Справа 22ц-0590/7569/12 Головуючий у 1 інстанції

Моцний О.С.

Категорія 51 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Ювченко Л.П.

Суддів Прокопчук Л.М., Зайцевої С.А.

При секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 червня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 червня 2012 року позов задоволений частково, на користь позивача з Державного підприємства «Селидіввугілля» стягнуто на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, 15000 грн. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 51-52).

Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій ставить питання про його скасування. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги, оскільки відсутній висновок МСЕК про наявність моральної шкоди, стягнута судом сума на відшкодування моральної шкоди є завищеною. Просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову (а.с. 55-56).

Представник відповідача та позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду визнає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Судом установлено, що позивач працював у відповідача на підземних роботах. 19 січня 2009 року під час виконання трудових обов'язків позивач отримав виробничу травму, про що було складено акт форми Н-1. Згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 31.05.2010 року позивачу вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Оскільки на час встановлення позивачу втрати професійної працездатності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" уже не було передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 2371 КЗпП України.

При визначенні розміру суми на відшкодування моральної шкоди судом були враховані вимоги с.2, 3 ст. 23 ЦК України.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, про задоволення позову відповідає обставинам справи, вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Л.П. Ювченко

Судді Л.М. Прокопчук

С.А. Зайцева