Справа № 2/0510/89/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2012 року м. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Супрун М.Ю.
при секретарі Шуляк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо -транспортної пригоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо -транспортної пригоди, яка трапилась 25 лютого 2010 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і суду пояснив, що 25 лютого 2010 року приблизно о 18.00 годині в темний час суток він рухався в лівій смузі проїзної частини автодороги "Слов"янськ -Донецьк - Маріуполь" в Гірницькому районі м. Макіївки по сухому покриттю дороги, керуючи належним йому автомобілем марки "Форд Фієста", державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 90 км/год. та за 100 метрів побачив, що з другорядної дороги виїхав автомобіль марки "ВАЗ-2105", державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який зайняв праву смугу руху, після чого увімкнув сигнал повороту ліворуч і в той час коли його автомобіль був на відстані відалення від автомобілю "ВАЗ-2105" приблизно в 30 метрах, ОСОБА_2 перестроївся в ліву смугу, чим створив для нього перешкоду та аварійну ситуацію. В результаті він був вимушений різко гальмувати здійснити поворот ліворуч, щоб уникнути зіткнення, але автомобіль під його керуванням втратив управління, його занесло та перевернуло на дах. Вважає, що дана дорожньо -транспортна пригода трапилась з вини ОСОБА_2, оскільки останній порушив Правила дорожнього руху, а саме при виконанні маневру -перестроювання в ліву смугу не переконався, що його дії не викликають перешкоди або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю, під його керуванням, що створило аварійну ситуацію. Доказом того, що в даній дорожньо-транспортній пригоді винен відповідач ОСОБА_2 є те, що постановою Калінінського районного суду м. Горлівка Донецької області від 08 квітня 2010 року провадження у справі відносно нього було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 його автомобіль був пошкоджений, у зв"язку з чим йому була спричинена матеріальна та моральна шкода. З урахуванням того, що між ПрАТ "СК "ВУСО" і ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «ВАЗ-2105», державний номерний знак НОМЕР_2, просив стягнути на його користь з вказаної страхової компанії суму матеріальної шкоди в розмірі 24990,00 грн., а з винної в дорожньо-транспортній пригоді особи відповідача ОСОБА_2- матеріальну шкоду в сумі 10606,74 грн., а також моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн., витрати на правову допомогу в загальній сумі 4514,00 грн.
Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позов та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" Киричук Г.В., яка діє на підставі довіреності, заперечувала проти задоволення позову та пояснила суду, що між ПрАТ "СК "ВУСО" і ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8828975 від 12.12.2009 року, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_2. Даний Поліс є договором III типу, тобто застрахованою вважається відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів, визначених в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 25 лютого 2010 року, позивач не виконав вимоги п. 33.1.2. ст. 33, п.п. 35.1, 35.2. ст. 35, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не вжив заходів для своєчасного повідомлення про ДТП страховика, не подав страховику відповідну заяву з необхідними документами, чим позбавив ПрАТ "СК "ВУСО" можливості дослідити причини та обставини випадку, що має ознаки страхового і прийняти обґрунтоване рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування у відповідності до ст. 36 даного Закону. Крім того, оскільки згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, а постанова стосовно визначення вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.10 року відсутня, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 перед третіми особами не настала, а тому у страховика немає підстав для виплати страхового відшкодування. З урахуванням наведеного, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та суду пояснив, що 25 лютого 2010 року приблизно о 16.00-17.00 годині, він керуючи автомобілем «ВАЗ-2105», державний номерний знак НОМЕР_2, виїжджав зі швидкістю менш ніж 20 км на годину з другорядної дороги на автодорогу "Слов"янськ- Донецьк- Маріуполь" в Гірницькому районі м. Макіївки. При цьому він переконався в безпечності свого руху, а саме побачив, що автомобілі рухались на відстані від нього 200-300 метрів, включив лівий сигнал повороту та виїхав на ряд для розгорнення. Проїхавши по даному ряду декілька десятків секунд, він побачив боковим зором праворуч від себе, як автомобіль марки "Форд Фієста", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 виїхав на обочину та перевернувся. На відстані 25 метрів від автомобіля ОСОБА_6, він зупинив автомобіль, яким керував, і зі своїми пасажирами підійшов до позивача для того, щоб оказати йому допомогу. З моменту зміни ним напрямку ліворуч до заняття лівого ряду він проїхав приблизно 10 метрів поперек. Вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований, оскільки він не створював перешкоду для руху автомобілю, під керуванням позивача, тому не є особою, яка винна в дорожньо-транспортній пригоді за участю останнього. Крім того, вважає, що постанова Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1, якою останнього було звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, не має преюдиціального значення для вирішення даної справи. На підставі зазначеного, посилався на те, що законних підстав щодо стягнення на користь позивача з нього та ПрАТ "СК "ВУСО" матеріальної та моральної шкоди не має, тому просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_1
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що вина ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді від 25 лютого 2010 року за участю позивача відсутня.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України, закріплені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, тобто моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодується назалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, оргнау місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягненняч у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
В силу ст. 22. 1 вказаного Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що 25 лютого 2010 року о 18 годині 00 хвилин на 116 км автомобільної дороги Слав»янськ -Донецьк -Маріуполь в Гірницькому районі м. Макіївки сталась дорожньо- транспортна пригода, в результаті якої транспортний засіб марки «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.
