АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/10912/12 Головуючий в 1 інстанції - Лозинська М.І.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Шкоріної О.І.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача : ОСОБА_3
відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. , пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 42,50 кв.м, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2, а саме заборонити відповідачу ОСОБА_5 змінювати замки на вхідних дверях до спірної квартири та зобов'язати відповідача надати у розпорядження позивачу дублікати ключів від всіх замків на вхідних дверях спірної квартири. При цьому позивач також просить заборонити відповідачці ОСОБА_4 проживати в АДРЕСА_1 та у будь-який спосіб користуватись спірною квартирою, зобов'язавши ОСОБА_5 звільнити квартиру.
В обґрунтування своїх вимог послалась на те, що з відповідачем ОСОБА_5 з 03 жовтня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року шлюбі між ними розірваний.
Позивачка вказувала на те, що у 2011 році відповідач без будь-якого погодження з нею дозволив проживати у спільній квартирі відповідачці ОСОБА_4 разом з її дитиною без її на те згоди, чим створив їй разом з сином нестерпні умови для проживання та внаслідок чого погіршились житлові умови для проживання в квартирі. У подальшому вказує позивач, відповідач взагалі вигнав її з дитиною з квартири і з липня 2011 року змінив замки на вхідних дверях. На час подання позову в квартирі проживає відповідач ОСОБА_5 із своєю дружиною - відповідачем по справі ОСОБА_4 і її дитиною.
Оскільки відповідач не мав права без її згоди заселяти спірне жиле приміщення іншими особами, вона просила захистити своє порушене право.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення - залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В скарзі посилалася на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального і матеріального права , а саме не застосовано норми Цивільного Кодексу України (ст.386, ст.391) та Житлового Кодексу УРСР (ч.1 та ч.З ст.116), які підлягали застосуванню, неповно з'ясовано судом обставини справи. Судом безпідставно не задоволено клопотання про витребування доказів. Також судом залишено без задоволення клопотання позивача про виклик свідків, які неодноразово були присутні при вчиненні неправомірних дій зі сторони відповідачів, чим позбавив можливості позивача навести додаткові докази на підтвердження позову.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст. 386 ч.2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій , які можуть порушити його право., або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права, якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив наступні обставини:
Позивач та відповідач ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.10.1998 року.
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.12.2009 року, шлюб між сторонами розірваний.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Спірна квартира складається з двох кімнат, житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 42,5 кв.м. в якій є зареєстрованими позивачка, відповідач та їх неповнолітній син ОСОБА_7.
Проте фактично в квартирі проживають відповідачі, які є подружжям та дочка ОСОБА_4 від попереднього шлюбу.
Вказані обставини судом встановлені вірно на підставі наявних в справі доказів та не спростовані сторонами.
Разом з тим висновок суду про недоведеність позивачем факту вчинення їй перешкод в користуванні власністю є безпідставним.
Так, з пояснень сторін в судовому засіданні в апеляційному суді встановлено, що на вхідних дверях до спірної квартири встановлено два замки, а відповідно до розписки, на яку послався суд, як на доказ відсутності перешкод у користуванні власністю, позивачу під час розгляду справи був наданий лише один ключ. (а.с. 59)
Крім того, роблячи висновок про недоведеність позовних вимог позивачем в частині перешкод в користуванні власністю, суд першої інстанції не врахував, що обидві кімнати в спірній квартирі займають відповідачі та дочка ОСОБА_4, таким чином позивачка з неповнолітньою дитиною, не має можливості користуватись своєю власністю, яка без її згоди зайнята іншими особами.
Вирішуючи позовні вимоги позивача, про звільнення квартири відповідачем ОСОБА_4, суд не повно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та не врахував, що ОСОБА_4 заселилась до спірної квартири, яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та ОСОБА_5 без згоди позивача. Тобто, в порушення вимог ст. 358 ЦК України, відповідач ОСОБА_5, здійснюючи своє право власності на частку спільного майна, порушив права позивачки, заселивши до спільної квартири, ще двох осіб, без згоди другого співвласника.
Посилання суду на те, що в момент заселення відповідачки ОСОБА_4, позивачка в спірній квартирі не проживала правового значення не має, тому, що вказана обставина не надає прав ОСОБА_5 без згоди іншого співвласника надавати право користування спільним майном іншим особам. Крім того суд не врахував, що не проживання позивача в спірній квартирі носило вимушений характер, через наявність перешкод у користуванні її власністю з боку ОСОБА_5, що підтверджується наявними в справі доказами, заміною замків, надання ключа від вхідних дверей лише в вересні 2011 року під час розгляду даної справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку. що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в позові про усунення їй перешкод в користуванні власністю, шляхом звільнення ( виселення ) спірної квартири відповідачем ОСОБА_4
В іншій частині рішення ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить будь-яких посилань на докази, які суд першої інстанції не врахував, відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди. Висновок суду першої інстанції про не доведеність цих вимог відповідає встановленим обставинам та наявним в справі доказам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313. 314. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, виселивши з вказаної квартири ОСОБА_4.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: