Справа № 11а - 784/ 2007 рік                            Головуючий у 1 інстанції   Казан І.С

Категорія 286 ч.1 КК України                          Доповідач          Приколота Ю.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Львівської області

в складі:

Головуючого:                            Пайонкевича Т.Т.

суддів  Голубицького С.С., Приколоти Ю.А.

з участю прокурора:                                     Куцика В.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року в частині вирішення цивільного позову,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який народився та проживає у с.Бережниця Самбірського району Львівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий трактористом Самбірського МВУЖКГ, не судимий, засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в доход держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково і стягнуто на її користь з Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства одну тис. три грн. 40 коп. завданої матеріальної шкоди, та три тис. моральної (немайнової) шкоди, а всього чотри тис. три грн. 40 коп.

Задоволено цивільний позов Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах Самбірської центральної районної лікарні і стягнуто на її користь з Самбірського МВУЖКГ сімсот дев»яносто три грн. 80 коп. витрат пов»язаних із лікуванням потерпілої.

За вироком суду стягнуто з ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області двісті п»ять грн. 93 коп. за проведену експертизу.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог закону.

2

За вироком суду ОСОБА_1 о 18.10. год. 30.10. 2006 року, керуючи трактором марки Т-25 реєстраційний номер НОМЕР_1 з двоосним причепом і рухаючись по вул. Коперніка у м.Самборі Львівської області, не вибрав безпечної швидкості з урахуванням дорожної обстановки, не переконався в безпеці руху, не вибравши безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для інших учасників руху вчинив наїзд на пішохода неповнолітнюОСОБА_2, спричинивши останній тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою двоготривалого розладу здоров»я.

Відповідно до постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 31.07. 2007 року апеляція засудженого ОСОБА_1. визнана такою, що не підлягає розгляду.

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову оскаржив начальник Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, як представник цивільного відповідача.

В апеляції начальник Самбірського МВУЖКГ просить вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської облласті від 13.04. 2007 року в частині вирішення цивільного позову змінити і відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду, яким частково задоволені позовні вимоги Самбірського міжрайонного прокурора Львівської оласті і стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 одну тис. три грн. 40 коп. матеріальної та три тис. грн. моральної шкоди, а також стягнуто на користь Самбірської центральної районної лікарні сімсот дев»яносто три грн. 80 коп. витрат пов»язаних з лікуванням потерпілої є не законним і таким, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди заподіяної злочином та джерелом підвищеної небезпеки, а висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта позивачем не було доведено розмір спричинених матеріальних та моральних збитків, які суд визнав встановленими та стягнув з цивільного відповідача. Вважає, що при вирішенні цивільного позову слід було керуватись вимогами ст. 1177 ЦК України згідно якої майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено собу, яка вчинила злочин або якщо ця особа є неплатоспроможною. По даній кримінальній справі судом визнано, що злочин вчинив засуджений ОСОБА_1, який надумку апелянта, повинен відшкодувати потерпілій спричинену їй матеріальну шкоду при доведенності нею заподіяних матеріальних збитків належними та допустимими доказами. В оскаржуваному вироку, на думку апелянта, судом не наведено фактичних підстав щодо відшкодування моральної шкоди, не враховано, що злочин вчинений ОСОБА_1 з необережності і у суду першоїінстанції не було підстав до стягнення витрат пов»язаних з лікуванням потерпілої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників цивільного відповідача, які вимоги апеляції підтримали, пояснення засудженого, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши справу, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеу.

В судовому засіданні встановлено, що наїзд на неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 було вчинено засудженим ОСОБА_1, який керував трактором марки Т-25 реєстраційний номер НОМЕР_1 з двоосним причепом, який належить Самбірському МВУЖКГ, а тому управління вірно правильно було притягнуто як цивільний відповідач по даній кримінальній справі, а покликання апелянта про те, що суду першої інстанції слід було при вирішенні задоволення цивільного позову керуватись вимогами ст. 1177 ЦК України суперечать вимогам закону.

Задовільняючи цивільний позов в частині спричинених матеріальної шкоди, суд першої інстанції керувався наданими доказами заподіяння такої, які апелянтом спростовані не були (а.с. 120-129).

Що стосується часткового задоволення цивільного позову на суму три тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, то і в цій частині, суд першої інстанції прийшов до обгрутнованого висновку, і при прийнятті такого рішення ним в повній мірі було враховано стан здоров»я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення її стану здоров»я, те, що потерпіла

3

є неповнолітньою.

Неправомірним є твердження апелянта і в тій частині, що судом було безпідставно задоволено позов Самбірського міжрайонного прокурора заявлений ним в інтересах Самбірської центральної районної лікарні про стягнення з цивільного відповідача на її користь семисот дев»яносто трьох грн. 80 коп. за час перебування потерпілої ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, оскільки постановляючи таке рішення суд керувався діючим законодавством та роз»ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07. 19995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» з наступними змінами.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують висновки суду, а тому підстав для зміни вироку в частині задоволення цивільного позову не вбачає.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України,

ухвалила:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову -залишити без змін, а апеляцію Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства без задоволення.