В той же день, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за порушення п. 12.6 ПДР України та згідно постанови Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 08 квітня 2010 року провадження по адміністративній справі про притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він та ОСОБА_9 в якості пасажирів знаходились в салоні автомобіля «ВАЗ -2105», під керуванням ОСОБА_2 в той час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю позивача. Рухались вони по об'їзній дорозі міста Макіївки. ОСОБА_2 під'їхав до перехрестя намагаючись виїхати на об'їзну дорогу в напрямку міста Макіївки, потім повернув праворуч, проїхав декілька метрів, включив сигнал повороту та виїхав на ліву смугу для виконання маневру розвороту, рухались вони зі швидкістю 20-40 км. на годину. Коли вони пересікали дорогу, то бачили, що автомобілі він них були на великій відстані, тому ОСОБА_2 нікому перешкоду в русі не міг створити. Потім вони побачили, що якийсь автомобіль, який рухався по той же дорозі, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та перевернувся на дах. Вони зупинились, підійшли до місця аварії, де водій звинуватив ОСОБА_2 в тому, що той створив йому перешкоду в русі.
Свідок ОСОБА_9 надав суду показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_8
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 904 від 12 квітня 2012 року,
- по показанням водія ОСОБА_1: в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Форд -Фієста»ОСОБА_1 в момент виникнення небезпеки для руху з моменту початку перестроювання автомобіля «ВАЗ-2105»(з правого ряду для руху в лівий ряд для руху) повинен був прийняти міри для зниження швидкості до швидкості автомобіля «ВАЗ-2105», який рухався попереду, що регламентовано вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю «ВАЗ-2105»ОСОБА_2 перед виконанням маневру перестроювання з правого ряду для руху на лівий ряд для руху повинен був впевнитись в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеку або перешкоду іншим учасникам руху, що регламентовано вимогами п. 10.1. Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1, виконуючи вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху, розраховував технічною можливістю запобігти виїзд автомобілю, яким він керував за межі проїзної частини, тобто мав технічну можливість запобігти подію. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-2105»ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху, однак дана невідповідність вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху з технічної точки зору, не знаходилась в причинному зв»язку з настанням ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Форд -Фієста»ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху та знаходились в причинному зв»язку з настанням події.
-по показанням водія ОСОБА_2: в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Форд -Фієста» ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, повинен був обирати такі прийоми керування (тормозна система, рульове керування), щоб мати можливість постійно контролювати напрямок та траєкторію руху автомобіля в межах обраного ряду для руху, що регламентовано вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху. В умовах даного варіанту, в діях водія автомобілю «ВАЗ-2105»ОСОБА_2, невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились з причинному зв»язку з настанням події, з технічної точки зору, не вбачається. В даній дорожній обстановці дії водія автомобілю «Форд -Фієста»ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху та знаходились в причинному зв»язку з настанням події. В даній дорожній обстановці водій автомобілю «Форд -Фієста»ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти подію при виконанні з його боку вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху, для виконання яких в нього була відсутня перешкода технічного характеру.
