Справа №22Ц-2440 /2007 Головуючий у 1 інст. Дубае Т.В.
Категорія 01,33 Доповідач у 2 інстанції Назарчук Р.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів: Березовенко Р.В.,Назарчука Р.А.,
при секретарі Бобко О.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на заочне рішення Києво-Святошинського району від 13 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Києво-Святошинського району від 13 грудня 2006 року постановлено зобов"зати ОСОБА_1, та ОСОБА_2. звільнити самовільно захоплену ними земельну ділянку площею 127 кв.м., яка належить ОСОБА_3., перенести паркан відповідно до меж земельної ділянки позивачки, стягнуто судові витрати по 517,21 грн. з кожного.
Відповідачі в заяві до Києво-Святошинського районного суду ставили питання про перегляд заочного рішення, але ухвалою цього суду від 25 квітня 2007 року їх заява залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі на заочне рішення відповідачі просять скасувати вказане рішення, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належить їм.
Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3. З 2001 року с власником земельної ділянки розміром 0, 0826 га по АДРЕСА_1, має державний акт на право власності на земельну ділянку з зазначенням конкретних її меж.
Судом достовірно установлено, що у фактичному користуванні позивачки знаходиться земельна ділянка на 127 кв.м. менша ніж передбачено державним актом на право власності на земельну ділянку та що таке зменшення відбулось в зв"язку з самовільним захопленням частини її
земельної ділянки відповідачами. Ця обставина підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи/а.с.61-64/.
Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів про те , що спірна земельна ділянка належить їм є безпідставними оскільки не підтверджені нічим і спростовуються матеріалами справи, а посилання на те, що справа розглянута без їх участі не заслуговують на увагу. З матералів справи видно, що відповідачі викликались до суду через оголошення в пресі, що відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України вважається належним повідомленням про час і місце розгляду справи і неявка в суд відповідочів, згідно з правилами ст. 169 ЦПК.України, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування немає, а тому, керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити, а заочне рішення Києво-Святошинського району від 13 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законнаї сили з моменту її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.