Справа №22ц-0590/6989/12 Головуючий у 1 інстанції

Дубановська І.Д.

Категорія 27 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Ювченко Л.П.

Суддів Прокопчук Л.М., Зайцевої С.А.

При секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

06 травня 2011 року РАТ «Родовід Банк» (далв - Банк) звернувся із зазначеним вище позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на наступне. 27 грудня між Банком ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким він отримав в кредит 300 000 дол. США і зобов'язався погашати кредит рівними частками по 2500 дол. США щомісячно починаючи з січня 2008 року, повернути отриманий кредит не пізніше 27.12.2017 року, сплачувати проценти за користування кредитом. Всупереч умовам договору та закону відповідач неодноразово порушував умови договору, оскільки несвоєчасно вносив суми на погашення кредиту. Банк у жовтні 2010 року надіслав вимогу відповідачам про погашення кредиту достроково, але відповідачі вимогу не виконали. Станом на 01 квітня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 10 438 184,81 грн., з яких 269 762,79 дол. США - заборгованість за кредитом; 87 574,91 дол. США - заборгованість по сплаті процентів; 7 593 776,72 грн. - пеня.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору усі вимоги Банку до боржника, що виникають з кредитного договору, забезпечуються іпотекою будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та земельною ділянкою загальною площею 0,5185 га, яка розташована за тією ж адресою, відповідно до договору іпотеки від 27.12.2007 року, укладеного з ОСОБА_3 та зареєстрованого в нотаріальному порядку. Просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором у розмірі 10438184,81 грн., з яких 269762,79 дол. США - заборгованість за кредитом; 87574,91 дол. США - заборгованість по сплаті процентів; 7593776,72 грн. - пеня звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 - будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,5185 га, яка розташована за тією ж адресою, відповідно до договору іпотеки від 27.12.2007 року, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації не нижче 6 565 000 грн. для будівлі і 637 820,05 грн. для земельної ділянки, стягнути понесені судові витрати (а.с. 1-7).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року позовні вимоги Банку задоволені частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3, а саме: будівлю готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_1, розташована на земельній ділянці, що знаходиться у власності ОСОБА_3, земельну ділянку загальною площею 0,5185 гектарів, кадастровий номер 1414100000:01:0131, яка розташована у АДРЕСА_1, яке було передано в іпотеку АТ «Родовід Банк» у відповідності до умов договору іпотеки № Доо2/СК-485/1.-7.01 від 27.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Родовід Банк» за кредитним договором № Доо2/СК-485/1.-7.01 від 27.12.2007 року у розмірі 357 337,70 дол США та 7 593 776, 72 грн., що станом на 01.04.2011 року становить грошову суму 10 438 184,81 гривень, зокрема: заборгованість за кредитом 269 762,79 дол. США або 2 147 311,81 грн.; заборгованість по сплаті процентів 87 574,91 дол США або 697 096,28 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань 5 597 601,43 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с. 151-155).

Позивач в поданій ним апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, посилається на те, що суд невірно в рішення зазначив назву відповідача, необґрунтовано відмовив у задоволенні позову щодо визначення способу реалізації іпотечного майна - шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації не нижче вартості, визначеної в договорі іпотеки, крім того суд в рішенні зазначив різни розміри пені, що робить рішення суду незрозумілим (а.с. 182-184).

Відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, не відповідає обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що вона за договором іпотеки є майновим поручителем. Як поручителя її не було повідомлено про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, що є підставою для припинення поруки. Суд на вказані обставини увагу не звернув (а.с. 156-158).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідачки відхилити.

Представник відповідачки підтримав доводи її апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, належно повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримав в кредит 300 тисяч дол. США із процентною ставкою 14,5%. В забезпечення погашення заборгованості за кредитним договором в той же день між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку будівлю готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та земельну ділянку, на якій розташована будівля, загальною площею 0,5185 га. Предмети іпотеки розташовані у АДРЕСА_1. 15 жовтня та 15 грудня 2010 року Банк направив письмову вимогу відповідачам про погашення заборгованості за кредитним договором, але відповідачі на нього не зреагували.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності позовних вимог та з того, відповідно до закону строк позовної давності про стягнення пені складає 1 рік.

Але з висновками суду можна погодитись частково.

Відповідно до ст.33 Закону Укранїи від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносини» роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Представником відповідачки в суді першої інстанції з посиланням на положення ст. 551 ч.3 ЦК України зверталась увага на співмірність вимог позивача щодо загальної заборгованості за кредитним договором та пені (а.с. 112-113).

