякий час ОСОБА_1 його наздогнав і повідомив, що викрав у раніше незнайомої жінки сумку. Тоді він направився до місця мешкання.
Такі показання засуджених суд правильно відкинув і навів у вироку належне мотивування.
Що стосується доводів апеляції про неповноту та однобічність судового слідства, оскільки безпосередньо в засіданні не була допитана потерпіла ОСОБА_4, то вони є непереконливими.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла викликалася в судові засідання телефонограмами (т.1 а.с.183, 195) і подала заяву з проханням розглядати справу в її відсутності, яку мотивувала тим, що побоюється за своє та дитини життя, а також зазначила, що свої показання, які давала на досудовому слідстві, підтримує (т.1 а.с.210).
А тому суд оголосив показання потерпілої, дані під час досудового слідства, що передбачено ст.306 КПК України.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам у їх сукупності і вірно кваліфікував дії засуджених за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а ОСОБА_2 - ще за ознакою повторності.
Безпідставними є і доводи в апеляції про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Перевірці тверджень засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства та фальсифікацію доказів у справі судом було приділено значну увагу, зокрема, допитано як свідка слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10, витребувано відомості з Ізолятора тимчасового утримання та направлено лист до прокуратури Святошинського району м. Києва з вимогою провести відповідну перевірку.
Свідок ОСОБА_10, якого було допитано за клопотанням засудженого ОСОБА_2, дав показання про те, що проводив очну ставку між потерпілою та ОСОБА_2, під час якої останній розповів про обставини вчинення злочину, а також проводив відтворення обстановки та обставин події.
І в судовому засіданні суді першої інстанції, як видно з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 за запитання суду відповів, що приймав участь у відтворенні обстановки та обставин події, але нічого не зрозумів з того, що відбувалося.
При цьому засуджений не заперечує належність йому підписів у протоколах вказаних слідчих дій.
Що стосується застосування фізичного та психологічного насильства, то свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_10 категорично заперечили вчинення таких дій відносно засуджених як ними особисто, так і в їх присутності.
На запит суду начальником ІТТ ГУ МВС України в м. Києві було повідомлено що при поміщенні до установи 19.02.2011 року ОСОБА_2 оглядом фельдшера у затриманого було виявлено подряпини обох променезап'ясткових суглобів. Скарг на стан здоров'я та інше ОСОБА_2 не висловлював, заяв з будь-яких питань до адміністрації ІТТ не надавав. 20.02.2011 року ув'язнений поскаржився на нежить і йому було надано ліки (т.1 а.с.232).
За наслідками перевірки, проведеної прокуратурою Святошинського району міста Києва, даних, які б свідчили про незаконні дії оперативних працівників міліції або слідчого під час провадження досудового слідства в даній кримінальній справі, встановлено не було. Тому постановою помічника прокурора Святошинського району міста Києва від 12.10.2011 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6 відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутні складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 373 КК України (т.1 а.с.261).
Отже, будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів не вбачає, а тому підстави для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, відсутні.
При призначенні засудженим покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, які не працюють, посередньо характеризуються, їх сімейний стан, наявність у ОСОБА_2 непогашених судимостей та відсутність судимостей у ОСОБА_1, відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
Вірно враховано як обставину, що обтяжує обом засудженим покарання, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засуджених тільки в умовах ізоляції від суспільства і правильно призначив їм покарання у виді позбавленні волі в межах санкції статті кримінального закону.
Таким чином доводи засудженого ОСОБА_2 є необґрунтованими, а тому його апеляція задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 6 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
Тютюн Т.М. Журавель О.О. Стрижко С.І.