В судовому засіданні експерт Бордаков С.М., який проводив зазначену автотехнічну експертизу, підтвердив її висновки та додатково пояснив, що дії водія автомобілю «Форд -Фієста»ОСОБА_1, який має стаж водія 1, 8 роки, в даній дорожній обстановці не відповідали також вимогам п. 12.6.(б), згідно якого поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух зі швидкістю транспортним засобом, якими керують водії із стажем до двох років, - не більше 70 км. на годину. Отже, водій автомобілю «Форд -Фієста»ОСОБА_1 при виконанні вимог п. 12.6 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху розраховував технічною можливістю запобігти контактування з автомобілем «ВАЗ-2105». Таким чином, в даній дорожній обстановці, в умовах даного варіанта дії водія автомобілю «Форд -Фієста»ОСОБА_1, які не відповідали вимогам п.п.12.6(б) та 12.3. Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходились в причинному зв»язку з настанням події. Під аварійною обстановкою розуміється ситуація, при якій водій не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти події, дії водія ОСОБА_2 не створювали аварійну обстановку. З показань ОСОБА_1 вбачається, що в даній дорожній обстановці йому необхідно було діяти у відповідності до вимог п.п.12.6 (б) , 12.3. Правил дорожнього руху та при виникненні небезпеки для руху останньому необхідно було застосувати міри для зменшення швидкості руху.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача та його представника проти висновків автотехнічної експертизи № 904 від 12 квітня 2012 року, з посиланням на те, що суд в своїй ухвалі про призначення експертизи частково виклав пояснення ОСОБА_1 невірно. Так, в судовому засіданні, експерт додатково надав відповіді на питання ОСОБА_1 та його представника з урахуванням вихідних даних, викладених ними і згідно цих пояснень експерта його висновки, які мали значення для справи не змінились.
Також суд не бере до уваги показання допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, оскільки дана особа в судовому засіданні не могла впевнено відтворити події, які передували дорожньо-транспортній пригоді за участю позивача.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в тому числі вищезазначений висновок експерта та показання експерта в судовому засіданні, суд приходить до висновку в тому, що дії відповідача ОСОБА_2 не носили неправомірності та не послужили причиною настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, яка сталась 25 лютого 2010 року о 18 годині 00 хвилин на 116 км автомобільної дороги Слав»янськ -Донецьк -Маріуполь.
Крім того, суд вважає, що постанову Калінінського районного суду м. Горлівки про закриття провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 не можна вважати доказом вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення за наступними підставами.
Так, згідно положень ч. 3 та ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З урахуванням наведеного, преюдиціальне значення для справи можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.
Отже, постанова Калінінського районного суду м. Горлівки від 08 квітня 2010 року, якою було закрито провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не звільняє сторони від обов'язку доказування, оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова лише при розгляді цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої вона ухвалена. Стосовно же ОСОБА_2 постанова не ухвалювалася, отже і він не позбавлений права доказувати відсутність своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді в цивільному процесі.
З урахуванням наведеного, підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачу в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відсутні, тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Статтею 59 Конституції України кожному гарантовано право на правову допомогу.
Згідно зі ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, до судових витрат належать витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати, 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Розрахунок вартості послуг адвоката ОСОБА_7:
Судове засідання від 18 жовтня 2011 року - тривалість 110 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 394,00 грн) -вартість 724,00 грн, судове засіданні від 07 листопада 2011 року 77 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 394,00 грн _ - вартість 506, 20 грн, судове засіданні від 27 січня 2012 року -тривалість 101 хвилина ( 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 429,20 грн) -вартість 722, 35 грн, судове засіданні від 04 липня 2012 року -тривалість 10 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 440,80 грн) -вартість 73,00 грн, судове засіданні від 04 вересня 2012 року -тривалість 100 хвилин ( 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 440,80 грн) -вартість 732,80 грн.
Під час розгляду даної справи представник ОСОБА_7, виготовила документи правового характеру: тривалість виготовлення заперечень на позовну заяву 110 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 394,00 грн) -вартість 722,70 грн, тривалість підготовки письмового клопотання 10 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 394,00 грн) -вартість 65,70 грн., тривалість підготовки письмового клопотання 15 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 437,60 грн) -вартість 109,35 грн, тривалість виготовлення пояснень до позову 260 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 437,60 грн) - вартість 1895,40 грн, тривалість підготовки пояснень 130 хвилин (40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи 437,60 грн) -вартість 947,70 грн.
Таким чином, загальна вартість послуг адвоката ОСОБА_7, наданих відповідачу ОСОБА_2, складає 6499,20 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач фактично поніс витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., що передбачено п. 4.1. договору від 20 червня 2011 року про надання послуг в сфері права, який укладено між ним та адвокатом ОСОБА_7, тому суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача саме цю суму судових витрат.
На підставі ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 6,22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10,11, 61, 209,212,214- 215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо -транспортної пригоди відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
( п'ять тисяч грн.. 00 коп.)
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: