Справа № 11а - 756/ 2007 рік                            Головуючий у 1 інстанції Горошко Л.Б.

Категорія ст. 122 ч.1 КК України                    Доповідач           Приколота Ю.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Львівської області

в складі:

Головуючого:              Пайонкевича Т.Т.

суддів :           Голубицького С.С.,Приколоти Ю.А.

з участю прокурора:            Дудинської Т.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 червня 2007 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який народився та проживає в с Дідилів Кам»янка-Бузького району Львівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, військовозобов»язаний, не судимий, засуджений за ч.1 ст. 121, ст.75 КК України до двох років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_1. зобов»язано періодично з»являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та не змінювати без згоди цих органів місце проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Цивільний позов задоволено частково і стягнуто з засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2. три тис. грн. моральної шкоди.

За вироком суду засуджений ОСОБА_1. о 19.00. год. 29.05. 2007 року, перебуваючи на полі біля свого господарства, що в с Дідилів Кам»янка-Бузького району Львівської області, на грунті особистих неприязних відносин побив потерпілого ОСОБА_2., спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою довготривалості розладу здоров»я.

Засуджений ОСОБА_1. вирок суду оскаржив.

У своїй апеляції засуджений просить вирок суду першої інстанції щодо нього скасувати. Апеляцію мотивує тим, що в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання

2

свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4, які є людьми похилого віку, на час інциденту, який мав місце 29.05. 2007 року знаходились на відстані 250-300 м. від місця події і фізично не могли бачити того, що там відбувалось. Судом зазначені особи допитані не були. Натомість, на думку апелянта, судом були проігноровані показання свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. про те, що засуджений не наносив потерпілому жодних ударів. Апелянт вважає, що не можна брати за основу і висновок судово-медичної експертизи, оскільки на час виникнення інциденту у потерпілого вже малися тілесні ушкодження і вивих лівого плеча утворився від падіння на руку, а не був спричинений ударами. Цей вивих міг утворитися і після подій, які інкримінують апелянту, оскільки потерпілий у нетверезому стані знаходився не в себе вдома, а був у селі. Не погоджується апелянт і зі стягненням моральної шкоди в розмірі трьох тис. грн., оскільки така не була доведена потерпілим. На думку апелянта потерпілий увів в оману слідство і суд.

Заслухавши пояснення засудженого, який просить вирок суду першої інстанції скасувати, виправдати його, пояснення потерпілого про залишення вироку без змін, думку прокурора, який вважає, що підстави для задоволення апеляції відсутні, вирок суду є законним і обгрутнованим і його слід залишити без змін, оглянувши кримінальну справу, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1. немає з наступних мотивів.

Суд першої інстанції з належною повнотою дослідив зібрані по справі докази, з»ясував фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_1. в інкримінованому йому злочиниі.

Як під час досудового слідства так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 давав сталі, однорідні покази про те, що біля 19.00. год. 29.05. 2006 року на його город з мотикою в одній руці і дерев»яним кріслом в іншій прийшов ОСОБА_5, який почав його словесно ображати за порушену нібито ним межу, на його зауваження не реагував, а навпаки погрожував побиттям і в цей час до них підійшов ОСОБА_1а, син останнього, який вдарив його рукою по обличчю, ногами наносив удари по тілу, а ОСОБА_5. вдарив якимось предметом по голові. Після приходу додому почував себе погано і сестра викликала карету швидкої допомоги. В результаті побиття йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Такі ж показання потерпілий давав і під час проведеного по справі відтворення обстановки та обставин події 24.07. 2006 року (а.с. 48-52).

Винуватість засудженого у вчиненому злочині стверджується і іншими вивченими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, з перевірених в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_3 (а.с.17-18,19) вбачається, що 29.05. 2006 року вони перебували на своїй земельній ділянці і почули зі сторони ділянки потерпілого ОСОБА_2 крик, після чого побачили, що на земельній ділянці останнього знаходиться ОСОБА_5 і свариться з ним з приводу порушення межі і в цей же час до них підійшов ОСОБА_1а, який вдарив останнього спочатку рукою в район тулуба, а потім наніс декілька ударів ногами. Згодом потерпілий опинився на землі, однак чи бив його засуджений, коли той лежав не бачили.

Ці ж покази зазначені свідки підтримали і під час ставки віч на віч проведеної між ними та ОСОБА_1. (а.с. 82-85).

Протоколом огляду місця події та складеною схемою до нього ( а.с.4,5) від 01.06. 2006 року ствердується, що на присадибній ділянці потерпілого ОСОБА_2. на відстані 1 метра від межі присадибної ділянки засудженого ОСОБА_1. виявлено ділянку втоптаного грунту овальної форми діаметром 1,5 м. Тобто саме на цьому місці і було вчинено злочин, що спростовує твердження апелянта про те, що ініціатором інциденту був саме ОСОБА_2

Суд першої інстанції належним чином оцінив висновки проведених по справі судово-медичної експертизи за № 77/06 від 02.06. 2006 року (а.с. 7-8) та повторної комісійної судово-медичної експертизи   №116 від 01.12. 2006 року (а.с.64-69) з яких вбачається, що синець і садно на обличчі

3

зліва та рана на волосяній частині голови потерпілого ОСОБА_2. виникли від неодноразової дії тупих предметів, а нижній вивих плеча найбільш ймовірно утворився при падінні на ліву руку, тобто те, що йому декілька раз завдавались удари з метою спричинення тілесних ушкоджень, а тому правильно кваліфікував дії засудженого як умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою двготривалого розладу здоров»я.

Такий висновок суду спростовує твердження апелянта про те, що ним жодних тілесних ушкоджень потерпілому не спричинялось, а такі він одержав значно пізніше, оскільки знаходився в селі у стані алкогольного сп»яніння.

Крім цього в матеріалах справи відсутні докази того, що на час вчинення злочину та поступлення до лікарні потерпілий перебував у нетверезому стані.

При таких обставинах суд надав вірну оцінку показанням засудженого, а також свідків ОСОБА_1.,ОСОБА_6. Та ОСОБА_7

Частково задовільняючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2., суд першої інстанції підставно відмовив у стягненні матеріальної шкоди, оскільки останній не надав суду доказів про таку, частково задовільнив вимоги та стягнув лише три тис. грн. моральної шкоди, належним чином враховуючи спричинення йому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Доводи, викладені в апеляції не спростовують висновків суду.

Постановлене щодо ОСОБА_1. судове рішення відповідає вимогам закону, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Вирок Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 червня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.