Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
29 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Тютюн Т.М.,
суддів Стрижко С.І., Юденко Т.М.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. Н. - Биків Бобровицького району Чернігівської області, громадянин України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
судимий вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 02.12.2010 року за ч.3 ст.303 КК України на 5 років позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Судом вирішено питання про речові докази та судові витрати в справі.
____________________
Справа № 11/2690/1847/2012
Категорія: ч.1 ст.309 КК України
Головуючий у першій інстанції: Скорін А.В.
Доповідач: Тютюн Т.М.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 21 квітня 2011 року близько 15 години він біля будинку № 17-а на вул. Симиренка в м. Києві незаконно придбав без мети збуту у невстановленої слідством особи за 100 гривень наркотичний засіб опій ацетильований у медичному шприці місткістю 5 мл, який заховав у кишеню куртки і незаконно зберігав при собі без мети збуту.
Того ж дня близько 15 години 20 хвилин біля магазину "Сільпо", розташованого на вул. Булгакова, 11 в м. Києві, ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього шприц з наркотичним засобом опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,084 г.
Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій, зазначає про незаконність вироку суду першої інстанції внаслідок суворості призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину. Також апелянт посилається на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, що виразилося в постановленні вироку під час його стаціонарного лікування від тяжкої хвороби та відсутності у зв'язку з цим можливості звернутися до лікувального закладу і розпочати лікування від наркоманії до закінчення судового слідства. На думку засудженого, суд повинен був зупинити розгляд справи до його видужання.
Крім того, засуджений вказує, що після постановлення вироку пройшов лікування від наркоманії, що свідчить про щире каяття, і не має на меті в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, звертає увагу на наявність у нього сім'ї та незадовільний стан здоров'я. Тому просить вирок суду скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами в їх сукупності, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.299 КПК України, і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. Тому колегія суддів не перевіряє їх відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.309 КК України є вірною.
Що стосується тверджень апелянта про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вирок постановлено під час його тяжкої хвороби, у зв'язку з чим він не мав можливості розпочати лікування від наркоманії, то вони є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд розпочався 28.12.2011 року. В судове засідання, призначене на 16.01.2012 року, ОСОБА_1 не з'явився за станом здоров'я, тому суд оголосив перерву до 30.01.2012 року.
Дійсно, згідно з довідкою, копіями виписок з історії хвороби та медичної карти стаціонарного хворого з 29.12.2011 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 5 з діагнозом позалікарняна двостороння полісегментарна пневмонія, ускладнена абсцедуванням, і 17.01.2012 року виписаний у задовільному стані з рекомендацією пройти додаткове обстеження в Київській міській клінічній лікарні № 17. З 17.01.2012 року по 3.02.2012 року засуджений продовжив лікування в умовах стаціонару в Київській міській клінічній лікарні № 17 (а.с.137, 158, 159).
Згідно з ч.2 ст.280 КПК України коли підсудний захворів на психічну або іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його видужання.
При цьому колегія суддів зауважує, що тяжкою є хвороба, яка б виключала можливість підсудного бути присутнім у судовому засіданні або брати продуктивну участь у судовому розгляді.
Однак у засідання 30.01.2012 року ОСОБА_1 з'явився, будь-яких документів про продовження лікування не надав і клопотань про зупинення розгляду справи у зв'язку з хворобою або про оголошення перерви через неможливість за станом здоров'я брати участь у розгляді справи не заявляв. Також засуджений скористався своїми правами брати участь у судових дебатах та звертатися до суду з останнім словом, що свідчить про його спроможність у повному обсязі захищати свої права та відсутність підстав для зупинення розгляду справи.
Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
І за змістом вказаної норми особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.
17.02.2012 року засуджений уклав контракт з Київською міської наркологічною клінічною лікарнею "Соціотерапія" і в період з 17.02.2012 року по 05.03.2012 року пройшов профілактичний та реабілітаційний комплекси в режимі денного стаціонару з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин, синдром залежності, епізодичне вживання (а.с.151, 204).
Але злочин вчинено 21.04.2011 року, кримінальну справу порушено 23.04.2011 року, і тільки 28.11.2011 року справа надійшла до суду. Тобто протягом майже семи місяців ОСОБА_1, щодо якого було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, мав можливість звернутися до лікувального закладу, однак зробив це лише після постановлення вироку, яким йому призначено покарання, що належить відбувати реально, що, на переконання колегії суддів, свідчить про вимушеність звернення до лікувального закладу та намагання ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності.
Отже, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Тому підстави для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання в апеляції, відсутні.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який є судимим, не працює, його сімейний стан, наявність утриманця, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі ті дані й обставини, на які є посилання в апеляції, і правильно призначив йому покарання у виді позбавленні волі.
Також судом правильно застосовано вимоги ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_1, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, вчинив злочин протягом іспитового строку. При цьому необхідно звернути увагу на те, що за сукупністю вироків покарання засудженому призначено у розмірі, найближчому до мінімального.
А тому доводи апелянта про суворість призначеного йому покарання не заслуговують на увагу.
Разом з тим, у вступній частині вироку, а саме, відомостях про особу засудженого суд першої інстанції допустив описку, зазначивши по батькові ОСОБА_1 "ОСОБА_1", що є неправильним.
А тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.365 КПК України уточнити у вступній частині вироку по батькові засудженого - "Валерійович".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
В порядку, визначеному ст.365 КПК України, уточнити у вступній частині вироку по батькові засудженого ОСОБА_1 - "Валерійович".
Судді:
Тютюн Т.М. Стрижко С.І. Юденко Т.М.