Оцінка вказаній обставини судом не дана.

Згідно розрахунку загальна заборгованість за кредитом на час звернення до суду з позовом складає 10 438 184,81 грн., з яких 269 762,79 дол. США або 2 147 311,81 грн. - заборгованість за кредитом; 87 574,91 дол. США або 697 096,28 грн. - заборгованість по сплаті процентів; 7 593 776,72 грн. - пеня за весь строк заборгованості, а за річний строк 5 597 601,43 грн. (а.с. 33, 147).

Таким чином, розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Оскільки представник відповідачки звертав увагу суду на можливість зменшення розміру пені відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, то відповідно до вказаної заяви та з урахуванням вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, та тієї обставини, що заборгованість за кредитом складає 2 147 311,81 грн., а заборгованість за процентами 697 096,28 грн. розмір пені за річний строк, який складає 5 597 601,43 грн., слід зменшити до - 2 844 408, 00 грн.

З урахуванням наведеного, слід прийти до висновку про те, загальний розмір заборгованості складає 5 688 816,09 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В п. 41 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи сторони договору іпотеки 23.04.2008 року внесли до вказаного договору зміни, відповідно до яких вартість предмету іпотеки - готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 6565000,00 грн., а вартість земельної ділянки, переданої в іпотеку - 637820,05 грн., а всього загальна вартість предмету іпотеки - 7 202 820,05 грн. (а.с. 44).

Оцінюючи співмірність суми заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна, апеляційний суд виходить з того, що боржником за кредитним договором постійно порушувались взяті на себе зобов'язання щодо виконання умов договору; банк двічі звертався як до основного боржника, так і до іпотекодателя з вимогою погасити заборгованість, але вони на вказані звернення не реагували; протягом розгляду справи в суді після звернення позивача з позовом до суду відповідач ОСОБА_2 не вносив суми на погашення боргу за кредитом; предметом іпотеки не є житлове приміщення відповідачів, а тому вважає, що підстави для застосування ст. 39 Закону України «Про іпотеку» відсутні.

З урахуванням наведеного, слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Предметом іпотеки є два об'єкти нерухомого майна, але відповідно до положень ст. 377 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» слід звернути стягнення як на земельну ділянку, так і на будівлю, що розташована на ній.

Доводи апеляційної скарги відповідачки щодо того, що на правовідносини сторін поширюються вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України, не заслуговують на увагу.

Статтею 546 ЦК України передбачені види забезпечення виконання зобов'язання - неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Тобто порука та застава, різновидом якої є іпотека (ст. 575 ЦК), є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, підстави їх припинення різняться між собою (ст. 559, 593 ЦК, ст.17, 49 Закону України «Про іпотеку»).

В п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

З огляду на наведене, відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, частково задовольнивши апеляційні скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Родовід Банк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», за кредитним договором «Д002/СК-485.07.1» від 27 грудня 2007 року у розмірі 357 337,70 дол. США та 2 844 408 грн., що станом на 01 квітня 2011 року становить грошову суму у розмірі 5 688 816,09 грн., зокрема:

- заборгованість за кредитом 269 762,79 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 01.04.2011 року становить 2 147 311,81 грн.,

- заборгованість по сплаті процентів 87 574,91 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 01 квітня 2011 року становить 697 096,28 грн.;

- пеня, нарахована згідно умов кредитного договору в межах річного строку - 2 844 408 грн., що включає пеню за кредитом та пеню за процентами;

звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3, а саме:

будівлю готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_1, загальною площею 2413,20 кв.м., цегляна, позначена літ. А-4, розташована на земельній ділянці, що знаходиться у власності ОСОБА_3, з початковою ціною для його подальшої реалізації не нижче 6565000,00 грн.;

земельну ділянку загальною площею 0,5185 гектарів, кадастровий номер 1414100000:01:0131, яка розташована у АДРЕСА_1, у межах: від А до Б - землі Слов'янської міської ради, від Б до В - землі ВО «Слов'янськтепломережа», від В до Г - землі Слов'янської міської ради, від Г до А - землі під рестораном «ІНФОРМАЦІЯ_1», з початковою ціною для його подальшої реалізації не нижче 637820,00 грн., яке було передане в іпотеку АТ «Родовід Банк» у відповідності до умов договору іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01. від 27 грудня 2007 року.

Визначити спосіб реалізації вищевказаних об'єктів нерухомості - шляхом продажу на прилюдних торгах.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір 876,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір 876,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Л.П. Ювченко

Судді Л.М. Прокопчук

С.А. Зайцева